Офіційні звіти прокуратури продовжують нагадувати айсберг: на поверхні бачимо лише рапорти про повернуті державі гектари та мільйони, а під водою залишаються приховані імена місцевих депутатів, посадовців і членів їхніх родин, чий бізнес і зазнав фіаско.
Пресслужба Вінницької обласної прокуратури відзвітувала про чергову перемогу в суді. За позовом відомства Господарський суд Вінницької області розірвав договір оренди великої земельної ділянки та зобов’язав приватне підприємство повернути її у власність Якушинецької громади. Йдеться про справді ласий шматок — територію площею понад 34 гектари, вартість якої оцінюється у 73 мільйони гривень. Ця земля призначалася для промислового видобутку надр, а саме піску.
Як встановили прокурори, ще у 2023 році державний орган скасував цьому підприємству спеціальний дозвіл на користування надрами. Попри те, що законних підстав для видобутку піску більше не було, орендар продовжував утримувати земельну ділянку, не бажаючи відмовлятися від прибуткової території. Саме тому прокуратура звернулася до суду, який повністю задовольнив позовні вимоги. На сьогодні, за словами прокуратури, рішення вже виконано — громада отримала свою землю назад.
Як це традиційно буває, прокуратура скромно не назвала фірму, яка незаконно утримувала багатомільйонний актив. Втім, особливої таємниці тут немає. Згідно з матеріалами судової справи, відповідачем і тим самим недобросовісним орендарем є приватне підприємство «Компанія ПНК-2006», зареєстроване у селі Зарванці Вінницького району.
Договір оренди земельної ділянки під розробку Рожанського родовища піску був укладений між компанією та Вінницькою ОДА ще у 2010 році строком на 19 років. Проте після тривалих судових тяганин із Держгеонадрами, які дійшли аж до Верховного Суду, дозвіл на видобуток піску був остаточно анульований восени 2023 року. Здавалося б, звичайна господарська суперечка, але за сухою юридичною назвою «Компанії ПНК-2006» ховаються цілком конкретні та добре відомі на Вінниччині люди.
Світло на те, хто саме стоїть за компанією, що втратила піщаний кар’єр у Якушинецькій громаді, «Ми Вінничани» проливали ще у лютому 2024 року, звернувши увагу на засновників цієї фірми в контексті іншого резонансного корупційного скандалу.
Тоді у Житомирі на вимаганні хабаря у пів мільйона гривень затримали керівника новоствореного Центрально-Західного управління Держпраці Віталія Подорожнього. Гроші посадовець вимагав від столичного ТОВ «Аксіома-Буд» за те, щоб не проводити перевірку на будівництві заводу в Житомирській області. Заяву на хабарників написав безпосередньо власник компанії «Аксіома-Буд» Сергій Крошка.
Саме на цьому етапі проявився цікавий зв’язок. Дружина Сергія Крошки — Ганна Крошка — є однією зі співзасновниць того самого ПП «Компанія ПНК-2006», у якого прокуратура відсудила 34 гектари землі. Їй належить 34% статутного капіталу підприємства. Але ще цікавішим є ширший політичний контекст і постаті інших бенефіціарів цього сімейного бізнесу, який виявився щільно інтегрованим у владні кола Вінниччини.
Згідно з даними аналітичної системи YouControl, іншою співвласницею, яка контролює 33% статутного капіталу «Компанії ПНК-2006», є Ірина Ткаченко. За інформацією «Ми Вінничани», вона є дружиною Володимира Ткаченка з Вінницьких Хуторів. Володимир Ткаченко — не просто бізнесмен, а чинний депутат Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району від правлячої на Вінниччині партії «Українська стратегія Гройсмана». Більше того, у своїй громаді він має значний вплив, адже очолює ключову постійну комісію ради — з питань містобудування, будівництва, земельних відносин, охорони природи, житлово-комунального господарства та комунальної власності. Тобто це людина, без якої у Лука-Мелешківській громаді фактично не вирішується жодне питання, пов’язане із землею та комунальним майном. Третім співвласником підприємства із часткою 33% є киянин Євген Мігай.
Таким чином, історія зі звичайним, на перший погляд, розірванням договору оренди через скасований дозвіл на користування надрами яскраво демонструє, наскільки тісно переплітаються інтереси так званих місцевих еліт, земельні ресурси та прибутковий бізнес. І водночас дає відповідь на запитання, навіщо представникам провладної на Вінниччині політичної сили потрібні депутатські мандати та контроль над земельними комісіями.
