Останнім часом у вінницьких пабліках та соціальних мережах розгорілася дискусія навколо постаті Наталії Замкової — виконувачки обов’язків ректора Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського та депутатки обласної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана».
Суть претензій полягає в тому, що очільницю авторитетного державного вишу звинувачують у приховуванні бізнес-активів від контролюючих органів та декларуванні недостовірних відомостей.
У центрі уваги опинилася її частка у статутному капіталі вінницького ТОВ «Грація» — підприємства, чиїм основним видом діяльності є ресторанний бізнес.
Весною 2017 року Наталія Замкова, яка тоді обіймала посаду директора Вінницького торговельно-економічного інституту, подала щорічну декларацію. У розділі корпоративних прав вона зазначила частку в ТОВ «Грація» у розмірі 8,6% вартістю 5 149 гривень. Водночас у декларації містилося важливе застереження: ще у жовтні 2001 року, відповідно до протоколу зборів учасників товариства, її було виведено зі складу засновників, а зміни до Єдиного державного реєстру так і не внесли через бездіяльність тодішнього керівництва підприємства.
Цей аргумент тривалий час залишався головним поясненням ситуації, зважаючи на встановлені законом обмеження щодо володіння корпоративними правами для керівників державних закладів вищої освіти. Більше того, у травні 2017 року Вінницький міський суд, розглянувши позов Наталії Замкової, встановив юридичний факт, що з 1 січня 2010 року вона не є учасницею ТОВ «Грація». Здавалося б, судове рішення мало б поставити остаточну крапку в цьому питанні та звільнити державну службовицю від будь-яких підозр у володінні комерційними структурами.
Втім, у подальшому історія з декларуванням активів різко змінила хід і ніби розвернулася у протилежний бік. Попри судове рішення, яким було встановлено факт виходу Наталії Замкової зі складу учасників ТОВ «Грація», у січні 2024 року вона знову задекларувала свою частку у статутному капіталі підприємства. При цьому жодних пояснень чи застережень щодо невнесених змін до ЄДР у декларації вже не було. Якщо раніше йшлося про формальну невідповідність реєстраційних даних, то у виправленій декларації корпоративні права були відображені як чинний актив, що належить посадовиці.
Наступна сторінка декларування корпоративних прав Замкової розгорнулася у квітні 2026 року. Перед затвердженням на посаді виконувачки обов’язків ректора Вінницького педагогічного університету вона подала нову декларацію, в якій згадані корпоративні права в ТОВ «Грація» вже повністю зникли. У відповідному розділі документу було вказано, що об’єкти для декларування відсутні.
Саме це зникнення активу й привернуло увагу. Річ у тім, що дані державних реєстрів, які відображаються в аналітичній системі YouControl, демонструють іншу картину. Станом на червень 2026 року Наталія Замкова, як і раніше, значиться засновницею та кінцевою бенефіціарною власницею ТОВ «Грація» з часткою 8,6272%.
Більше того, критики Замкової звертають увагу, що у 2021–2022 роках, під час загальнодержавної кампанії з верифікації кінцевих бенефіціарних власників, керівництво «Грації» офіційно оновлювало структуру власності компанії та повторно підтверджувало перед державними органами, що Замкова залишається співвласницею фірми.
У підсумку виникає очевидне протиріччя. Якщо ще у 2017 році суд встановив факт виходу посадовиці зі складу учасників комерційної структури, то чому відповідні зміни так і не були внесені до державного реєстру? І чому протягом наступних років фірма продовжувала офіційно зазначати Замкову як свого бенефіціара?
Антикорупційне законодавство загалом досить чітко регулює подібні ситуації. Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань», відомості Єдиного державного реєстру вважаються достовірними та можуть використовуватися державними органами як чинні, доки до них не внесено офіційних змін.
Якщо ж у декларації не відображено корпоративні права, які формально ще значаться за особою у Єдиному державному реєстрі, це може стати підставою для перевірки з боку НАЗК і оцінюватися як можливе порушення вимог фінансового контролю. Залежно від обставин такі дії можуть кваліфікуватися як адміністративне правопорушення за ст. 172-6 КУпАП, а у випадку встановлення умисного внесення завідомо недостовірних відомостей і відповідного порогу — як кримінальне правопорушення за ст. 366-2 КК України.
Окрім питання декларування, виникає й інший правовий аспект — обмеження щодо володіння корпоративними правами посадовими особами. Як керівниця державного закладу вищої освіти та посадова особа юридичної особи публічного права, Наталія Замкова підпадає під дію ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до цієї норми, у разі наявності корпоративних прав вона зобов’язана протягом 30 днів після призначення на посаду, пов’язану з державною службою, передати їх в управління іншій особі (управителю) у спосіб, що унеможливлює виникнення конфлікту інтересів.
У разі невиконання цих вимог може йтися про порушення антикорупційного законодавства та, залежно від обставин, про адміністративну відповідальність за ст. 172-7 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.
У вінницьких пабліках емоції нерідко переважають над фактами. Проте в історії Наталії Замкової, схоже, саме факти заслуговують на увагу: корпоративні права виконувачки обов’язків ректорки педуніверситету й надалі відображаються в державних реєстрах, хоча з її останньої декларації вони зникли.
Саме ця невідповідність як мінімум потребує публічних пояснень самої Замкової, а як максимум — неупередженої перевірки з боку НАЗК та правоохоронних органів.
Раніше «Ми Вінничани» вже звертали увагу на те, що постать Наталії Замкової є показовою для Вінниччини в контексті місцевого непотизму. Вона належить до сімейного клану Коваленків-Замкових, який роками перебуває в орбіті впливу так званого «сірого кардинала» регіону Володимира Гройсмана.
Брат Замкової, Віталій Коваленко, згадується у гучній «хабарній» справі скандального київського забудовника Максима Микитася, у якій йдеться про понад 75 мільйонів гривень неправомірної вигоди, що, за даними слідства, призначалася для Гройсмана під час його перебування на посаді прем’єр-міністра.
Мати Наталії Замкової, Любов Коваленко, відома як багаторічна керівниця обласної державної телерадіокомпанії «Вінтера» та колишня депутатка від нині забороненої проросійської Партії регіонів. Її неодноразово звинувачували у використанні державного медіаресурсу для політичного піару осіб, лояльних до Гройсмана.
Чоловік Наталії Замкової, Сергій Замковий, також інтегрований у місцеву владну вертикаль — він очолює підприємство «Вінницятрансприлад».
Сама Наталія Замкова протягом останнього десятиліття очолювала Вінницький торговельно-економічний інститут.
