Коли розпочалася велика війна, він працював за кордоном. Та не вагаючись, повернувся додому, щоб стати на захист рідної землі від російських окупантів. Проте 5 вересня 2024 року життя 26-річного Сергія Кузьменка із псевдо «Борода» обірвав ворожий дрон. Рівно через рік, у день його загибелі, рідні, друзі та побратими зібралися, аби вшанувати світлу пам’ять про Героя, який назавжди залишився у їхніх серцях.
Колона з десятків автомобілів, прикрашених національними прапорами та фотографіями усміхненого юнака з позивним «Борода», вирушила з села Дорожнього. Шлях проліг через Калинівку та Дружелюбівку до рідних Котюжинців – місць, де зростав і мужнів майбутній воїн. Цей маршрут став символічною дорогою пам’яті, що поєднав ключові етапи короткого, але яскравого життя Сергія.
Сергій народився в селі Котюжинці на Вінниччині. Спочатку навчався у місцевій початковій школі, згодом – у Дружелюбівській. Фахову освіту здобув у Гущинецькому ВПУ №32. Працював на будівництві в різних містах України, вантажником на млині, однак більшу частину часу проводив на заробітках у чеському місті Брно.
Повномасштабне вторгнення застало Сергія саме там, у Чехії. Та він, не роздумуючи, повернувся додому. Спочатку приєднався до місцевої тероборони, активно волонтерив, а вже в серпні 2022 року став до лав 81-ї окремої аеромобільної Слобожанської бригади.
Пройшовши навчання у Великій Британії, Сергій служив водієм командира та зв’язківцем, забезпечуючи комунікацію на найгарячіших напрямках – Луганському, Донецькому, Запорізькому.
Герой із позивним «Борода» загинув поблизу селища Білогорівка на Луганщині. Виконуючи бойове завдання, він зазнав смертельної мінно-вибухової травми.
Першою зупинкою автопробігу на честь Героя став ліцей у селі Дружелюбівка. Учні та вчителі утворили живий ланцюг єдності, аби показати: ми разом, ми сильні, ми пам’ятаємо. Тут, на фасаді будівлі, встановлено меморіальну дошку на честь випускника. До неї учасники автопробігу разом із рідними, друзями та побратимами Героя поклали квіти та вшанували його пам’ять хвилиною мовчання.
Фінальною точкою маршруту стали рідні Котюжинці. Автоколона зупинилася біля Алеї пам’яті полеглих захисників, а далі рушила на місцевий цвинтар. Там, під синьо-жовтим стягом, спочиває 26-річний воїн, який віддав своє життя за Україну.
У Сергія Кузьменка залишилися чотирирічний син Дамір, дружина, батьки та брат. Його подвиг відзначено нагородами «За зразкову службу» та «Ветеран війни».
Та найголовніша нагорода – це пам’ять, яка назавжди оселилася в серцях тих, хто його знав і любив. Пам’ять про Героя з позивним «Борода», який мріяв про велику родину та мирне небо над Україною.
