У Вінниці вирішили перенести пам’ятник Івану Бевзу, який стоїть на вулиці Соборній біля колишнього кінотеатру. Монумент керівникові радянського підпілля часів нацистської окупації міста планують встановити на розі вулиць Котляревського та Хмельницьке шосе.
Відповідне рішення 15 жовтня ухвалив виконком міської ради. Щоправда, остаточний дозвіл на перенесення ще має надати Міністерство культури.
Згідно з ухваленим рішенням, пам’ятник Бевзу є пам’яткою монументального мистецтва місцевого значення. На державний облік його взяли ще 17 лютого 1983 року. Тому просто демонтувати й перевезти скульптуру міська влада не може — спочатку необхідно отримати відповідний дозвіл Міністерства культури.
У рішенні йдеться про збереження культурної спадщини та впорядкування міського середовища. Підставою стали науково-проєктна документація, розроблена у 2026 році муніципальним комунальним підприємством «Вінницький муніципальний центр архітектури», та висновок міського Бюро охорони культурної спадщини від 19 червня.
Втім, історія з перенесенням пам’ятника має й іншу передісторію. Ще у жовтні 2025 року Вінницька міська рада повідомляла про плани реконструкції колишнього кінотеатру на Соборній. На його місці планують облаштувати сучасний культурно-діловий центр зі збереженням глядацької зали. Тоді заступник міського голови Ігор Откидач прямо називав перенесення пам’ятника Бевзу серед підготовчих робіт, необхідних для реалізації інвестиційного проєкту.
У травні 2026 року міськрада затвердила умови конкурсу на право реалізації цього проєкту. Отже, питання перенесення монумента постало не тепер, а щонайменше рік тому.
Іван Бевз (1903–1943) — радянський партійний діяч, який під час Другої світової війни став одним з організаторів антинацистського підпілля у Вінниці. Народився в місті Темрюк, на території нинішньої росії. У молодості служив у Червоній армії, згодом обіймав комсомольські та партійні посади у Жмеринці, Вінниці й Могилеві-Подільському. Із 1937 року його діяльність була пов’язана з культурними установами Вінниці — він очолював обласний драматичний театр і міську бібліотеку.
Коли Вінницю окупували німецькі війська, Бевз залишився в місті й долучився до організації підпілля. Одним із його головних осередків стала міська бібліотека, а згодом підпільні групи з’явилися на м’ясокомбінаті, кравецькій фабриці, водоканалі та залізничній станції. Підпільники поширювали листівки, повідомляли про перебіг війни та підтримували зв’язки з антинацистськими групами в інших населених пунктах Вінниччини.
За даними радянської історіографії, на початку 1942 року мережа, яку координував Бевз, налічувала вже 17 підпільних груп. У липні того ж року його разом з іншими учасниками підпілля заарештувало гестапо. 13 січня 1943 року Бевза розстріляли у Вінниці.
У 1965 році, через 22 роки після загибелі, Бевзу посмертно присвоїли звання Героя Радянського Союзу, а в 1969-му — почесного громадянина Вінниці. Його ім’ям назвали одну з міських вулиць і бібліотеку. На Соборній встановили пам’ятник, авторами якого стали вінницький скульптор Павло Левицький та архітектор Євген Устинов.
Тепер цей монумент збираються перенести в іншу частину міста. Коли саме це станеться і скільки коштуватимуть роботи, поки невідомо: у рішенні виконкому немає ані кошторису, ані конкретних строків.
