Закулісні домовленості, зірвані вибори та загроза втрати суб’єктності. Останнім часом Вінниччиною ширяться чутки про можливе приєднання Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського до Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету. У цій історії тісно переплелися інтереси впливових вінницьких родин, політичні зв’язки та боротьба за контроль над університетом.
Чи справді існує план реорганізації, чи розмови про об’єднання стали лише димовою завісою, за якою приховуються зовсім інші процеси? Щоб знайти відповідь, «Ми Вінничани» провели власне журналістське розслідування.
Конспірологія?
Чутки про можливе об’єднання педагогічного та торговельно-економічного вишів дедалі частіше циркулюють у вінницьких пабліках і чатах. За цією версією, готується реорганізація педагогічного університету саме через об’єднання з торговельно-економічним інститутом. Активно поширюватися подібна теза почала наприкінці липня — напередодні позапланового засідання Вченої ради педуніверситету, після чого швидко розійшлася місцевими групами в соціальних мережах.
Начебто сценарій приєднання мав розглядатися саме на позаплановому засіданні Вченої ради 28 липня, яке відбулося в розпал літніх відпусток. Автори версії про об’єднання наголошували, що подібні позапланові засідання скликають лише тоді, коли рішення «не може чекати». Водночас у затвердженому порядку денному питання об’єднання не було. Попри це, в мережі наполягали: за інформацією анонімних джерел, від сценарію не відмовилися, а лише відклали його реалізацію після того, як відповідні документи потрапили в публічний простір і викликали суспільний резонанс.
Натомість у педагогічному університеті в офіційному повідомленні про підсумки позапланового засідання Вченої ради зазначали, що учасники розглянули низку поточних питань. Зокрема, рекомендували до подання в МОН України п’ять наукових проєктів, затвердили нову програму підвищення кваліфікації для фахівців, які працюють із ветеранами та демобілізованими, схвалили оновлений комплекс документів з академічної доброчесності, включно з політикою використання штучного інтелекту. Крім того, внесли зміни до Правил прийому на 2026 рік і ухвалили рішення про переведення здобувачів освіти пільгових категорій на вакантні бюджетні місця.
Та щоб зрозуміти, чому тема можливого об’єднання вінницьких вишів, попри офіційні заяви, виявилася настільки живучою, варто детальніше розглянути сценарій, який поширювали вінницькі пабліки.
Виглядає це так. Наталія Замкова — депутатка Вінницької обласної ради від правлячої на Вінниччині партії «Українська стратегія Гройсмана» та голова постійної комісії з питань освіти, релігії, культури, молоді та спорту — уже відпрацювала два строки на посаді керівниці Вінницького торговельно-економічного інституту. За законом вона не має права втретє переобиратися на цю саму посаду в тому самому закладі. Щоб зберегти керівне крісло, її нібито спочатку «перевели» виконувачкою обов’язків ректора педагогічного університету.
Далі має відбутися приєднання торговельно-економічного інституту до педагогічного університету. Оскільки внаслідок такого об’єднання формально виник би новий заклад вищої освіти, це дало б підстави зупинити чинний виборчий процес у педуніверситеті — той, у якому після самовідводів двох із трьох висунутих кандидатів залишився єдиний претендент, Борис Максимчук, — і призначити нові вибори вже в новоствореному закладі. На цих виборах, за словами авторів версії про об’єднання, мають використати весь адміністративний ресурс, який Наталія Замкова встигне сформувати за час перебування на посаді виконувачки обов’язків ректора, щоб забезпечити її висування та перемогу.
Водночас озвучується й модифікований варіант подібного сценарію: спочатку накопичений адміністративний ресурс має бути використаний для зриву обрання Бориса Максимчука, який, на відміну від чинного народного депутата від «Слуги народу» Анатолія Драбовського та першого проректора університету Олега Блажка, не дослухався до порад «доброзичливців» і не зняв свою кандидатуру з виборів. Після цього начебто має відбутися об’єднання двох закладів, а вже потім — нова виборча кампанія, переможницею якої має стати Наталія Замкова.
