Путін, немов шакал, знову полює на жертву, яка не може захищатись. Цього разу його здобиччю стане Монголія – маленька демократія, затиснута між двома хижаками: росією та Китаєм. Візит путіна в Улан-Батор очікується найближчим часом. І все б нічого, та є нюанс…
Монголія, як і багато інших країн, ратифікувала Римський статут. А це означає, що вона зобов’язана заарештувати путіна, на якого Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордер ще у березні 2023 р. Після видачі ордера путін не відвідував країни, що ратифікували Римський статут. Так, у липні 2023 р. він відмовився від візиту на саміт БРІКС до Південно-африканської республіки, яка є членом МКС.
Але… монгольська влада вже заявила, що не збирається арештовувати російського фюрера. Путін спокійнісінько приїде до Улан-Батора, потисне руки місцевим чиновникам, обговорить співпрацю і повернеться додому. І ніхто навіть не пискне.
Зрада? Звісно! Прецедент? Безперечно!
Але чи є у монголів вибір? Відповідь проста і жорстока: ні.
Монголія – це класичний приклад країни, яка стала жертвою своєї географії. Три мільйони населення, розкидані на території, що дорівнює двом з половиною Українам, мізерний військовий потенціал і два надпотужних сусіди, які дихають у потилицю. В таких умовах говорити про принципи і незалежність – це все одно, що грати в рулетку з зарядженим револьвером.
Звичайно, монгольські політики, коли ратифікували Римський статут, навіть уявити собі не могли, що колись доведеться заарештовувати путіна. Але сталося те, що сталося. І тепер їм доводиться обирати: або виконати зобов’язання і нарватися на гнів Кремля і Пекіна, або «злити» МКС і зберегти хоч якусь видимість суверенітету.
Що обрали монголи – вже зрозуміло. І хоча їх можна звинуватити в боягузтві та зраді міжнародного права, важко їх засуджувати. Вони заручники ситуації, в якій опинилися.
А росія, як завжди, користується слабкістю інших. Вона не просто демонструє свою зневагу до міжнародних норм, а ще й отримує за це бонуси. Монголія вже погодилася не приєднуватися до санкцій проти росії і навіть збільшити поставки нафтопродуктів. А в обмін на «теплий прийом» Путіна може розраховувати на щедрі подачки від Кремля.
Ця історія – чергове нагадування про те, що в сучасному світі сила часто переважає над правом. І поки це так, маленьким країнам доводиться крутитися, як уміють, аби вижити.
