На 79-му році життя відійшов у вічність Семен Глузман — видатний український психіатр, правозахисник, радянський дисидент і багаторічний президент Асоціації психіатрів України. Інформацію про його смерть підтвердили близькі покійного.
Глузмана вважали одним із моральних авторитетів України — людиною принциповою, безкомпромісною у своїх переконаннях і водночас бездоганно чесною перед власною совістю. У радянські часи він відкрито виступив на захист переслідуваного КДБ генерала Петра Григоренка, заявивши, що той є психічно здоровим, а його примусове «лікування» є нічим іншим, як інструментом каральної психіатрії. За цю сміливу і професійно чесну позицію молодий лікар сам став жертвою репресивної системи та опинився за ґратами.
У 1971 році, щойно закінчивши Київський медичний інститут, Глузман підготував незалежну заочну судово-психіатричну експертизу у справі Григоренка. Уже в 1972-му його засудили до семи років таборів суворого режиму та трьох років заслання. Покарання він відбував у Пермській та Тюменській областях Росії. Серед його співв’язнів були Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк та інші відомі політв’язні.
У роки незалежності Семен Глузман очолював Асоціацію психіатрів України та послідовно виступав за реформу психіатричної допомоги. Він наголошував, що в Україні так і не створено достатньої кількості проміжних закладів для людей із психічними розладами, які не потребують стаціонарного лікування, але потребують підтримки.
Із Вінницею Семена Глузмана пов’язував особливий період молодості. У 1960-х роках він певний час навчався у тодішньому Вінницькому медичному інституті. Це була ще та Вінниця з напівзруйнованим костелом, який згодом радянська влада перетворила на лекторій.
Майбутній дисидент згадував місто з теплотою. Уже тоді за ним «приглядало» КДБ, однак представники польської громади Вінниці, у яких він винаймав житло і з якими товаришував, його не видали. Згодом Глузман жартував, що відтоді він — «трошки вінничанин».
Зокрема, у 2017 році Семен Глузман знову відвідав Вінницю. 30 березня він презентував друге, доповнене видання своєї книги спогадів «Рисунки по памяти, или Воспоминания отсидента» у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса та зустрівся з громадою міста. Напередодні презентації правозахисник також мав зустріч із міським головою Сергієм Моргуновим.
Особливого символізму зустрічі додавало те, що вона відбувалася в університеті, названому на честь Василя Стуса — українського поета і дисидента, з яким Глузман був особисто знайомий. Більше того, вони разом провели 20 днів у київській тюрмі КДБ. Згадуючи Стуса, Глузман говорив: «Він був людиною без шкіри. На зло так і говорив: ти — зло. На жаль, такі люди довго не живуть…»
Після зустрічі Моргунов у соцмережах зазначав: «Взагалі, дуже цікава і непересічна особистість. Це, мабуть, досить незвично, коли за життя людини на її честь називають якийсь заклад. Іменем Семена Глузмана названа клініка Сен-Дені у Франції. Маю надію, що це не остання наша зустріч».
Втім, чи відбулася ще одна зустріч між Сергієм Моргуновим та Семеном Глузманом — достеменно невідомо. Натомість відомо інше: невдовзі Глузман публічно звернувся до попередника Моргунова на посаді міського голови Вінниці, а на той час уже прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана.
У 2018 році як президент Асоціації психіатрів України він оприлюднив відкритий лист до Гройсмана, у якому заявив про корупційні ризики та можливі порушення в системі Міністерства охорони здоров’я України.
У своєму зверненні Глузман акцентував увагу на ситуації довкола Українського моніторингового та медичного центру з наркотиків і алкоголю. За його словами, керівництво установи за сприяння тодішньої виконувачки обов’язків міністра Уляни Супрун провело реорганізацію з порушенням установлених процедур, а також ініціювало розширення повноважень центру у сфері судової психіатрії. Правозахисник наголошував, що такі кроки можуть поставити під загрозу незалежність експертної діяльності та створити передумови для зловживань.
Як саме Володимир Гройсман відреагував на це звернення, ніхто не знає. Водночас позиція Глузмана залишалася послідовною й принциповою: він відстоював прозорість управлінських рішень у медичній галузі, незалежність професійної експертизи та рішуче застерігав від будь-яких спроб повернення до практик каральної психіатрії, які в радянський період використовувалися як інструмент політичних переслідувань…
Семен Глузман прожив життя людини, яка не зраджувала своїх принципів. Його шлях — від молодого лікаря, що кинув виклик радянській системі, до морального авторитета сучасної України — став прикладом професійної честі та громадянської мужності.