Іншими словами, приєднання двох закладів подається не як самоціль, а як юридичний інструмент, який дозволив би обійти обмеження щодо кількості строків перебування на посаді та фактично «перезапустити» виборчий процес під «потрібного» кандидата.
«Це не набір випадкових епізодів, а реалізація певної управлінської стратегії», — саме так у вінницьких пабліках описують сукупність кадрових рішень і подій навколо педагогічного університету.
Окремий акцент зроблено на поїздці Наталії Замкової до Києва 27 липня — за день до позапланового засідання Вченої ради в педуніверситеті. Формальним приводом стало 76-річчя ректора Державного торговельно-економічного університету Анатолія Мазаракі, на святкуванні якого вона була присутня. За словами авторів публікацій, присвячених педагогічному університету, під час зустрічі йшлося не лише про урочистості, а й про подальші кроки щодо можливого приєднання педагогічного університету. Незалежного підтвердження змісту цих розмов немає, і самі автори це визнають.
Зв’язок між Наталією Замковою та Анатолієм Мазаракі має глибше історичне підґрунтя. Вінницький торговельно-економічний інститут веде свою історію від заочного факультету, який ще 1998 року за ініціативою тодішнього ректора Київського торговельно-економічного інституту Анатолія Мазаракі реорганізували в окремий підрозділ на Вінниччині. Із 1991 року Мазаракі незмінно очолює цей заклад, який сьогодні має статус Державного торговельно-економічного університету. Наталія Замкова понад десять років керувала саме вінницьким структурним підрозділом цього університету, тому її управлінська кар’єра розвивалася в тісному зв’язку з керівництвом закладу в Києві.
У пабліках також згадується і другий фактор — зміна керівництва Міністерства освіти і науки. 16 липня Верховна Рада призначила міністром Андрія Бутенка, який до цього сім років очолював Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. У пабліках стверджують, що саме ця кадрова зміна поставила під питання швидкість погоджень, на яку розраховували прихильники реорганізації за попереднього міністра.
Ця деталь має ще один вимір, вартий уваги. За поширеною в мережі інформацією, саме до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, яке до 16 липня очолював нинішній міністр Андрій Бутенко, найближчим часом планують передати матеріали щодо наукового ступеня сина Наталії Замкової — Олексія Замкового. Цей ступінь він здобув у період, коли мати керувала вінницьким структурним підрозділом Державного торговельно-економічного університету.
Показовим є і те, що майже половину засідання Вченої ради 28 липня присвятили саме питанням академічної доброчесності — кодексу, положенню, порядку реагування на плагіат і фальсифікації, а також політиці використання штучного інтелекту. Автори публікацій звертають увагу на очевидний дисонанс: Наталія Замкова як виконувачка обов’язків ректора публічно декларує принципи академічної доброчесності та ініціює нові правила, тоді як питання щодо наукового ступеня її власного сина, за їхніми словами, залишається неврегульованим.
Широкий контекст
Щоб зрозуміти логіку подій у ВДПУ, варто згадати, що подібна криза вже траплялася одинадцять років тому — і розгорталася за дуже схожим сценарієм. У квітні 2015 року на посаду ректора претендували десятеро кандидатів, серед яких була й тодішня очільниця університету Ірина Руснак. До другого туру вийшли Олександр Криворучко та Юрій Легун, однак жоден із них не набрав необхідних 50% голосів, тому вибори визнали такими, що не відбулися, а університет залишився без повноцінного керівника.
Замість призначити виконувачем обов’язків когось із фіналістів Міністерство освіти і науки в червні 2015 року несподівано довірило керівництво вишем Наталії Лазаренко — тодішній директорці Інституту психології, педагогіки і мистецтв, яка взагалі не брала участі у виборах. Сама Лазаренко стверджувала, що таке рішення стало для неї несподіванкою. За неофіційними даними, її призначенню сприяв екс-мер Вінниці Володимир Гройсман, який саме тоді зміцнював свої позиції у центральній владі.
Статус виконувачки обов’язків дав Лазаренко кілька місяців для роботи з колективом і контролю над університетом. Уже у вересні 2015 року вона перемогла на повторних виборах, здобувши 312 голосів у першому турі — більше, ніж усі інші кандидати разом. Саме цей механізм — перевага кандидата, який уже виконує обов’язки ректора, — багато хто вбачає і в нинішній ситуації.
