Громадські активісти називали Стадницьке сміттєзвалище «вінницьким Чорнобилем», а керманичи Вінниці запевнювали, що полігоном твердих побутових відходів, навпаки, треба ледве не пишатись. Останній раз у епіцентрі пильної суспільної уваги Стадниця перебувала після трагедії 30 червня 2016 р. на Грибовецькому сміттєзвалищі, що поблизу Львова. Тоді внаслідок зсуву сміття під завали потрапили люди, а Львівська область опинилась на межі екологічної катастрофи. Вибори, пандемія коронавірусної хвороби і повномасштабна війна відтіснили ситуацію із вінницьким сміттєзвалищем на задній план. Але чи зникла загроза? Спробуємо розібратись.
У Вінницькій області на 42-ох санкціонованих звалищах офіційно «наскладовано» близько 33 млн. тон відходів. Звалища займають площу 6635,2 квадратних кілометрів і, як мінімум, 30 з них (71,4%) експлуатуються без дотримання санітарно-гігієнічних норм. Найтоксичнішім смітником Вінниччини вважається полігон твердих побутових відходів у Стадниці, куди вивозять побутові відходи з Вінниці. Щодня сюди прибуває близько двох тисяч кубометрів сміття (близько 300 тон щодоби і до 150 000 тон у рік), сміття складується на полігоні площею 16 гектарів у бурти висотою у три-п’ятиповерхівку.
Село Стадниця розташоване на автодорозі «Вінниця-Турбів» на відстані 10 км від обласного центру. У 1979 р. на лівому березі Дніпра відкрився Київський театр драми та комедії, а біля гирла річки Безіменна поряд зі Стадницєю відкрили полігон твердих побутових відходів з розрахованою вмісткістю на 2,5 роки. Між столичними та провінційними нетлінними цінностями різниця була завжди. До цього вінницьке сміттєзвалище розташовувалось біля об’їзної дороги перед селищем Десна, – за півтора кілометри до житлових будинків Вінниці. Стадницьке сміттєзвалище, яке повністю вичерпало свій ресурс, було нібито закрити ще у 1984 р., а потім ще раз, нібито у 1996 р., але це аж ніяк не заважає йому повноцінно функціонувати досі.
Фактично Стадниця ділиться (юридично це не закріплено) на Велику та Малу, перша – трохи більше 2,5 тис. мешканців, друга – дюжина дворів і декілька десятків людей. Від Малої Стадниці до сміттєзвалища лише півкілометра, вода у криницях тут повністю заражена збудниками багатьох хворіб, її вже чверть віку заборонено вживати, на отруєній сміттєзвалищем землі селяни не вирощують і власну городину.
З середини 2000-их на Стадницькому полігоні регулярно виникали аварійні ситуації, в тому числі – тривалі пожежі (наймасштабніша була у 2007 р.). В кінці кінців, у 2008 р. стадничани з вимогами закрити звалище перекрили на декілька днів трасу «Вінниця Погребище». До селян приїхав тодішній мер Вінниці Володимир Гройсман і пообіцяв по розробленому чи то голландцями, чи то норвежцями «реальному плану ліквідації шкідливих наслідків» утилізувати сміттєвий полігон через вісім років. А щоб стадничани «відчули турботу міста», було обіцяно протягом місяця виділити мільйони на оздоровлення всіх сільських дітей, освітлення вулиць і проведення водогону з чистою водою.
З тих пір терміни закриття сміттєзвалища постійно переносились, а формула Гройсмана щодо «мовчання і довготерпіння» мешканців Стадниці в обмін на преференції з бюджету Вінниці працює дотепер. Водогінна мережа довжиною 18,42 кілометрів, дві артезіанські свердловини і водонапірна башта, яка забезпечує водою Малу і Велику Стадниці, обійшлися Вінниці у 3,828 млн. грн. (коли долар США коштував менше 8 грн.). Нове будівництво водопроводу, реконструкція вуличного освітлення, ремонт асфальту і таке інше аж до заміни куполів місцевого храму – усе це стало логічним після 2020 р., коли Стадниця увійшла у Вінницьку громаду, давши назву однойменному старостинському округу, але відкупної суті не змінило.
Стадницькі бази відпочинку «На Яру» та «Памуккале», пейнтбольний клуб «Вежа», сучасний спортивний майданчик вкупі з безпрецедентно-грандіозним виступом семи спортивних шкіл Вінниці у Стадницькій гімназії у 2021 р., мабуть, повинні демонструвати, що життя неподалік токсичного смітника ще й як можливе.
Більш того, протягом останнього десятиріччя міська влада Вінниці разом з очільниками Вінниччини Стадницький полігон виставляє, як взірець поводження з твердими побутовими відходами, урочисто приймаючи тут усілякі делегації. Демонструють запущену сортувальну лінію з відокремлення твердих відходів від вологих, з подальшим відправленням сміття на переробку. Показують пересипання відходів ґрунтами – при накопиченні на ділянці приблизно з гектар сміття товщею у 2-3 метра його засипають землею, щоб велика кількість відходів не взаємодіяла між собою. А гордість смітника – станція збору метану, завдяки якій виробляють електроенергію.
