11 березня 2025 року Хмельницький міськрайонний суд під головуванням судді Олега Антонюка виніс виправдувальний вирок колишньому начальнику управління СБУ в Хмельницькій області Віктору Крайтору та бійцю спецпідрозділу «Альфа» Віталію Тарадаю. Їх звинувачували у причетності до стрілянини 19 лютого 2014 року під будівлею СБУ, під час якої загинули двоє активістів Революції Гідності — 72-річна Людмила Шеремет і 21-річний Дмитро Пагор, а ще десятеро людей отримали поранення.
Цим рішенням суд фактично легітимізував убивства мирних протестувальників, поставивши під сумнів саму ідею справедливості та відповідальності за злочини проти учасників Майдану.
Суть справи
За версією слідства, Віктор Крайтор віддав наказ відкрити вогонь по протестувальниках, а Віталій Тарадай виконав його, стріляючи з центрального входу управління СБУ. Обвинувачення висувало Крайтору звинувачення за трьома статтями КК України: перевищення службових повноважень (ч. 2 ст. 365), вбивство через необережність (ч. 1 ст. 119) і необережне тяжке тілесне ушкодження (ст. 128). Тарадая звинувачували у співучасті. Прокуратура вимагала для Крайтора сім років ув’язнення, для Тарадая – шість, а також трирічного позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах для обох.
Суд визнав їх невинуватими через «відсутність складу злочину» та «недоведеність вини», скасувавши арешт на третину квартири Крайтора в Києві (накладений у 2019 році) та запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання для обох обвинувачених. Крайтор назвав вирок «справедливим і єдино законним», подякувавши судді.
Перебіг подій 19 лютого 2014 року
Того дня в Хмельницькому активісти зібралися під управлінням СБУ, щоб не допустити відправлення спецпідрозділу «Альфа» до Києва для розгону Майдану. За даними слідства, протестувальники були беззбройними й почали збиратися об 11:00, хоча вночі СБУ оголосила тривогу через нібито можливий штурм. Люди вимагали від Крайтора гарантій, що «Альфа» залишиться в місті. Натомість пролунали постріли з приміщення управління – Людмила Шеремет загинула на місці, Дмитро Пагор помер від поранень згодом. Калібр куль, знайдених у тілах загиблих, збігався зі зброєю з арсеналу СБУ.
Реакція потерпілих
Вирок викликав обурення серед постраждалих і їхніх рідних, які чекали справедливості 11 років. Ірина Шеремет, донька загиблої Людмили, зазначила: «Чекали 11 років, тато не дочекався. Я відкладала все – роботу, справи, заради судів. Надія була, але справедливості не сталося». Олександр Полудніцин, поранений учасник протесту, додав: «Усім при здоровому глузді зрозуміло, хто стріляв: один наказав, другий вистрілив. Що тут незрозумілого?» Обидва потерпілі подали цивільні позови – Шеремет вимагала 1 млн. грн. компенсації, Полудніцин – 700 тис. грн, однак суд їх відхилив.
Адвокатка потерпілих Ольга Веретільник назвала рішення проявом «лояльності до СБУ», яке, на її думку, стало впливовішим після початку великої війни. «Доказів у справі було достатньо, але виправдання пов’язане з тиском спецслужби», – заявила вона, анонсувавши апеляцію. Прокурор Ігор Калінін, який підтримував обвинувачення, також заявив про намір оскаржити вирок після ознайомлення з його повним текстом.
Деталі
Крайтора заарештували 20 лютого 2014 року після звіту в облраді, де він визнав вину. Тоді ж військова прокуратура відкрила справу, але в березні 2015 року закрила її через «відсутність складу злочину». У 2017 році журналіст Данило Мокрик у розслідуванні для «Наших грошей» повідомив, що Крайтор вийшов на пенсію без покарання, придбавши за рік до того елітну автівку Porsche Cayenne за 1,5 млн. грн. У 2018 році суд відпустив його під особисте зобов’язання, а у 2021-му його адвокатка Лілія Дудко намагалася закрити справу.
Що далі?
Незважаючи на виправдувальний вирок, справа далека від завершення. Апеляції потерпілих і прокуратури можуть докорінно змінити хід подій у цьому резонансному процесі, що став символом боротьби за справедливість часів Революції Гідності. Громадське обурення та суспільний резонанс лише посилюють напругу навколо рішення суду.
Водночас чинна влада, яка щороку на словах вшановує пам’ять героїв Майдану, на ділі нерідко демонструє тривожну спадковість із режимом Януковича. Судді, як частина цієї системи, відчувають загальний політичний клімат і, схоже, діють відповідно — ухвалюючи рішення, які викликають гнів і нерозуміння в суспільстві.