У 2025 році для Наталії Лазаренко завершився вже другий термін на посаді ректора, й вона не могла балотуватися втретє. Її контракт спливав 23 грудня 2025 року, а вибори ректора за її поданням призначили на 12 лютого 2026-го. Однак замість виборчої кампанії університет увійшов у тривалу кризу.
Офіційно МОН пояснило перше перенесення виборів «уточненням дати». Виконувач обов’язків ректора Володимир Мірошніченко повідомив про звернення двох із трьох кандидатів щодо можливих порушень виборчого процесу, а також про тривалі відключення електроенергії, які нібито ускладнювали проведення передвиборчої кампанії. На цій підставі вибори перенесли з 12 лютого на 23 квітня.
Втім, керівні органи самого університету пояснювали ситуацію інакше. За два дні до голосування Вчена рада та конференція трудового колективу заявили, що Мірошніченко одноосібно звернувся до МОН із проханням перенести вибори «за ініціативою одного з кандидатів», посилаючись на «надумані фактори» та вводячи міністерство в оману. Того ж дня, 10 лютого, Вчена рада і конференція трудового колективу висловили йому недовіру, а вже 11 лютого офіційно звернулися до міністерства з поданням про відкликання з посади Мірошніченка. Однак це звернення залишилося без наслідків: Мірошніченко продовжував виконувати обов’язки ректора до 8 квітня 2026 року.
Паралельно загострювався конфлікт і навколо першого проректора Олега Блажка. Ще 12 грудня 2025 року на офіційних ресурсах ВДПУ з’явилося повідомлення, що трудовий колектив нібито «одноголосно» висунув його єдиним кандидатом на посаду ректора. Водночас саме цього дня виборча комісія лише провела своє перше організаційне засідання, на якому обрала голову та секретаря, а план роботи затвердила лише 26 січня 2026 року. Тобто, повідомлення про «єдиного кандидата» з’явилося ще до фактичного початку виборчого процесу.
Таким чином, адміністративна підтримка одного з претендентів проявилася ще до офіційного старту виборчої кампанії, тоді як спроба перенести вибори зустріла жорсткий спротив тих самих колегіальних органів університету, які раніше фігурували в повідомленні про «єдиного кандидата».
Після перенесення виборів одним із найпублічніших критиків рішення МОН стала народна депутатка Ірина Борзова. 11 лютого 2026 року вона з трибуни Верховної Ради фактично звинуватила міністерство у втручанні у виборчий процес. Втім, позиція нардепки мала не лише політичний, а й інституційний вимір, адже Борзова входить до складу Наглядової ради ВДПУ.
Є й інший бік зацікавленості Борзової. Чоловік нардепки, колишній голова Вінницької ОВА Сергій Борзов, здобув у ВДПУ ступінь доктора філософії. Захист дисертації тоді супроводжувався суспільною критикою через слабке володіння темою дослідження, однак Вчена рада вишу підтримала присудження йому наукового ступеня. Сам по собі цей факт не доводить наявності будь-якого впливу, проте свідчить про давні взаємини між університетом і родиною Борзових, що додає контексту конфлікту.
На це також може вказувати серія звернень Ірини Борзової до Кабінету міністрів України та Офісу президента, зафіксована у відповіді Секретаріату Кабінету міністрів на інформаційний запит «Ми Вінничани». Ідеться про доручення тодішньої прем’єр-міністерки Юлії Свириденко від 2 і 18 березня, 16 і 29 квітня, а також 9 травня 2026 року, якими відповідним органам було доручено поінформувати народну депутатку про результати розгляду її звернень.
13 лютого 2026 року, наступного дня після первісно запланованої дати виборів, міністр освіти і науки Оксен Лісовий створив спеціальну комісію з вивчення питань організації виборів ректора ВДПУ. До її складу увійшли п’ятеро посадовців МОН. Спочатку комісія мала завершити роботу до 6 березня, однак строки її діяльності неодноразово продовжували — спершу до 27 березня, потім до 30 квітня, а зрештою до 4 листопада 2026 року, тобто вже після призначеної дати виборів — 28 жовтня. Виходить, що комісія, створена для вивчення організації виборів, формально працюватиме ще після їх проведення.