Під товщею сміття у результаті хімічних реакцій утворюється біогаз (метанова суміш). Протягом 2009-2010 рр. на Стадницькому полігоні спочатку спробували добувати біогаз з шести свердловин глибиною 15-22 метра. Вийшло. Газозбірну систему розширили, початку газ просто спалювали у високотемпературному факелі, отримуючи прибуток від продажу так званих емісійних сертифікатів за «кіотським протоколом» (протягом 2011-2018 рр. у Стадниці було зібрано і спалено 18,56 млн. кубометрів біогазу). А у 2014 р. встановили блочно-модульну теплоелектростанцією, яка нині забезпечується біогазом з декількох десятків свердловин, котрі сягають глибини 40 метрів, а довжина трубопроводу, що збирає газ, – близько 8 кілометрів. Виробленням електроенергії займається спеціально створене приватне ТОВ «АУЕ Енерго», засноване «п’ятдесят на п’ятдесят» зареєстрованим за тією ж адресою у Вінниці ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Альтернативні енергосистеми та технології захисту навколишнього природного середовища», котре належить німцям з Боштедту Гюнтеру-Хайнріху Хольтманну та Моніці-Біргіт Гроссманн (і тут близька вуху вінничан фонетика) та вінницьким ТОВ «Еко-Драйв», яке має всі ознаки фірми-«прокладки». Вклались у проект німці, інвестувавши близько 1,75 млн. євро (до речі, Гюнтер-Хайнріх Хольтманн у 2014 р. паралельно став засновником будівельного ЗАТ «Якобі Екобау» у Москві). Німці, думається, вклались недаремно. Встановлена на сміттєзвалищі когенераційна установка здатна генерувати від 800 кВт до 1 МВт в годину, вироблена електрика реалізується держпідприємству «Енергоринок» за «зеленим тарифом», тобто при анонсованих 8 тис. експлуатаційних годин на рік, виторг може становити до 1,544 млн. євро.
В той же час, ТОВ «АУЕ Енерго» протягом 2022-2023 рр. задекларувало близько 10,41 млн. грн. доходів і близько 4,61 млн. грн. чистих збитків. Що разом з зафіксованим боргом по зарплаті перед чотирьома власними працівниками у сумі 1,01 млн. грн., програними у судах позовами про стягнення заборгованої зарплати та разом з відкритою у 2021 р. кримінальною справою за ч. 3 ст. 191 КК України додає аргументів тим, хто нескінченні відтермінування закриття Стадницького полігону схильний пояснювати просто. Бенефіціари виробництва електрики із сміття відкрили для себе у Стадниці «золоту жилу» і від шалених грошей, які виводяться за кордон, ніхто просто так не відмовиться, навіть попри загрозу екологічної катастрофи.
Наприклад, затверджена Вінницькою міськрадою ще 26 грудня 2012 р. «Програма поводження з побутовими відходами у м. Вінниці на період 2013-2020 рр.» передбачала реконструкцію, рекультивацію та закриття полігону до 2017 р. А коли настав 2017 р., було об’явлено, що сміттєзвалище у Стадниці «зможе приймати сміття з Вінниці щонайменше упродовж наступних чотирьох років», а з огляду «на роботу тут сміттєсортувальної лінії, термін роботи полігону може бути продовжений ще на два-три роки додатково».
В свою чергу влада Вінниці від балачок про закриття полігону перейшла до балачок про будівництво сучасного сміттєпереробного заводу, для якого начебто вже давно на місті покинутої військової частини біля села Людавка Жмеринського району знайшли і ділянку площею 148,8 гектарів. Правда, ці балачки теж схожі на казку про Білого бичка.
У 2017 р. заступник мера Вінниці Микола Форманюк з кожної праски розказував про меморандум, підписаний його шефом Сергієм Моргуновим з координатором проекту Domat Consulting щодо будівлі для Вінниці польськими інвесторами сміттєпереробного заводу за понад 15 млн. євро. У лютому 2024 р., з’їздивши бюджетним коштом у Токіо, той же Форманюк тепер розказує про «зацікавленість великого японського бізнесу в інвестуванні рекультивації Стадницького полігону». У різний час у переробку вінницького сміття готові були вкластись: IFC (міжнародна фінансова корпорація), компанія TEHNIX d.o.o. (Хорватія), ТОВ «Юкрейн Енерджі Холдінг» (представник шведської компанії «EcoEnergy Scandinavia holding AB»), MG Star Inc, ТОВ «Котельно-механічний завод Пархоменко» (представник німецького концерну «OSCHATZ») і, навіть… Анатолій Кашпіровський, котрий, натренувавшись протягом 25 років на лікуванні пацієнтів у Вінницькій психіатричній лікарні ім. академіка Ющенка, перед розпадом СРСР непогано заробив, «зціляючи» глядачів центрального телебачення від усіх хворіб. Але так ніхто і не знайшов спільної мови з вінницькими градоначальниками. Кажуть, що за побудову сміттєпереробки у мерії хочуть великі «відкати». А влада стверджує, що не підійшли запропоновані умови кредитування.
Державна екологічна інспекція Стадницьке сміттєзвалище ніколи до ладу не перевіряла. Неофіційно інспектори пояснюють, що лише за намір зробити перевірку «можуть відбити голову». А офіційно – відмовчуються. Іноді з «партизанськими вилазками» у Стадницу навідуються незалежні екологи і констатують безліч порушень, починаючи з дрібних (біля виїзду на звалище облаштований басейн для миття коліс сміттєвозів, у якому або немає води, або спецтранспорт туди не заїжджає), закінчуючи більш серйозними (схили не укріплені, норми зберігання відходів не дотримуються). Тільки достеменно, здається, ніхто не знає справжню ситуацію з потраплянням шкідливих речовини із сміттєзвалища у підземні річки. Воду з ставків, що поруч з полігоном, викачують, але все рівно отрута потрапляє на глибину 6-9 метрів, потім до річок Десна, Тяжилівка, а з них – у Південний Буг, з якого воду п’є вся Вінниця. Гниюче сміття на полігоні, який давно вичерпав свій ресурс, загрожує не лише проривом фільтрату, а й розповсюдженням різноманітних хворіб, починаючи з гепатиту і закінчуючи холерою. Наприклад, притомних причин неочікуваного спалаху гепатиту А у Вінниці і області минулої осені досі ніхто так і не назвав…
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
