Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області 2 квітня 2024 року визнав винним 31-річного рецидивіста Олексія Баранова, уродженця селища Іванівка Генічеського району Херсонської області, у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), та засудив його до 15 років ув’язнення з конфіскацією всього належного йому майна.
Суд довів, що Баранов, будучи громадянином України, свідомо співпрацював із російською терористичною приватною військовою компанією «Вагнер», виконуючи її завдання зі збору розвідувальних даних про місця дислокації Сил оборони на території Вінницької та Черкаської областей. Ця інформація призначалася для підривної діяльності проти України на користь російської федерації.
У серпні 2014 року Баранов розпочав навчання у престижній Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, вступивши на факультет ракетних військ і артилерії. Проте його військова кар’єра завершилася майже миттєво: 18 вересня того ж року він узяв тридцятиденну відпустку через хворобу, після чого так і не повернувся до академії, фактично ставши дезертиром. Цікавою деталлю його біографії є диплом про середню професійну освіту, виданий у росії, який згодом вилучили під час обшуку в Україні.
Баранов в росії 25 жовтня 2016 року Советським районним судом Самари був засуджений до семи років ув’язнення за розбій, вчинений організованою групою з незаконним проникненням до житла. Проте вже в червні 2017 року він сам звернувся з проханням про переведення для відбування покарання в Україну. Клопотання задовольнили, і невдовзі він опинився в Дар’ївській виправній колонії № 10 на Херсонщині. Після повернення в Україну Баранова також притягнули до відповідальності за дезертирство. Він вийшов на свободу 19 серпня 2022 року.
Після звільнення Баранов спочатку оселився в Умані, а згодом переїхав до Вінницької області. У серпні–вересні 2023 року придбав на Вінниччині будинок і швидко налагодив дружні стосунки з продавцем житла. Чоловіки зблизилися, певний час навіть мешкали разом у вінницькій квартирі. Саме тоді Баранов почав відверто висловлювати антиукраїнські погляди та натякати на зв’язки з ворогом. Одного разу він попросив товариша сфотографувати військову частину, але той, відчувши небезпеку, відмовився, перевівши розмову на жарт. Утім, Баранов не зупинився: у месенджері надсилав скриншоти карт із позначеними локаціями, застерігаючи уникати цих місць через можливі «влучання». На запитання про джерела інформації відповідав загадково: йому «багато що відомо», але товаришу «ще рано про це знати». Спочатку співрозмовник сприймав це як безглузді балачки, однак згодом, усвідомивши загрозу, звернувся до Служби безпеки України.
Слідство встановило, що наприкінці 2023 року на Баранова дистанційно вийшов знайомий із ПВК «Вагнер», залучивши його до розвідувально-підривної діяльності. Баранов активно шукав нових агентів, спираючись, зокрема, на зв’язки в кримінальному середовищі. Потенційним спільникам він обіцяв щедру винагороду — до 10 тисяч доларів США за інформацію про один військовий об’єкт, яку мав передавати російським кураторам. За його словами, гроші йому передавали в Умані, в одній із церков.
Баранов хвалився, що саме завдяки його наведенням в Умані стався «успішний удар» — імовірно, йдеться про атаку російських БПЛА 1 жовтня 2023 року, яка влучила по промисловій інфраструктурі міста. За це він отримав 15 тисяч доларів і витратив їх на придбання будинку у Вінницькій області. Баранов детально розповідав товаришу, як збирав інформацію про розташування військової техніки, запевняючи, що через два дні після передачі даних по об’єкту нібито було 14 влучань, які знищили близько 10 бойових машин піхоти. Усі зібрані дані та звіти про наслідки ракетно-дронових атак він передавав окупантам через месенджери, використовуючи проксі-сервери для маскування своєї діяльності.
Співпраця товариша з СБУ дала змогу таємно записувати їхні розмови протягом двох тижнів. Ці записи стали ключовими доказами у справі. У них зафіксовано, як Баранов намагався завербувати знайомого, обіцяючи не лише гроші, а й кар’єрні перспективи в росії чи на окупованих територіях, зокрема посади в окупаційній «поліції» Мелітополя. Він стверджував, що Україна «приречена», а його зв’язки в рф гарантують спільникам безбідне життя.
На кухні квартири Баранов розповідав про інформатора в підрозділі ППО Умані, який начебто передавав йому геолокаційні дані. Він також згадував близького знайомого — бойовика «Вагнера», який брав участь у захопленні Бахмута на Донеччині. У присутності друга Баранов розмовляв телефоном російською, прохаючи співрозмовника надіслати спільне фото біля літака. Він докладно описував участь знайомого в окупації українських міст, його нагороди та поранення, не оминаючи і власних «подвигів» — згадував участь у бойових діях під Дебальцевим та Вугледаром.
Баранов відкрито ділився деталями свого вербування. За його словами, із спецслужбами рф у нього встановився зв’язок ще у 16 років, коли він навчався у військовому училищі в росії. Там із ним провели бесіду, «поставили на облік», а згодом зарахували до Рязанського повітряно-десантного училища. Пізніше куратори наказали йому вступити до українського вишу. У 18 років він прибув до Львова, де його зустріли. Підписавши контракт, Баранов виконував доручення, зокрема фотографував об’єкти під час Майдану. Згодом, за інструкцією з рф, він покинув навчання в Україні та повернувся до росії. Потім збирав та передавав інформацію щодо військової техніки в місті Миколаєві, та навіть, начебто, встановлював шпигунські пристрої на ноутбуці командира батальйону.
Батько Баранова, переконаний прихильник росії, радив йому їхати до «ДНР» і служити там, посилаючись на зв’язки у вищих політичних колах рф. Сам Баранов хвалився контактами з чеченцями, з якими нібито служив у ПВК «Вагнер», розповідав про умови вступу, підготовку, контракти й місця, куди його відправляли. Він стверджував, що брав участь у бойових діях у складі «Вагнера» і, маскуючись під українського військового, проникав на позиції ЗСУ.
У суді Баранов провини не визнав. Він заявив, що з «агентами» в Україні просто розпивав алкоголь і вигадував історії про терористів із «Вагнера». Проте деталі, які він озвучив під час слідства — зокрема інтерес до військових об’єктів та вертолітних майданчиків у Вінницькій і Черкаській областях — викликали у суду сумніви в правдивості його свідчень.
У травні 2024 року СБУ затримала Баранова. Під час обшуку в нього вилучили телефон, який він використовував для зв’язку з кураторами. У суді Баранов знову заперечував провину, стверджуючи, що всі розповіді — вигадки, народжені в стані алкогольного сп’яніння. Проте суд відкинув цю версію: деталізованість його розмов, зацікавлення конкретними військовими об’єктами та записи розмов свідчили про реальну злочинну діяльність. Вирок — 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна — ще може бути оскаржений.