Тим часом кадрова «карусель» тривала. 9 квітня Вченій раді педагогічного університету представили нову виконувачку обов’язків ректора — Наталію Замкову. Уже 17 квітня Міністерство освіти знову перенесло вибори ректора — цього разу на 28 жовтня 2026 року. Підставою для цього стала заява Наталії Замкової. Перед цим свою кандидатуру через стан здоров’я зняв Олександр Драбовський, а згодом, також через стан здоров’я, від участі у виборах відмовився й Олег Блажко.
Виконувачка обов’язків ректора ВДПУ Наталія Замкова (дівоче прізвище — Коваленко) понад десять років очолювала Вінницький торговельно-економічний інститут (ВТЕІ), який нині є структурним підрозділом Державного торговельно-економічного університету (ДТЕУ). Вона також є депутаткою Вінницької обласної ради від правлячої на Вінниччині партії «Українська стратегія Гройсмана» і належить до родини, яка багато років перебуває в орбіті політичного впливу колишнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана.
Ключовою постаттю, що пов’язує Наталію Замкову з Гройсманом, є її рідний брат Віталій Коваленко. За часів, коли Гройсман був міським головою Вінниці, Коваленко очолював відділ організаційного забезпечення міської ради. Згодом, коли Гройсман став головою Верховної Ради, а пізніше — прем’єр-міністром, Коваленко обіймав посади заступника керівника апарату парламенту та Кабінету міністрів.
Ім’я Віталія Коваленка також фігурує у гучному кримінальному провадженні щодо колишнього президента корпорації «Укрбуд» Максима Микитася. За версією слідства, у 2017 році тодішній прем’єр-міністр Володимир Гройсман міг отримати неправомірну вигоду у вигляді 2000 квадратних метрів елітної нерухомості в київському житловому комплексі «Аристократ» вартістю понад 75 мільйонів гривень. Натомість було підписано урядове розпорядження про призначення на посаду президента державної корпорації «Укрбуд» особи, лояльної до забудовника. Правоохоронці вважають, що саме Віталій Коваленко супроводжував реалізацію цієї схеми. Остаточного судового рішення у справі немає.
Впливові позиції у регіоні тривалий час займала й мати Наталії Замкової — Любов Коваленко. Упродовж 2000–2016 років вона очолювала Вінницьку обласну державну телерадіокомпанію «Вінтера», після створення Національної суспільної телерадіокомпанії ще два роки керувала її регіональною філією. У 2010–2015 роках була депутаткою Вінницької обласної ради від нині забороненої проросійської Партії регіонів і неодноразово ставала об’єктом критики через можливе використання державного медіаресурсу для політичного піару. Відомо також, що у 2011 році сім’я Коваленків придбала квартиру в Алупці на території нині окупованого Криму. Із червня 2020-го до жовтня 2021 року Любов Коваленко очолювала Національний музей-садибу М. І. Пирогова.
Чоловік Наталії Замкової Сергій Замковий також є випускником ВТЕІ. Нині він очолює підприємство «Вінницятрансприлад».
Кар’єрне піднесення самої Наталії Замкової розпочалося після подій Революції Гідності. На початку 2014 року у ВТЕІ відбулися студентські протести, спрямовані проти тодішнього директора Валентина Сусіденка та його заступниці. Студенти заблокували адміністративні кабінети, вимагаючи зміни керівництва. Каталізатором конфлікту стала поява в інституті групи невідомих у масках, які, за повідомленнями очевидців, виламали двері та висунули керівництву вимогу про звільнення. Пізніше в соціальних мережах з’явилися фотографії, на яких ці ж особи демонстрували свою причетність до нападу на будинок ректора із застосуванням коктейлів Молотова. Після цих подій Наталія Замкова очолила навчальний заклад.
