15 грудня 2025 року, на 73-му році життя, помер колишній голова Вінницької та Хмельницької обласних державних адміністрацій Віктор Коцемир. Його ім’я на Поділлі стало синонімом епохи Кучми—Януковича, а родина ексчиновника роками вибудовувала потужний політико-бізнесовий клан під прапорами нині забороненої проросійської Партії регіонів.
Про смерть колишнього чиновника повідомили на сайті Хмільницької міської ради.
Віктор Коцемир був не просто чиновником, а ідеологічним стовпом «біло-блакитних» у центрі України. Його політичний шлях був нерозривно пов’язаний із Партією регіонів ще до її пікового злету.
- Партійний стаж. Членський квиток Партії регіонів Коцемир отримав у жовтні 2001 року. Уже менш ніж за рік, у серпні 2002-го, він увійшов до керівного органу — політради партії. Це був період, коли він очолював Вінницьку обласну державну адміністрацію, фактично цементуючи «регіональну» вертикаль в області.
- Кар’єра після губернаторства. Навіть після Помаранчевої революції та звільнення з посади голови Хмельницької обласної державної адміністрації (січень 2005 року) Коцемир не полишив партійної орбіти. У 2007–2012 роках він працював на платній основі помічником нардепа від Партії регіонів Василя Демчишена.
- Російський вектор і земельні схеми. Ідеологія зближення з росією, яку послідовно просували «регіонали», знайшла відображення і в громадській діяльності Віктора Коцемира. Він очолював громадську організацію «Хмельницьке обласне товариство сприяння розвитку українсько-російських зв’язків «Україна—росія», зареєстровану у Хмельницькому у вересні 2010 року. Фактично структура виконувала функції майданчика з популяризації ідей так званого «русского мира». Лише у 2017 році організація розпочала процедуру юридичного припинення діяльності. Втім, запам’яталася вона не культурними чи просвітницькими ініціативами, а «схематозом»: 82 сотки комунальної землі у Хмельницькому, за адресою її реєстрації, згодом опинилися у приватній власності самого ексгубернатора..
Вплив Віктора Коцемира поширювався не лише через особисті посади, а й через членів родини, які активно інтегрувалися у владну вертикаль часів Віктора Януковича.
Оксана Кольгофер (донька Віктора Коцемира) була одним із найвідоміших облич Партії регіонів у Хмельницькому.
- Політичний статус. Протягом двох скликань (2006–2014 років) вона була депутаткою Хмельницької міської ради від Партії регіонів, відстоюючи інтереси політсили на місцевому рівні.
- Будівельний скандал. Політичний «дах» не вберіг бізнесвумен від проблем із законом після зміни влади. У 2015 році Оксана Кольгофер стала фігуранткою кримінального провадження, а в липні 2018 року отримала повідомлення про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України — привласнення та розтрату майна в особливо великих розмірах. Слідство, яке вела СБУ, інкримінувало їй та ТОВ «Укрбудінвест», яке жінка раніше очолювала, ошукування пайовиків під час будівництва торговельного центру на суму 1,4 мільйона гривень. Справа набула значного суспільного резонансу: Кольгофер навіть оголошували в розшук. Утім, роками кримінальне провадження «блукало» судами — його то закривали, то поновлювали, аж поки справа остаточно не зникла «з радарів» у 2024 року і наразі доля цього кримінального провадження невідома.
Валерій Кольгофер (чоловік Оксани та зять Віктора Коцемира) також зробив стрімку кар’єру саме за президентства Януковича, скориставшись партійним ліфтом.
- Депутатський мандат. Був депутатом Хмельницької міської, а згодом і обласної ради від Партії регіонів.
- Виконавча влада. У 2011–2014 роках, під час президентства Януковича, Валерій Кольгофер очолював Летичівську, а згодом Хмельницьку районні державні адміністрації. Це були ключові посади, що забезпечували адміністративний ресурс партії в регіоні.
Після Революції Гідності вплив клану Коцемирів істотно похитнувся, однак спроби повернення у велику політику не припинилися. Сам Віктор Коцемир у 2014 році намагався потрапити до Верховної Ради за списками маргінальної партії «Нова політика» — проєкту, який колишні «регіонали» фактично «благословили» ще під час парламентських виборів 2012 року, — однак зазнав поразки. Його донька Оксана того ж року балотувалася до парламенту як самовисуванка, намагаючись дистанціюватися від токсичного бренду Партії регіонів, проте виборці її не підтримали.
Чи поставить смерть Віктора Коцемира крапку в історії колись надзвичайно впливового політичного клану Поділля, який став маркером епохи зрощення бізнесу з адміністративним ресурсом? Навряд чи. Оксана та Валерій Кольгофери, а також інша донька ексгубернатора — Валентина Коцемир — володіють низкою компаній, передусім у сфері будівельного бізнесу Хмельницької області. І, судячи з усього, їхні справи йдуть доволі непогано.
