4 вересня 2025 року на 103-му році життя перестало битися серце Анатолія Станіславовича Рожевського — ветерана Другої світової війни, останнього фронтовика Погребищенської громади на Вінниччині. Про його життєвий шлях, сповнений випробувань, мужності та самовідданої праці, нагадали у Погребищенській громаді.
На сайті Погребищенської міської ради неодноразово розповідали про історію життя ветерана, його бойові подвиги та громадську діяльність.
Анатолій Станіславович народився 10 жовтня 1922 року. Його юність була затьмарена трагедією сталінських репресій: у 1937 році, коли йому було лише 15, батько загинув у таборах. Та попри важку втрату, Анатолій прагнув до знань і вступив до Харківського інституту механізації сільського господарства.
Студентські роки обірвала війна. 26 червня 1941 року першокурсник Анатолій Рожевський був мобілізований на фронт. Бойове хрещення він прийняв на Білоруському фронті, де точилися одні з найзапекліших боїв початкового періоду війни. В одному з них молодий боєць отримав важке поранення в ногу. Після тривалого лікування у госпіталі, де він заново вчився ходити, Анатолій Станіславович знову став у стрій.
Його мужність і стійкість були відзначені орденом «За мужність» та численними медалями. Він воював у складі 50-ї танкової дивізії до самого закінчення війни.
Повернувшись до мирного життя, Анатолій Рожевський присвятив себе благородній справі — вихованню молоді. Багато років він працював учителем музики і співів у Погребищенській середній школі №2. Колишні учні згадують його як талановитого педагога, який прищеплював любов до мистецтва та залишив глибокий слід у їхніх серцях.
Разом із дружиною Анатолій Станіславович виховав двох дітей — сина Юрія та доньку Галину. Однак доля завдала родині ще одного страшного удару: донька Галина, лікар-стоматолог, передчасно пішла з життя, що стало для батьків невимовною трагедією.
Попри всі випробування, Анатолій Рожевський до останніх днів зберігав оптимізм, любов до життя та віру в краще. Його життя — це ціла епоха, сповнена болю втрат і радості перемог, приклад незламності людського духу.