У наступні роки ВТЕІ неодноразово опинявся в центрі скандалів через заяви студентів про можливі корупційні практики. Водночас офіційного підтвердження таких звинувачень правоохоронні органи не надали. Найбільшого розголосу набуло відеозвернення, поширене від імені доцента інституту Ігоря Дуба, який публічно звинуватив керівництво вишу у створенні «корупційного кубла» та заявив про бездіяльність правоохоронців. Попри широкий суспільний резонанс, це звернення не мало офіційного процесуального продовження.
Об’єднання вінницьких вишів не передбачається
У липні 2026 року «Ми Вінничани» направили інформаційні запити до восьми установ, які потенційно могли володіти інформацією про можливе приєднання Вінницького державного педагогічного університету до Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету або бути причетними до підготовки такого рішення.
Першими надійшли відповіді Міністерства освіти і науки України від 21 та 24 липня 2026 року, обидві за підписом заступника міністра Миколи Трофименка. Спочатку міністерство детально виклало нормативну базу, на якій ґрунтується його діяльність, пославшись на Конституцію України, Положення про МОН, затверджене урядовою постановою у жовтні 2014 року, а також на Регламент Кабінету міністрів щодо погодження урядових рішень. Окремо було нагадано, що Стратегія розвитку вищої освіти на 2022–2032 роки передбачає модернізацію мережі та укрупнення закладів вищої освіти. Таким чином, сама можливість реорганізації державних університетів не суперечить чинній державній політиці. Водночас ключовим у відповіді стало інше: станом на дату розгляду запиту жодних розпорядчих документів щодо реорганізації закладів вищої освіти міста Вінниці не існувало. Міністерство також наголосило, що рішення про реорганізацію державних закладів вищої освіти ухвалює виключно Кабінет міністрів України, а не МОН одноосібно.
У другій відповіді, датованій 24 липня 2026 року, міністерство надало редакції копії двадцяти сторінок документів, які стали основою для аналізу кадрових процесів у ВДПУ. Серед них — накази про призначення та заміну виконувачів обов’язків ректора, документи про перенесення виборів ректора, листування між міністерством, Олександром Мірошніченком і Наталією Замковою, а також витяги з протоколів комісії, що вивчала питання організації виборчого процесу. Це був наймасштабніший пакет документів, отриманий редакцією. Водночас у ньому не виявилося жодного документа, який бодай опосередковано стосувався можливого приєднання чи реорганізації педагогічного університету.
Найбільш змістовною та водночас найпереконливішою серед усіх отриманих відповідей стала позиція Державного торговельно-економічного університету, відокремленим структурним підрозділом якого є Вінницький торговельно-економічний інститут. Саме ДТЕУ є засновником і органом управління ВТЕІ, а отже, мав би бути безпосередньо причетним до підготовки будь-якого рішення про його реорганізацію. У листі від 21 липня 2026 року, підписаному проректором з науково-педагогічної та адміністративно-господарської роботи Олексієм Куліковим, а також у довідці за підписом начальниці відділу організації та контролю діловодства Тетяни Бартовщук, університет фактично спростував усі можливі ознаки підготовки такого рішення.
У ДТЕУ повідомили, що протягом 2025–2026 років не готувалися жодні пропозиції ректора щодо приєднання Вінницького торговельно-економічного інституту, не розроблялися відповідні проєкти документів, службові чи доповідні записки. Питання реорганізації, інтеграції, зміни підпорядкування або приєднання ВТЕІ не розглядалися на засіданнях Вченої ради університету, тож будь-які рішення чи протоколи з цього приводу відсутні. Не видавалися й накази ректора або проєкти таких наказів.
Крім того, університет підтвердив, що не отримував жодних листів, звернень чи пропозицій від Міністерства освіти і науки України, Вінницького державного педагогічного університету, Вінницького торговельно-економічного інституту, Вінницької обласної військової адміністрації чи обласної ради щодо можливих організаційних змін. Не готувалися також фінансово-економічні й майнові обґрунтування, проєкти передавальних актів, інвентаризаційні матеріали або оцінки можливих наслідків для працівників і здобувачів освіти.
Найвагомішим аргументом стала інформація про те, що університет провів окрему перевірку журналів реєстрації вхідної та вихідної кореспонденції, матеріалів Вченої ради та інших документів за ключовими словами «ВДПУ», «ВТЕІ», «реорганізація», «приєднання», «передача» та «інтеграція» за весь період, починаючи з 1 січня 2025 року. Результат виявився однозначним: не знайдено жодного документа, проєкту чи навіть реєстраційного запису, який би свідчив про підготовку реорганізації або приєднання.
