Що може бути страшніше того, коли у твій будинок прилітає ворожа ракета? Що може бути страшніше, чим бачити як у сусідньому подвір’ї окупанти розстрілюють твоїх знайомих, рідних? Що може бути страшніше, аніж похорони близьких людей, які загинули від рук тих самих бл*дських братьєв? Що може бути страшніше за втрату дітей та батьків на війні? Немає горя більшого, аніж вищеназвані. І так думають сотні тисячі людей у всьому світі, які допомагають та співчувають Україні зараз. Чим керуються ті, хто хоче нажитись на людському горі? Нормальним людям ніколи цього не зрозуміти, вони навіть не можуть засудити покидьків, адже наші суди — корумповані. Залишається надія тільки на останню інстанцію — суд Божий. Бо не заберуть награбованого з собою на той світ ні судді – мільйонери, ні чиновники – олігархи. Як казали підприємці із Центрального ринку меру Моргунову, «у останньому костюмі карманів не буде, то скільки вам треба, щоб ви ще наїлись?» Звісно відповіді так і не почули. І ось чергова афера, яка відбувається у Вінниці.
У Наталії Герасимової, вимушеної переселенки з Горлівки, вже більше двох кілограмів звернень та відповідей від усіх контролюючих та правоохоронних органів. Вона від імені більшості інвесторів соціального будинку добивається справедливості. Це в той час, коли Президент України чи не щодня наголошує на особливій увазі влади до потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО).
Громада виділила безкоштовно земельну ділянку під забудову і фінансувала проєктно-кошторисну документацію. Згідно з умовами, право на придбання цього «пілотного» житла по 9000 грн. за квадратний метр на початок 2021 р. мали лише ВПО. Коли серед них не знайшлось бажаючих на всі 105 квартир, дозволили взяти участь у будівництві учасникам АТО з числа місцевих жителів.
Заснували житлово-будівельний кооператив «Спільна справа». Його очолив Юрій Зиков. Першим тривожним сигналом стало придбання Зиковим за гроші забудовників дорого службового автомобіля для себе. Купив іномарку із салону по безналу із бюджету будівництва.
Наразі пан Зиков вимагає з у???сіх членів кооперативу ще доплату за вже куплене житло. Тобто 50% зверху. Як кажуть пайовики, так Зиков вирішив нажитись на людському горі. За словами Наталії, правоохоронці відкрили кримінальне провадження по даній темі. Але ходу справа так і не набула. Звідки в Зикова з’явилась така наглість купувати собі дорогі автівки та квартири у Києві за рахунок бюджету будівництва?
— Цікава ще одна деталь. Зиков каже, що не вистачає грошей на добудову, і в той же час відмовляється продати членам кооперативу перший поверх під комерцію. Люди готові викупити тих 1000 квадратів, однак директор «боїться, що це пересварить інвесторів». Та ми й так уже пересварені через нього. І, думаю, що забудовникам вистачить мудрості справедливо розподілити ті метри. Можливо, навіть якийсь аукціон чи жеребкування. Але і тут Зиков думає про власну вигоду. Певно, вже пообіцяв якомусь чиновнику-депутату без нашого відома. — каже вимушена переселенка Наталія Герасимова.
І тут вгадується почерк чиновників Яші Маховського та Дениса Сороки. Звісно, ми їх не винуємо. Їх вже винуватять правоохоронці. Кожен раз, коли бачите будівництво чергового ЖК чи ТЦ у Вінниці, — пам’ятайте про статки родин Яші та Дениса, які оцінюються в десятки мільйонів, якщо порахувати вартість рухомого та нерухомого майна, яке їм належить. Ви спитаєте: «А хто це взагалі такі?». Яків Маховський — директор департаменту архітектури та містобудування Вінницької міськради. Денис Сорока — директор департаменту архітектурно-будівельного контролю міськради. ДБР вже декілька років займається розслідуванням злочинів, у яких брали участь ці дві одіозні особистості. Навіть відкрили по них кримінал. Але вони як їздили на своїх «інфініті» на роботу так і продовжують їздити, як проводили корупційні схеми, так і продовжують проводити. Видно, таких навіть ДБР не бере…
