Президент України Володимир Зеленський нагородив двох військовослужбовців Сил територіальної оборони ЗСУ — солдата Олександра Аліксєєнка та молодшого сержанта Олександра Тішаєва — найвищою військовою відзнакою «Хрест бойових заслуг».
Олександр Тішаєв, відомий серед побратимів під позивним «Тішка», та Олександр Аліксєєнко, якого на фронті називають «Кузен», служать у складі 138-го окремого батальйону 115-ї окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Обоє були мобілізовані у вересні минулого року й відтоді стали справжнім бойовим нерозлучним дуетом – по рації їх позивний «Кузен і Тішка»..
Про історію героїв розповіли у Офісі президента України та речники 115-ї окремої бригади ТрО.
З грудня 2024 року обоє бійців на фронті. «Кузен» за допомогою засобів РЕБ збив п’ять ворожих дронів, ще два розстріляв із автомата просто в повітрі. «Тішка» за короткий час пройшов бойовий шлях від стрільця до командира взводу.
Олександр Тішаєв у мирному житті був будівельником — звик ставити міцні фундаменти, відновлювати та створювати. На війні він робить те саме — тільки фундаментом його праці стала оборона України. У стрілецькій роті 138-го окремого батальйону Тішаєв швидко завоював довіру побратимів — спокійний, надійний, завжди готовий підставити плече.
Після виходу з позиції «Тішка» не шукає відпочинку — готує їжу для бійців. Його борщ і макарони з тушонкою вже стали легендою підрозділу. «Так легше передати тепло, підтримку і вдячність побратимам», — каже воїн, який на передовій без ротації вже скоро як рік.
А Олександр Аліксєєнко взимку врятував життя побратима. Коли на сусідню позицію окупанти скинули газові боєприпаси, він разом із товаришем Володимиром Янушкевичем кинувся на допомогу, вивів із задимлення дезорієнтованих солдатів, а непритомного побратима виніс на руках. Згодом «Кузен» знищив ворожого штурмовика, який намагався закинути фугас у сусідній бліндаж, знову врятувавши життя побратимів.
19 травня 2025 року, під постійними атаками FPV-дронів Олександр Аліксєєнко та Олександр Тішаєв зайняли важливу оборонну позицію. Вони й не здогадувалися, що напівзруйноване укриття стане їхнім домом на довгі 165 діб.
На нульовому рубежі поблизу окупованих Вербового, Малої Токмачки та Оріхова, де земля від щоденних обстрілів перетворилася на місячний ландшафт, вони стали очима й щитом свого підрозділу. Щодня виконували розвідку, фіксували переміщення ворожих штурмових груп, виявляли дрони та відкривали упереджувальний вогонь, надаючи командуванню безцінну інформацію про дії противника.
Олександр Тішаєв, який воює на Запорізькому напрямку ще з літа 2024 року, повністю відповідав за утримання позиції. Він керував боєм, знищував ворожі цілі, відбивав атаки безпілотників і підтримував бойовий дух побратима. В умовах безперервних мінометних і дронових ударів саме від його рішень залежало життя обох.
Під час одного з обстрілів «Кузен» зазнав осколкових поранень. «Тішка» лікував його власноруч — перев’язував рани, ділився останніми харчами, не дозволяв втратити надію. Їх єднало не просто побратимство, а справжнє братерство — сильніше за кровні зв’язки.
Попри понад тридцять спроб, евакуацію не вдавалося здійснити через постійні атаки дронів. Воїни чекали туману — і продовжували тримати оборону. За цей час Аліксєєнко виявив і знищив двох російських солдатів, зірвавши атаку противника. Під час чергового мінометного обстрілу він отримав повторне поранення, але залишився на позиції.
20 жовтня ворог кинув у бій 22 одиниці бронетехніки з десантом. «Кузен» і «Тішка» прийняли бій — знищили російську МТ-ЛБ і трьох штурмовиків, не давши окупантам прорвати оборону.
Лише 28 жовтня погодні умови дозволили провести евакуацію. Попри поранення, «Кузен» самостійно подолав близько 12 кілометрів до точки збору, дорогою прикриваючи відхід гранатами та вогнем.
Нині Олександр Аліксєєнко проходить лікування після множинних уламкових поранень і виснаження. Поруч — Олександр Тішаєв, який теж відновлюється після фронтових випробувань. Навіть у шпиталі обидва усміхаються — важко зламати тих, хто пройшов пекло й вистояв.
За мужність і стійкість Аліксєєнко нагороджений відзнакою Міністра оборони України «За поранення». Обидва воїни представлені до орденів «За мужність» ІІІ ступеня.
«Маємо за честь стояти в одному строю зі справжніми героями», — зазначають у 115-й окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ.