Зовсім іншою за змістом виявилася відповідь самого Вінницького торговельно-економічного інституту. У листі від 21 липня 2026 року, підписаному директоркою Лілією Мартиновою, інститут лише повідомив, що не володіє запитуваною інформацією і не знає, який орган є її розпорядником. По суті, це була формальна відповідь-відписка, яка не містила жодних відомостей щодо можливого приєднання, хоча саме ВТЕІ мав би стати стороною такого процесу, якби він готувався.
Офіційні відповіді Вінницької обласної військової адміністрації також не підтвердили версію про можливе об’єднання двох вишів. Якщо перекласти їх із чиновницької мови на людську, відповідь зводиться до простого висновку: жодних документів чи інформації про підготовку реорганізації в ОВА немає.
Керівник апарату Вінницької обласної військової адміністрації Олександр Коханець повідомив, що станом на 20 липня у володінні ОВА відсутні будь-які документи чи інформація щодо можливої реорганізації Вінницького державного педагогічного університету та Вінницького торговельно-економічного інституту ДТЕУ.
Водночас начальниця ОВА Наталія Заболотна направила запити «Ми Вінничани» на розгляд Департаменту гуманітарної політики. У відповідях від 21 та 27 липня 2026 року директорка департаменту Тетяна Каменщук, посилаючись на Закон України «Про доступ до публічної інформації» та практику Верховного Суду, пояснила, що розпорядник інформації не зобов’язаний створювати нову інформацію чи встановлювати обставини, які не були зафіксовані документально. Саме з цих підстав у наданні запитуваної інформації було відмовлено, оскільки відповідні документи не створювалися і не перебувають у володінні департаменту. Крім того, у відповіді наголошувалося, що управління закладами вищої освіти державної форми власності не належить до компетенції Департаменту гуманітарної політики, а рішення про їх реорганізацію ухвалює виключно Кабінет Міністрів України.
Не виявилося інформації про можливу реорганізацію і у Вінницькій обласній раді. У відповіді на відповідний інформаційний запит керуючий справами виконавчого апарату Валерій Бойко повідомив, що запитувана інформація у розпорядженні обласної ради відсутня.
Не менш важливими виявилися й відповіді самого Вінницького державного педагогічного університету. Заклад офіційно повідомив, що не створював, не отримував, не реєстрував і не розглядав жодних документів, які б стосувалися можливого приєднання до іншого закладу вищої освіти чи реорганізації університету.
Окремо університет надав роз’яснення щодо позапланового засідання Вченої ради, призначеного на 28 липня 2026 року. Саме навколо цього засідання виникла хвиля припущень про можливе приєднання університету до Вінницького торговельно-економічного інституту Державного торговельно-економічного університету. Водночас у відповіді зазначено, що необхідність його проведення була зумовлена виконанням наказу Міністерства освіти і науки України від 15 червня 2026 року про конкурсний відбір проєктів наукових досліджень, а також наказу самого університету від 16 червня 2026 року. Іншими словами, підготовка до засідання розпочалася ще в середині червня.
На запит щодо документів, пов’язаних із виборами ректора, університет повідомив, що порушені питання належать до компетенції Організаційного комітету та Виборчої комісії. Водночас ці органи не змогли розглянути запит через відсутність кворуму, оскільки частина їхніх членів перебувала у щорічних відпустках. Натомість запропонували скористатися інформацією, оприлюдненою на офіційному сайті університету у розділі «Вибори ректора 2026».
Тобто, наприкінці липня виборчий процес фактично перебував у стані довготривалої паузи. Останні документи, оприлюднені на сайті університету, датовані 25 травня 2026 року. Йдеться про протоколи засідань Організаційного комітету та Виборчої комісії, присвячені розгляду заяви першого проректора університету Олега Блажка про зняття своєї кандидатури з виборів. Відтоді нових матеріалів щодо перебігу виборчого процесу на офіційному сайті не публікували.
