Є служба, що овіяна героїкою, а є така, що пахне не порохом, а хрусткими купюрами. Особливо якщо ти не тримаєш фронт під Покровськом чи Куп’янськом, де щодня не припиняються кровопролитні бої, а російські окупанти можуть у будь-який момент обірвати твоє життя чи залишити без руки-ноги. Ні, ти — старший оперуповноважений в особливо важливих справах головного відділу захисту національної державності Управління СБУ у Вінницькій області, покликаний опікуватися національною безпекою в тилу, поки ЗСУ стримують ворога на Сході. Роботи, здавалось би, вистачає: завербовані російськими спецслужбами підпалювачі машин військових, диверсанти з вибухівкою — поле для справжньої праці неоране. Але В’ячеслав Катеринич, офіцер в особливо важливих справах, вирішив, що ловити шпигунів-диверсантів — це не про нього. Набагато цікавіше — і, головне, прибутковіше — влаштувати собі маленький «бізнес», побудований на шантажі. І не де-небудь, а на мальовничому Закарпатті, далеко від вінницьких буднів.
Сюжет, гідний голівудського серіалу: офіцер СБУ проти прикордонника. Шантаж, криптовалюта, компромат. А головна винагорода — цілих 358 тисяч доларів США. Як саме це працювало? Хто був посередником, скільки коштувало мовчання, хто на цьому заробив, а хто врешті потрапив під слідство — розповідаємо в ексклюзивному розслідуванні, проведеному журналістами «Ми Вінничани». Матеріал підготовлено на основі аналітики YouControl, даних із Єдиного державного реєстру судових рішень, а також свідчень із відкритих джерел.
Акт перший: контррозвідник із досвідом… контрабанди?
В’ячеслав Катеринич — персонаж неординарний і, без перебільшення, колоритний. У 2021 році він самостійно перейшов до лав СБУ з Державної прикордонної служби, де раніше очолював відділ внутрішньої безпеки Сумського прикордонного загону.
Цікавий нюанс: ще у 2015 році пан Катеринич фігурував як свідок у гучній справі про масштабну контрабанду через пункт пропуску «Попівка» на Сумщині. Тоді через кордон масово тягнули товари «народного вжитку» з росії. І ця справа, між іншим, досі мандрує судовими кабінетами, нікого по ній не засуджено.
Схоже, здобутий на кордоні досвід з контрабандних схем виявився надзвичайно корисним для кар’єрного росту. Щоправда, не зовсім у тому напрямку, який зазвичай очікуєш від офіцера контррозвідки.
Отримавши доступ до службової інформації, пан Катеринич, вочевидь, не гаяв часу: зібрав солідний «компромат» на начальника відділу прикордонної служби «Соломоново» (Ужгородський район Закарпатської області) Чопського загону Олександра Марущака — фото, відео, листування — усе, як за голлівудським сценарієм. І, маючи це на руках, вирішив, що питання державної безпеки можуть трохи зачекати. Настав час… заробляти.
Акт другий: жертва шантажу чи талановитий «схемник»?
Олександр Марущак, начальник відділу прикордонної служби «Соломоново», виявився майже ідеальною мішенню для фінансового «доїння». За оперативними даними, які на нього назбирав Катеренчук, його неофіційний щомісячний «дохід» міг сягати 40–50 тисяч доларів США — частину з яких, за чутками, він чемно передавав прикордонному начальству «нагору».
Однак, коли на стіл лягли не лише службові «гріхи», а й делікатні подробиці з особистого життя — включно з регулярними зрадами дружині, які ретельно фіксувалися вінницьким СБУшником Катеренчуком протягом півтора року в його ж автівці (!) — вибір у Марущака був доволі обмеженим. Щоправда, Катеренчук шантажував Марущака не особисто, а як справжній контррозвідник, залучив до цієї справи посередника – Сергія Панькуша.
Пряма мова з ухвали Вищого антикорупційного суду:
«У ході зустрічі Марущака О.С. та Панькуша С.В. 04. 01. 2024 року у період з 16:37:52 до 17:02:56, останній повідомив Марущаку О.С. про те, що стосовно нього проводився аудіо-, відеоконтроль у його автівці протягом півтора року. Під час спілкування Панькуш також повідомив, що Марущак систематично отримує неправомірну вигоду — не менше 40–50 тисяч доларів щомісяця, частину якої передає керівництву ДПСУ під час поїздок до Київської області. Окрім цього, Панькуш заявив, що має записи інтимного характеру з участю Марущака та погрожував показати їх його дружині, продемонструвавши відеофайли. Також повідомив про зафіксовані корупційні зв’язки з Цапюком Р. В., колишнім начальником 94-го прикордонного загону (м. Чоп), а також інші факти».
Таким чином, Марущак опинився в лещатах з усіх боків: кримінальні справи, загроза гучного сімейного скандалу, потенційна втрата кар’єри — і все це з доказами на руках.
І він зробив вибір. З січня по квітень 2024 року начальник ВПС «Соломоново» справно сплачував «абонплату» — переказував гроші на вказаний криптогаманець, залишаючись у тіні. Але потім щось дало збій. Чи то фінанси заспівали романсу, чи то нерви не витримали. Далі історія пішла по іншому сценарію.
Акт третій: крипто-волонтер «Гільдії Незламних»
Без надійного виконавця навіть грубий «гоп-стоп» — лише фантазія. І саме в цей момент на сцену виходить уже згаданий Сергій Панькуш — мешканець Львівщини, офіційно продавець непродовольчих товарів і волонтер благодійного фонду «Гільдія Незламних». Неофіційно ж — незамінна права рука СБУшника Катеринича та головний технічний мозок операції.
Панькуш узяв на себе весь обсяг «чорнової» роботи. Саме він придбав іноземні SIM-карти, створив анонімні акаунти в WhatsApp, зареєстрував отой самий фатальний криптогаманець. Особисто зустрічався з Марущаком, демонстрував компромат, називав суми та — за класикою жанру — погрожував показати «делікатне» відео його дружині.
Далі — ще цікавіше: Панькуш віртуозно конвертував отриману USDT (криптовалюту) у готівкові долари, які передавав своєму патрону Катериничу. За участь у «доїнні» прикордонника отримував щонайменше 25 тисяч доларів «гонорару». Увесь це час він постійно розширював «світогляд» прикордонника, розповідаючи про його корупційні зв’язки з колишнім начальником Чопського загону та інші «гарячі» подробиці.
Сума «відкупу» за мовчання була цілком «посильною» для корумпованого начальник відділу прикордонної служби — 5000 доларів. «Бізнес-схема» працювала як годинник, і все могло б тривати роками… якби не одне «але»: весь процес детально документували детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ).
Згідно з даними слідства, станом на 18 квітня 2024 року Олександр Марущак переказав Панькушу криптовалюту на суму 357 040 USDT — приблизно 357 380 доларів США. Але на цьому апетити Катеринича і Панькуша не вичерпалися: вони зажадали ще додатково 58 000 доларів. І вимагання не обмежувалась лише грошима.
Панькуш вирішив розширити «портфель послуг»: почав надавати вказівки Марущаку щодо пропуску конкретних транспортних засобів із контрабандним вантажем через пункт пропуску «Тиса».
Акт четвертий: НАБУ та ВАКС
Коли Марущаку остаточно набридло бути «дійною коровою» — чи то нерви здали, чи, можливо, він раптом згадав про існування НАБУ — 21 березня 2024 року він написав заяву до Бюро. І з цієї миті гра перейшла під контроль детективів.
27 квітня 2024 року Сергія Панькуша елегантно та без зайвого галасу «упакували» просто в львівському криптообміннику на вулиці Коперника — якраз після чергової транзакції готівкою. Тепер його чекала не благодійність, а перспектива до восьми років цілком реального ув’язнення.
Однак тут Панькуш проявив неабияку гнучкість мислення і вміння адаптуватися: миттєво розкаявся, пішов на угоду зі слідством, визнав усе до останнього долара — і погодився дати свідчення проти обох своїх «партнерів» по «бізнесу». І проти СБУшника Катеринича, що вимагав. І проти прикордонника Марущака, що платив (хоч і під тиском, але платив же!).
Вищій антикорупційний суд (ВАКС), розчулений щирим каяттям Панькуша, його інвалідністю, сімейними обставинами, волонтерством і готовністю до співпраці із слідством, затвердив угоду про винуватість. І виніс вердикт: 8 років — але умовно, з іспитовим терміном у 3 роки. Два мільйони гривень застави, яка носилась за Панькуша, підуть на потреби ЗСУ (гарна новина), ще мільйон повернуть, арештоване майно — теж. Що ж, майже хепі-енд для ключового фігуранта справи.
А що ж інші дійові особи цієї вистави? Катеринич — наразі під арештом, із заставою в 10 мільйонів гривень та підозрою у вимаганні хабаря. Марущак — підозрюваний у наданні хабаря. Абсурд? Можливо. Жертва вимагання, яка тепер сама опинилася на лаві підозрюваних.
Проте найцікавіше питання так і зависло у повітрі: звідки у «скромного» начальника прикордонного відділу взялися 358 тисяч «вільних» доларів для хабарів?
Відповідь, звісно, не потребує детективної інтуїції, але Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), яким до речі, зараз керують уродженці Вінниччини, — структура, покликана моніторити подібні «диво-статки», — схоже, зосереджена на важливіших справах. Адже бюджетна фантастика в деклараціях давно перестала бути новиною.
А тим часом «Санта-Барбара в погонах» триває. Очікуємо нових серій, гучних викриттів і — хто зна — можливо, бодай хтось із кримінального тріо таки отримає реальний, а не умовний, фінал.
