Війна проти України для путінського режиму стала не лише інструментом зовнішньої агресії, а й механізмом внутрішньої «чистки». Вже стало притчею во язицех, як російська влада відправляє на фронт серійних убивць, маніяків, рецидивістів, ВІЛ-інфікованих, туберкульозних хворих і т. д. Але згодом з’ясувалося, що «зайвих людей» у росії значно більше, ніж цього, з точки зору Кремля, людського «непотребу».
Мільйон убитих і поранених росіян за три з половиною роки повномасштабної війни — це цифра, яка для будь-якої нормальної держави стала б шоком. Але не для путінської росії, де людське життя давно втратило цінність.
Проте навіть у цьому фашистському тоталітарному режимі не можуть почуватись у безпеці навіть ті, хто становить його кістяк. Численні загадкові смерті чиновників, бізнесменів і представників силових структур стали повсякденною нормою. «Випадкові падіння з вікон», «раптові самогубства», «несподівані серцеві напади» — хвиля цих дивних смертей вже давно не вписується в рамки статистичних випадковостей. Це — симптом глибоко хворої системи, де навіть наближені до кремлівського трону не мають гарантій виживання.
Українцям, звісно, не варто плекати ілюзій, що росіяни самі себе переб’ють і війна завершиться. Але уважно стежити за процесами у ворожому тилу — необхідно. Розуміння природи російського режиму дає змогу краще передбачати його кроки і — зрештою — наближати перемогу.
Куля в лоб як підстава для звільнення
7 липня 2025 року в росії стало відомо про загадкову смерть міністра транспорту Романа Старовойта. За кілька годин до цього російський диктатор путін начебто підписав указ про його звільнення з посади. Офіційно йшлося про «перехід на іншу роботу», однак вже незабаром слідчий комітет рф поспішив заявити, що Старовойт нібито скоїв самогубство.
Пропагандистські ЗМІ одразу ж додали деталей — мовляв, він застрелився з нагородного пістолета. Але згодом з’явилася суперечлива інформація: смерть, виявляється, настала ще 5 липня, хоча вже наступного дня, 6 липня — у неділю — Старовойт нібито проводив нараду з підлеглими.
Інформаційні «вкиди» були настільки хаотичними, що навіть у відданих прихильників Кремля могло скластися враження дежавю. Зрештою, федеральні телеканали всі суперечливі повідомлення почали оперативно «підчищати».
Тим не менш, смерть Старовойта стала черговою у довгому ряду загадкових смертей російських чиновників, силовиків, топменеджерів і бізнесменів, які почастішали після початку повномасштабної війни проти України.
.Хроніки «самогубств»
З лютого 2022 року таких смертей нараховують щонайменше два десятки. Деякі з них:
- Силовики та чиновники:
- генерал-майор СВР Лев Соцков — застрелився;
- заступник начальника МВС Володимир Макаров — смертельне вогнепальне поранення;
- начальниця фінансів Західного військового округу Марина Янкіна — випадіння з 16-го поверху.
- Топменеджери держкомпаній:
- голова ради директорів «Лукойлу» Равіль Маганов — «випав» вікна лікарні і розбився;
- віцепрезидент «Транснафти» Андрій Бадалов — смерть від падіння з балкона;
- топменеджер «Газпром-інвесту» Леонід Шульман — знайдений мертвим з порізами на тілі;
- заступник директора «Газпрому» Олександр Тюляков — повішений.
- Бізнесмени та політики:
- депутат путінської партії «Єдина росія» Павло Антов — загинув в Індії після «падіння з вікна»;
- ексзаступник голови адміністрації Владивостока Костянтин Клюєв — знайдений мертвим у Таїланді;
- заступник міністра науки Петро Кучеренко — помер у літаку після критики війни в приватних розмовах.
- Інші підозрілі випадки:
- Іван Печорін, топменеджер Далекосхідної корпорації — випав з катера і втопився;
- Олександр Суботтін, ексдиректор «Лукойлу» — смерть після «шаманського ритуалу».
Чимало з цих загиблих мали доступ до фінансів, оборонних проєктів або займалися «відновленням» окупованих територій. Інколи поряд із мертвими знаходили вбитими членів їхніх родин.
Путінський рейх «зачищається»
Усі ці смерті навряд чи можна вважати випадковістю. Радше — це симптом глибокої деградації путінської вертикалі влади, яка давно перетворилася на закриту касту з власними кланами, конфліктами та «внутрішньою юстицією». У системі, де не існує справжніх судів, а лояльність важить більше за компетентність, будь-яка помилка, невдоволення зверху чи навіть надмірна поінформованість можуть коштувати життя.
Російська так звана еліта опинилася в пастці. Західні санкції відрізали їм шляхи для втечі, а всередині країни атмосфера стає дедалі гнітючішою. Той, хто ще вчора був у фаворі, вже завтра може «вкоротити собі віку» з нагородного пістолета.
Система, що поїдає своїх, — це вже не просто форма правління. Це ознака неминучого кінця. І Україні сьогодні життєво важливо тримати оборону — до того моменту, коли стрімко деградуюча імперія «доїсть» себе із середини.