Окремо «Ми Вінничани» спробували з’ясувати, чи перевіряли правоохоронні органи можливі порушення під час виборів ректора Вінницького державного педагогічного університету, а також обставини можливої підготовки до реорганізації закладу.
З’ясувалося, що правоохоронний інтерес до університету справді існував, однак був пов’язаний зовсім з іншими обставинами. Саме звернення Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України у Вінницькій області від 14 квітня 2026 року щодо виявлення ознак адміністративних правопорушень, пов’язаних із корупцією з боку посадових осіб університету у 2024–2026 роках, стало підставою, на яку послалася щойно призначена виконувачка обов’язків ректора Наталія Замкова, звертаючись до комісії Міністерства освіти і науки України з проханням перенести вибори ректора на 28 жовтня 2026 року.
Водночас ця обставина виглядала доволі парадоксально. Останнім часом у публічному просторі лунають звинувачення саме на адресу Наталії Замкової щодо можливого приховування бізнес-активів від контролюючих органів та декларування недостовірних відомостей. Зокрема, предметом суспільної уваги стала її частка у статутному капіталі вінницького ТОВ «Грація», основним видом діяльності якого є ресторанний бізнес.
Щоб перевірити саме версію про можливу реорганізацію університету, «Ми Вінничани» окремо звернулися до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
У відповіді від 20 липня 2026 року САП повідомила, що порушені у зверненні питання не належать до її компетенції. У прокуратурі нагадали, що її повноваження обмежуються процесуальним керівництвом у кримінальних провадженнях Національного антикорупційного бюро України, підтриманням державного обвинувачення та представництвом інтересів держави у справах про необґрунтовані активи. У зв’язку з цим звернення було скеровано до Офісу Генерального прокурора для розгляду за належністю.
Таким чином, відповіді по суті порушених у зверненні питань надано не було.
У підсумку, правоохоронні органи не підтвердили й не спростували наявність інтересу до обставин можливої реорганізації університету. Натомість єдиний документально підтверджений правоохоронний інтерес, який безпосередньо згадувався як підстава для перенесення виборів ректора, стосувався можливих корупційних правопорушень серед посадових осіб університету, а не чуток про його можливе приєднання до Вінницького торговельно-економічного інституту.
Замість епілогу
Підсумок перевірки версії про можливе об’єднання двох закладів вищої освіти є однозначним. Усі установи, до яких зверталися «Ми Вінничани», зокрема й ті, що мали б готувати, погоджувати або супроводжувати таке рішення, письмово повідомили про відсутність будь-яких документів, проєктів рішень чи навіть офіційного обговорення можливої реорганізації.
Отже, на документальному рівні версія про об’єднання університетів не знайшла підтвердження в жодній із установ, які потенційно могли бути причетні до цього процесу. Водночас це не означає, що подібні ідеї або розмови не могли існувати в неформальному середовищі. Проте станом на кінець липня 2026 року жодних документальних слідів підготовки такої реорганізації в офіційному документообігу не виявлено.
Натомість маємо цілком традиційну для Вінниці картину — вплив сімейно-кланових зв’язків на усі ключові події, що відбуваються у місті. У цій історії тісно переплелися давні зв’язки родини Коваленків—Замкових із партією влади на Вінниччині та її лідером Володимиром Гройсманом, вплив родини Борзових на Вінницький державний педагогічний університет через Наглядову раду, а також корупційний аспект. Адже саме звернення управління стратегічних розслідувань Національної поліції щодо можливих корупційних правопорушень серед посадових осіб університету стало документально підтвердженою формальною підставою для перенесення виборів ректора на 28 жовтня 2026 року.
Водночас відсутність документально підтверджених кроків щодо реорганізації університету зовсім не виключає застосування інших механізмів впливу на виборчий процес. Зокрема, не можна відкидати повторення сценарію, який уже був реалізований під час виборів ректора у 2015 році, коли статус виконувачки обов’язків забезпечив одній із кандидаток суттєву адміністративну перевагу й фактично став вирішальним чинником її перемоги.
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю громадської організації «Ліга Справедливості України», яка є засновником медіа «Ми Вінничани», і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу
