Хірург Ілля Гуменчук міг би і надалі працювати у вінницькій лікарні, у тилу, подалі від фронту. Йому 41 рік. Він міг би щодня повертатись додому після багатогодинних операцій із відчуттям, що на усі сто виконав обов’язок лікаря. В очах сотень вдячних пацієнтів-захисників та їхніх рідних він міг би легко знайти виправдання для свого сумління, чому він у тилу, а не на передовій.
Але Ілля вирішив піти на фронт, де його колеги за півтора року неймовірно інтенсивної роботи в районі бойових дій потребували професійної підтримки.
Про вінницького лікаря розповіло командування медичного корпусу ЗСУ.
У 2023 р. Ілля Гуменчук пішов на фронт. У ТЦК та СП він був ще на початку березня 2022 р., оновив дані. Після цього у клінічному високоспеціалізованому хірургічному центрі з малоінвазивними технологіями Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова він рятував поранених бійців.
«У 2023-му прийняв остаточне рішення вдягнути однострій. Мав за плечима військову кафедру. Мобілізувався до одного із передових медичних підрозділів і за пару днів виїхав до колег, які рятують поранених у районі бойових дій, де й перебуваю до сьогодні», — розповів лікар.
Ніякого особливого переломного моменту у Іллі Гуменчука не виникало. За його словами, було лише внутрішнє відчуття, що він, як чоловік, має бути там. Він розумів важливість своєї роботи в тилу, але також усвідомлював, що у тилу є кому працювати.
«Просто певної миті зрозумів, що час прийшов, потрібно йти допомогти колегам. Зізнаюсь чесно, коли приїхав із баулом на схід, на секунд 20 майнула думка: «Ну що тобі в житті не вистачало…». Та й не всі знайомі поставились із розумінням до мого вибору, дивились трохи як на дивака», — розповідає Ілля Гуменчук.
Рішення Іллі підтримала родина, за що він дуже вдячний своїм близьким.
«Дуже вдячний дружині, дітям та мамі за підтримку. Вони усвідомлювали, що рано чи пізно я прийму рішення поїхати на передову. З 2022 р. звикли до мого ненормованого графіка й завжди були і є моїм надійним тилом, джерелом відновлення», — зазначив лікар.
Через необхідність надавати екстрену допомогу в перші хвилини після поранення робота на передовій відрізняється від цивільної практики.
«Коли приїхав на схід, потрібно було пару днів, щоб переключитись із цивільної специфіки на роботу військового медика. Нашим завданням є надання першої кваліфікованої лікарської допомоги. Я маю зберегти життя, а далі вже інші фахівці розберуться і зроблять все, що потрібно», – розповідає Ілля.
Лікар також поділився спогадами, як важко було призвичаїтись до побутових умов, але коли починаєш порівнювати їх з тими, у яких перебувають воїни- захисники, розумієш, що маєш справжнє «лакшері-життя».
«Єдине, що хотілось би, це спати більше, ніж 3-4 години на добу. Ну а дійсно виспатись можна лише вдома. До прильотів вже звик», – каже Ілля Гуменчук.
На фронті лікар бачив різні випадки поранень, серед таких них втрата кінцівки 26-річного Максима, який після поранення зміг втілити свою мрію, вставши на сноуборд. Максим повернувся на службу з життєвим кредо «Можеш щось змінити – змінюй».
Ілля Гуменчук вважає, що ротації по 3-4 місяці були б нормальним варіантом для медиків на передовій, щоб мати час для відпочинку та відновлення сил.
«Стосовно мотивації… Ми всі бажаємо перемоги над ворогом, але багато хто хоче здобути її чужими руками. Так не може бути. Перемога обов’язково буде, коли ми всі будемо згуртовані однією метою», — підкреслює бойовий лікар.
Ілля Гуменчук закликає до підтримки цивільних колег, адже це допоможе забезпечити перепочинок і відновлення для тих, хто працює на передовій.
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
