Як вчергове засвідчують реалії, публічне освідчення в коханні офіційному та неформальному очільникам Вінниці — це зовсім не сентиментальний порив, а цілком прорахована інвестиція у власну кар’єру.
Недарма відомий вінницький мажор Владислав Кривешко, якого свого часу завбачливо призначили старостою Вінницько-Хутірського округу, у жовтні минулого року, святкуючи своє 27-річчя, ділився в соцмережах «філософськими» роздумами про «важкі випробування» на своєму так званому «політичному шляху». У святковому дописі молодий обранець долі щедро розсипав подяки не стільки біологічним батькам, скільки «наставникам» — колишньому та чинному мерам Вінниці Володимиру Гройсману та Сергію Моргунову. Кого саме з них він вважав «політичним татом», а кого — «мамою», юний староста так і не уточнив, однак така демонстративна «синівська» відданість доволі швидко конвертувалася у цілком відчутний результат.
Минуло трохи більше пів року — і Сергій Моргунов підписав розпорядження про призначення цієї «золотої дитини» керівником департаменту міського господарства Вінницької міської ради.
Це кадрове рішення виглядає особливо промовисто на тлі обставин, за яких звільнилося згадане «тепле крісло»: попередній очільник департаменту Костянтин Кирилюк залишив посаду «за угодою сторін» одразу після того, як його «успіхами» у сфері капітальних ремонтів водопостачання та каналізації зацікавилися правоохоронці. Наразі поліція розслідує кримінальне провадження щодо ймовірного розкрадання понад 25 мільйонів бюджетних гривень через схеми з «дружніми» підрядниками.
Тож на таку фінансово привабливу, але водночас «гарячу» посаду оперативно знадобилася людина з «надійною» репутацією, і молодий Кривешко став ідеальним кандидатом як чистокровний продукт вінницької сімейно-кланової владної вертикалі.
Сам він без зайвої скромності заявляє, що в політиці перебуває вже десять років. Виходить, що свою так звану «державницьку кар’єру» цей вундеркінд розпочав ще у шкільні роки — приблизно у 17-річному віці. Тобто в той час, коли його однолітки були зосереджені на навчанні та готувалися до складання ЗНО, він, за його словами, уже вершив долями нації.
Щоправда, офіційна біографія дещо «приземляє» цю героїчну версію. З 2015 по 2019 рік «досвідчений політик» навчався на факультеті прокуратури та слідства в Одеській юридичній академії, паралельно у 2018–2019 роках працюючи старшим лаборантом у кримінологічній лабораторії.
Справжній «політичний злет» розпочався лише у 2020 році. Після кількох місяців роботи головним спеціалістом у центрі з надання безоплатної правової допомоги він балотувався до Вінницької районної ради від партії «Українська стратегія Гройсмана». На той момент, згідно з документами, Кривешко вже значився безробітним.
І хоча депутатом він так і не став, «важкі випробування» на цьому не завершилися: партія Гройсмана, здобувши монобільшість у міськраді, вже на першій сесії працевлаштувала 22-річного протеже на посаду старости.
Такий кар’єрний злет пояснюється доволі просто. Батько, Сергій Кривешко, є власником підприємств «АТП Кривешко» та «Дивопан», що займаються автоперевезеннями. У 2015–2020 роках він був депутатом облради від Радикальної партії Олега Ляшка, але згодом вчасно змінив політичну орієнтацію на більш «правильну», ставши депутатом від «Української стратегії Гройсмана».
Мати, Ірина Кривешко, демонструє не менш показовий успіх у судовій системі. Вона тривалий час працювала керівницею апарату Вінницького окружного адміністративного суду та була помічницею його очільника Олександра Вільчанського, близького соратника Володимира Гройсмана. Уже в липні 2024 року пані Ірину було призначено суддею Ладижинського міського суду.
Очевидно, що батьки-мультимільйонери та їхні політичні зв’язки й стали тим самим «соціальним ліфтом», на якому Владислав Кривешко зрештою впевнено «заїхав» у кабінет головного господарника міста.
У розпорядженні мера Вінниці про призначення Кривешка педантично підраховано кожен день його «стажу»: на посаду він заступає з досвідом у 5 років, 5 місяців і 24 дні. А щоб молодий фахівець не відчував фінансового дискомфорту під час переходу від сільських справ до управління мільйонними потоками міського департаменту, мер Моргунов одразу передбачив для нього відповідний пакет бонусів — 9-й ранг посадової особи та надбавку у розмірі 50% від окладу.
Тепер, коли міське господарство опинилося в руках людини, що поєднує капітал батька-перевізника, вплив матері-судді та безмежну вдячність «названим батькам» Моргунову та Гройсману, вінничани можуть бути певні: бюджетні фінансові потоки залишаться під надійним контролем.
Це призначення лише закріпило сталість вінницької кланової моделі, де посади визначаються не відкритими конкурсами, а принципами особистої лояльності, родинних зав’язків і наближеності до архітекторів місцевої управлінської вертикалі феодального гатунку.
