Вінницька міська рада «благословила» виділення перших мільйонів на реалізацію масштабного проєкту — будівництва сміттєпереробного заводу поблизу села Людавка Жмеринської громади, про який говорять уже понад десять років. Для Вінниці цей об’єкт має критичне значення, адже місто фактично задихається через перенаповнення старого Стадницького сміттєзвалища. Втім, на тлі багаторічних невиконаних обіцянок влади перспективи майбутнього комплексу поки що залишаються доволі туманними.
Для вінницьких чиновників пошук нового місця для побутових відходів — це не просто данина європейській екологічній моді. Стадницьке сміттєзвалище, яке екоактивісти давно охрестили «вінницьким Чорнобилем», мало бути закрите ще у 80-х роках минулого століття. Проте воно функціонує й досі, щодня приймаючи близько 300 тонн відходів. Гори сміття там уже сягають висоти п’ятиповерхівок, а місцеві мешканці десятиліттями потерпають від отруєної води та ґрунтів. Обіцянки рекультивувати полігон лунають від влади з початку 2000-х років. Місто регулярно «годувало» жителів Стадниці преференціями в обмін на їхнє терпіння, але ресурс звалища вичерпано остаточно.
Саме тому перенесення сміттєвого навантаження подалі від Вінниці — на територію Жмеринського району (біля села Людавка) — стало пріоритетним завданням для обласного центру.
Процес зрушив із місця завдяки домовленостям між муніципалітетами. 20 лютого 2026 року Жмеринська міська рада ухвалила рішення «Про розроблення детального плану території для будівництва сміттєпереробного заводу та комплексу зі знешкодження побутових відходів».
Показово, що ініціатором цього рішення стала саме Вінниця. Жмеринська міськрада дала дозвіл на розробку документації (на ділянки загальною площею понад 6,5 га), розглянувши офіційну заяву директора департаменту комунального господарства та благоустрою Вінницької міської ради.
Більше того, Вінниця взяла на себе й фінансування цієї паперової роботи. 27 березня 2026 року Вінницька міська рада ухвалила рішення про виділення субвенції Жмеринській громаді у розмірі 2 684 900 гривень. Ці гроші підуть виключно на розробку детального плану території, щоб підготувати землю для потенційного інвестора.
Якщо проаналізувати наявні у відкритому доступі документи та заяви посадовців, проєкт сміттєпереробного заводу та комплексу зі знешкодження побутових відходів на території Жмеринської громади виглядає як технологічне диво, що має залучити понад 40 мільйонів євро іноземних інвестицій.
Декларувалося, що це буде комплекс із механіко-біологічної переробки відходів, який планують будувати у два етапи: перший етап (18,2 мільйона євро) передбачає створення сортувального заводу, біореакторів для стабілізації органіки та адміністративних будівель; другий етап (22,8 мільйона євро) — будівництво заводу з виробництва RDF-палива (палива з відходів) та підприємства з переробки пластику, паперу і картону.
Загалом обіцяють створити понад 100 робочих місць і переробляти до 12,5 тисячі тонн вторинної сировини на рік. Як імовірного інвестора в кулуарах називали компанію «Альба Україна» (частина німецької міжнародної групи ALBA Group), а оформлення співпраці анонсувалося через договір концесії на 50 років, що нібито приноситиме бюджету Жмеринщини близько 5 мільйонів гривень плати за землю щороку.
Проте є велике «але». Наразі всі ці грандіозні плани виглядають як класична красива фасадна картинка без реального фундаменту.
Якщо згадати історію, розмови про будівництво сучасного сміттєпереробного заводу на місці покинутої військової частини біля Людавки ведуться вже багато років. Ще у 2017 році вінницька влада розповідала про меморандуми з польськими інвесторами на 15 мільйонів євро. Згодом лунали заяви про зацікавленість японського бізнесу, шведських компаній, хорватів та міжнародних корпорацій. Жоден із цих проєктів так і не вийшов за межі гучних пресконференцій та піар-заяв.
Попри красиві візуалізації та обіцянки залучити німецький досвід, на сьогодні немає ані підписаного договору з інвестором, ані навіть сформованої земельної ділянки.
Як визнають самі чиновники департаменту комунального господарства Вінницької міськради, про швидке будівництво заводу зараз не йдеться. Організація «Альба» лише «запропонувала певні рішення», але офіційного претендента немає — його ще доведеться шукати через відкритий конкурс.
Наразі реальним є лише старт тривалого підготовчого етапу. На виділені Вінницею 2,6 мільйона гривень організація-підрядник має лише розробити детальний план території. Після цього на проєкт чекає обов’язкова оцінка впливу на довкілля (ОВД), складні громадські обговорення (де жителі Жмеринщини явно ставитимуть незручні питання) та подальші бюрократичні узгодження.
Чи перетворяться цього разу чергові паперові обіцянки на реальний завод, чи Вінниця просто намагається створити ілюзію вирішення проблеми, продовжуючи складувати тисячі тонн непотребу на переповненій Стадниці? Відповідь на це питання покажуть найближчі роки. Поки що маємо лише проплачений план розробки плану.
