Виконком Вінницької міської ради вкотре анонсував комплексну роботу з Вишенським озером. Цього разу обіцяють дослідити якість води по всьому каскаду ставків, який тягнеться аж до Якушинецької громади, знайти джерела забруднення, перевірити береги за допомогою водолазів на предмет незаконних каналізаційних скидів, розробити проєкт реконструкції дощової каналізації, а за кілька років — облаштувати пляж і, можливо, збудувати аквапарк.
Заступник міського голови Ігор Откидач у розлогому інтерв’ю пресслужбі міськради назвав такий підхід системним і одразу попередив: йдеться не про один сезон, а про кілька років послідовної роботи.
Втім, самі формулювання звучать далеко не вперше. У серпні 2019 року вінницькі медіа з посиланням на Вінницьку мерію публікували ексклюзивну візуалізацію «Реконструкції головного входу парку Дружби народів» — саме так тоді називався Вишенський парк. На ній були передбачені дитячий «Waterplay», благоустрій території та інші зміни, а загальна вартість проєкту оцінювалася у 45 мільйонів гривень. Зрештою, цей проєкт так і залишився нереалізованим.
У вересні 2021 року вже покійна відома вінницька громадська активістка, волонтерка, журналістка-розслідувачка та антикорупційна діячка Таїса Гайда зареєструвала на порталі місцевих петицій звернення «Врятувати Вишенське озеро». У ньому йшлося про замулення водойми, зникнення підземних джерел та скандальну забудову ставка «Качатник» — окремої водойми в каскаді ставків на річці Вишні. За словами авторки петиції, площа «Качатника» за кілька років скоротилася з 22 до 2 гектарів. Петицію підтримали 438 людей.
Відповідь виконкому на петицію не містила конкретних планів щодо очищення озера чи благоустрою території. У ній зазначалося лише, що «здійснюються заходи щодо оформлення технічної та правовстановчої документації на даний об’єкт», після чого його мали передати на баланс відповідного органу. Термінів виконання робіт чи їхньої вартості у відповіді не було.
П’ять років потому першим етапом знову стають не роботи, а вимірювання: забори води, порівняння показників і визначення своєрідної «відправної точки». За суттю це схожа логіка: спочатку розібратися, дослідити й зафіксувати проблему, а вже потім переходити до конкретних робіт.
Щоправда, цього разу масштаби дослідження декларують ширші — аж до Якушинецької громади, тобто за межами території Вінницької міської громади. І тут одразу виникає питання координації: місто не може самостійно розпоряджатися об’єктами чи мережами на території іншої громади, тож реалізація такого плану залежатиме й від домовленостей із сусідами.
Конкретна цифра у новому анонсі є лише щодо одного пункту: наступного року планують розробити проєктно-кошторисну документацію на реконструкцію дощової каналізації. Тобто у 2027 році, якщо план буде виконано, йтиметься передусім про готовий проєкт, а не про нові труби.
Пляж, озеленення, безбар’єрність та аквапарк поки залишаються «паралельними ідеями». У міськраді наголошують, що вони «не повинні існувати окремими шматками», однак конкретних термінів чи кошторисів для цих об’єктів наразі не називають. Для порівняння: у 2019 році навіть менш масштабна концепція мала конкретний цінник — 45 мільйонів гривень. І це не стало гарантією її реалізації.
Тим часом на самому березі вже кілька років працює приватний бізнес: мотузковий парк «Активна країна», прокат катамаранів і сапбордів, комплекс «Вишня» з підігрітим басейном. Купатися безпосередньо у Вишенському озері, до слова, досі офіційно заборонено. Організованого входу у воду немає навіть на ділянках, де берег укріплений бетонними плитами.
Проблеми, які міська влада нині пропонує системно дослідити, також не є новиною. У науковій роботі Вінницького національного технічного університету свого часу були названі фактично ті самі ключові проблеми: забруднення водойми, недостатня інфраструктура та незаконна забудова берегів. Тобто, загальний діагноз відомий уже не перший рік — тепер його знову пропонують уточнити новими дослідженнями.
У підсумку маємо знайому картину: концепції без реалізації, петицію, на яку свого часу не дали конкретної відповіді по суті, та нову серію обіцянок, яка знову починається з паперів, аналізів і досліджень. Водночас там, де найбільше хотілося б побачити конкретику — терміни, джерела фінансування, вартість робіт і чіткий план їх виконання, — поки що залишаються переважно загальні формулювання. І саме це робить нинішню «системну роботу» дуже схожою на черговий етап обіцянок, а не на початок реального порятунку Вишенського озера.
