Уродженець села Малої Мочулки на Вінниччині, колишній заступник командира полку «Беркут» Сергій Кусюк, кат Майдану та зрадник України, отримав уже третій заочний вирок, що став черговим підтвердженням його системної участі у злочинних діях проти власного народу за часів президентства Віктора Януковича.
Подільський районний суд міста Києва визнав його винним у справі, яка свого часу стала «генеральною репетицією» майбутніх розправ на Майдані під час Революції Гідності. Йдеться про силовий розгон захисників «Гостинного двору» в лютому 2013 року.
Цей конфлікт довкола збереження історичної спадщини столиці був одним із найгостріших у той період: ПАТ «Укрреставрація», яке формально виступало замовником реконструкції пам’ятки під торгово-офісний центр, громадськість та журналістські розслідування прямо пов’язували з оточенням Андрія Кравця — тогочасного очільника Державного управління справами, відомого як «завгосп Януковича». Проєкт передбачав фактичне знищення архітектурного вигляду будівлі, що викликало запеклий опір активістів громадських ініціатив, представників архітектурної спільноти, активістів Коаліції учасників Помаранчевої революції та політичних сил, зокрема партії ВО «Свобода». До протестів долучалися народні депутати, які вимагали передати «Гостинний двір» у комунальну власність громади.
Кульмінація протистояння настала 18 лютого 2013 року. Близько 14:00 приватна охорона забудовника за підтримки «тітушок» спробувала силоміць витіснити активістів із будівлі на Контрактовій площі, 4. На місце подій миттєво прибув спецпідрозділ «Беркут» під безпосереднім командуванням Сергія Кусюка. Силовики діяли з особливою жорстокістю, застосовуючи силу та спецзасоби навіть проти жінок та народних депутатів. Суд встановив, що Кусюк, усвідомлюючи статус парламентарів, не лише ігнорував їхні законні вимоги припинити насильство, а й особисто завдав удару кулаком в обличчя одному з народних обранців, який намагався захистити незаконно затриману жінку.
Координацію всієї операції здійснював Петро Федчук, тодішній заступник начальника ГУМВС України в місті Києві — начальник міліції громадської безпеки. Саме за його завідомо злочинними наказами міліція «пакувала» людей в автозаки без жодних підстав. Унаслідок бійні було затримано приблизно 40 осіб. Подальша доля затриманих вирішувалася в Подільському райвідділі міліції, де Руслан Ізмайлов, перебуваючи на посаді начальника відділу охорони громадського порядку, організовував протиправне утримання людей та курував створення фальсифікованих протоколів про адміністративні правопорушення за статтями 173 та 185 КУпАП, які не мали нічого спільного з дійсністю.
Для Сергія Кусюка вирок за події в «Гостинному дворі» став уже третім у його «послужному списку» заочних засуджень. У листопаді 2024 року він отримав перші 5 років за жорстоке побиття учасників протесту проти антиукраїнської виставки Вадима Колесніченка у 2010 році. Другий вирок Кусюку винесли в жовтні 2025 року — Голосіївський суд призначив йому 10 років позбавлення волі за масштабну операцію зі знищення речових доказів після розстрілів на Інститутській 20 лютого 2014 року. Слідство довело, що саме він наказав таємно вивезти, розрізати болгарками та втопити у притоці Дніпра 24 автомати АКМС, снайперську гвинтівку СВД та рушниці, з яких вбивали Небесну Сотню. Петро Федчук також уже мав вирок від липня 2024 року — 8 років ув’язнення за організацію побиття студентів у ніч на 30 листопада 2013 року.
Рішенням суду у справі «Гостинного двору» Кусюку за сукупністю вироків остаточно призначено 10 років позбавлення волі, Федчуку — 8 років, Ізмайлову — також 8 років. Окрім термінів, фігурантів позбавили спеціальних звань «полковник» та «майор» міліції.
Як відомо, відчувши невідворотність відповідальності за злочини на Майдані, Кусюк, Федчук та багато інших «беркутівців» втекли до росії, де їхні навички «м’ясників» виявилися надзвичайно затребуваними.
Петро Федчук ще у грудні 2014 року був ідентифікований на відеозаписі в Москві на Манежній площі — він уже служив у російській поліції у званні полковника. Сергій Кусюк теж швидко «працевлаштувався» та отримав посаду полковника ОМОНу Росгвардії. Його неодноразово бачили на кадрах розгонів антипутінських мітингів у Москві, зокрема в червні 2017 року та серпні 2019-го, де він з тим самим азартом, що і в Києві, керував затриманнями опозиціонерів.
Кремль категорично відмовляє у видачі цих злочинців, посилаючись на наявність у них російських паспортів, а системні вироки українських судів поки що гарантують лише те, що зрадники залишатимуться в міжнародному розшуку.
