Понад пів тисячі громад та обласних адміністрацій, серед них і Вінницька, підписали Меморандум про нові правила формування вартості будівництва. Паралельно Кабмін ухвалив постанову, яка, за словами урядовців, має докорінно змінити підхід до розрахунку державних кошторисів. Та чи означає це реальний кінець завищеним цінам і «корупційній маржі» — чи лише чергову декларацію для заспокоєння західних партнерів? Розбираємося, що насправді стоїть за цими підписами.
Підписанти
У Міністерстві розвитку громад та територій повідомили, що понад 500 громад та обласних військових адміністрацій вже приєдналися до спільного Меморандуму щодо впровадження нових правил розрахунку вартості робіт під час відбудови. Документ залишається відкритим для всіх, хто реалізує проєкти відновлення.
У відомстві нагадують, що уряд нещодавно ухвалив постанову, яка запроваджує єдині, прозорі й передбачувані правила формування вартості будівельних робіт для проєктів, що фінансуються з державного бюджету та за рахунок донорських коштів.
Про приєднання Вінницької області до Меморандуму повідомила перша заступниця начальника Вінницької ОВА Наталя Заболотна.
Суть проблеми та запропоновані зміни
Вітчизняна система ціноутворення у будівництві роками нагадувала радянський рудимент, ідеально пристосований для корупції. Кошториси формувалися на основі застарілих нормативів, які не мали нічого спільного з реальним ринком. Це створювало парадоксальну ситуацію: одні підрядники відмовлялися працювати через занижені розцінки, інші — казково збагачувалися на «дутих» кошторисах. Ініціатива Міністерства розвитку громад та територій покликана перевести процес відбудови з «понятійних» рейок — на цифрові та ринкові.
Якщо вірити урядовим чиновникам, запропоновані зміни є революційними та безальтернативними. Нова методика прибирає «середньостельові» цифри і вводить жорсткі рамки, які унеможливлюють маніпуляції.
Головна новація — ринкова, а не нормативна вартість матеріалів: тепер ціни визначатимуться на основі реальних пропозицій і поступово підтягуватимуться автоматично з державної бази в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (ЄДЕССБ). Це, як зазначається, зробить кошторис «живим»: якщо цегла коштує 10 гривень, у бюджет уже не вдасться закласти 50, посилаючись на абстрактні довідники минулого століття.
Другий ключовий елемент — жорстка фіксація прибутків. Уряд встановив чіткі «стелі»: загальновиробничі витрати — не більше 10%, адміністративні — до 3%, прибуток — до 15%. Така модель, як запевняють урядовці, дозволяє бізнесу заробляти, але не дає можливості «ховати» надприбутки у роздутих статтях видатків.
Третя складова реформи — цифровізація та уніфікація. Вводиться єдиний кодифікатор будматеріалів, завдяки якому система автоматично порівнюватиме ціни: якщо у Вінницькій області бетон певної марки купують за ринковою вартістю, а в сусідньому регіоні — утричі дорожче під тим самим кодом, програма одразу підсвітить таку різницю як аномалію.
Навіщо Меморандум?
Хоч постанова Кабміну і так є обов’язковою до виконання, центральна влада все ж вирішила зібрати сотні підписів під Меморандумом — і це рішення має радше політичний та дипломатичний, ніж юридичний характер.
Для західних інвесторів і донорів, включно з тими, з ким Україна нині веде перемовини — від представників команди Дональда Трампа до фонду BlackRock, — звичайна урядова постанова не є достатньо переконливою.
Натомість публічний Меморандум, який підписали місцеві адміністрації, тобто фактичні замовники робіт, має вигляд символічної «присяги на вірність» прозорості та демонстрації спільної позиції регіонів. Принаймні саме таким його прагнуть подати українські урядовці.
Для керівників громад на Вінниччині та в інших областях такий підпис швидше носить формальний характер, ніж означає реальну майбутню відповідальність: якщо після урочистих декларацій про чесність у регіоні чи окремій громаді виявляться завищені ціни, за зрив публічної обіцянки перед державою та міжнародними партнерами жодної відповідальності — ані кримінальної, ані навіть адміністративної — чинне законодавство не передбачає.
Підводні камені: де реформа може забуксувати?
Попри загальну правильність задуму, реформа ціноутворення у будівництві може натрапити на низку ризиків, здатних перетворити її на імітацію.
По-перше, проблема бази даних: ключове питання полягає в тому, хто і як наповнюватиме систему актуальними цінами, адже вартість матеріалів у воєнний час або під час економічних криз змінюється дуже швидко. Якщо дані оновлюватимуться із запізненням, будівництво може просто зупинитися, бо ніхто не працюватиме собі у збиток.
По-друге, людський фактор: навіть із кодифікатором залишається можливість маніпуляцій у тендерній документації, коли характеристики матеріалу підганяють під конкретного постачальника.
По-третє, ризик «зрівнялівки»: фіксовані 15% прибутку можуть виявитися нецікавими для великих західних компаній, які закладають у ціну високі ризики роботи в країні, де тривають бойові дії..
Введення єдиних правил гри — критично необхідний крок для отримання фінансування на відбудову. Без прозорого механізму ціноутворення ні США, ні ЄС, ні приватні фонди коштів не дадуть. Для Вінниччини та інших регіонів підписання Меморандуму подається як вхідний квиток до майбутніх проєктів відновлення. В той же час сам Меморандум є ритуальним документом. Реальний успіх реформи залежатиме не від урочистих підписів, а від того, як працюватиме цифрова база цін і наскільки невідворотним буде покарання для тих, хто спробує обійти нові правила.
