Поки увага суспільства прикута до виживання України під час війни та ситуації на фронті, у владних кабінетах ухвалюються дуже суперечливі рішення щодо розпорядження одним із найцінніших державних ресурсів — лісовими землями. Зокрема, на Вінниччині формується практика передачі державних лісових ділянок у довгострокове користування приватним структурам під приводом розвитку рекреації. Такі рішення ухвалюються без широкого громадського обговорення, а інформація про них стає відомою вже після підписання відповідних документів.
Черговим прикладом став наказ начальниці Вінницької обласної військової адміністрації від 17 червня 2026 року, яким у довгострокове тимчасове користування строком на 47 років передано лісову ділянку площею 1,7 гектара. Вона розташована у Козятинському лісництві на території Калинівської міської громади. Офіційне призначення земельної ділянки — використання для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей. Водночас фактично приватна компанія отримує право користування державним лісовим ресурсом майже на пів століття.
Користувачем ділянки стало ТОВ «РДА КОМПАНІ». За даними аналітичної системи YouControl, підприємство зареєстроване лише у січні 2025 року в селі Бохоники Вінницького району. При цьому статутний капітал товариства становить лише 1 тисячу гривень.
Засновниками компанії є троє маловідомих широкому загалу фізичних осіб: житель Бохоників Денис Лебедєв, а також вінничани Олексій Стецюра та Генрієта Крина. Кожен із них вніс до статутного капіталу по 333 гривні. Згідно з відкритими даними, підприємство ще не подавало фінансової звітності, а інформація про наявність найманих працівників взагалі відсутня. Таким чином, йдеться про новостворену структуру без публічно підтвердженого досвіду реалізації подібних проєктів, яка отримала у користування цінну лісову територію.
Окремі питання викликає і сам механізм передачі лісових земель. Під час дії воєнного стану військові адміністрації наділені повноваженнями ухвалювати такі рішення. Водночас така процедура значно спрощує процес розпорядження державними ресурсами порівняно зі звичайним порядком, який передбачає підготовку та погодження землевпорядної документації, проходження екологічних та лісогосподарських погоджень, розгляд питання органами місцевого самоврядування, а в окремих випадках — проведення громадських обговорень та оцінку впливу на довкілля. У результаті рівень публічного контролю за використанням державних земель суттєво знижується, а місцеві громади фактично усуваються від обговорення рішень, які можуть впливати на використання природних ресурсів на десятиліття.
Крім того, строк користування у 47 років фактично забезпечує контроль над ділянкою для кількох поколінь власників бізнесу і прирівнює таку оренду до прихованої приватизації. А формулювання «рекреаційні цілі» в українських реаліях найчастіше слугує ширмою для появи триметрових парканів, шлагбаумів та комерційної забудови. У результаті громада ризикує назавжди втратити контроль над своїми ресурсами, а державний ліс перетворюється на закриту територію для обраних.
Цей випадок міг би здатися прикрою аномалією, якби не виглядав частиною системи, яка вже гучно заявила про себе нещодавно. Так, у січні цього року, як уже повідомляли «Ми Вінничани», аналогічним наказом щойно призначеної очільниці Вінницької ОВА у довгострокове користування було передано 1,78 гектара лісу в селі Агрономічне поблизу Вінниці. Отримувачем виступило ТОВ «Муніципальна будівельна компанія» (з початку 2026 року фірма має назву ТОВ «М-БК»).
Ділянка розташована у надзвичайно престижному передмісті Вінниці — селі Агрономічне, де земля має одну з найвищих ринкових вартостей у регіоні. Попри назву, яка може створювати враження зв’язку з органами місцевого самоврядування, «Муніципальна будівельна компанія» не має жодного стосунку до будь-якого муніципалітету. Це стовідсотково приватна фірма,
Згідно з даними аналітичної платформи YouControl , статутний капітал фірми у 100 тисяч гривень порівну розділили дві жінки: Вероніка Моргунова, донька мера Вінниці, та Марина Кожуховська, директорка фірми і дружина Олександра Кожуховського, який сім років очолював міське комунальне підприємство «Вінницький фонд муніципальних інвестицій».
Саме через такий «зірковий» склад засновників рішення про передачу лісу на 47 років викликало широкий резонанс і породило дискусії щодо можливого конфлікту інтересів та подальшого використання лісової території. Критики звертали увагу на ризик того, що державний ліс може фактично перетворитися на буферну зону для елітних приватних маєтків осіб, наближених до місцевої влади.
Аналіз фінансової звітності та історії участі у тендерах ТОВ «М-БК» повністю спростовує версію про «випадковий» успіх компанії. Стрімке зростання доходів у 2023–2024 роках, коли виторг сягнув майже 9 мільйонів гривень, має чітке бюджетне походження. Згідно з даними системи Prozorro, компанія, що належить доньці мера та дружині експосадовця, почала масово вигравати тендери, головним замовником яких виступав «Вінницький фонд муніципальних інвестицій». ТОВ «М-БК» виграло у цього фонду 10 дрібних тендерів, а ще один великий контракт на понад мільйон гривень було отримано від спорідненої структури — комунального підприємства «Вінницький муніципальний центр інновацій». Виходить замкнене коло: міські структури замовляють роботи у фірми, пов’язаної з керівництвом цих же міських структур та родиною мера.
Замість реального будівництва ТОВ «М-БК» спеціалізується на «інтелектуальних» та посередницьких послугах, які важко перевірити, зокрема на авторському та технічному нагляді за будівництвом, коригуванні проєктно-кошторисної документації та розробці проєктів для індустріального парку «ВінІндастрі» та інноваційно-технологічного парку.
Фірма здійснює нагляд за реконструкцією будівель на вулицях 600-річчя та Р. Скалецького. Наявність КВЕДів на будівництво доріг та електромереж, ймовірно, використовується як для участі у відповідних тендерах, так і для облаштування інфраструктури на лісовій ділянці, яку компанія отримала у користування.
Дуже схоже, що ТОВ «М-БК» спочатку «накачали» бюджетними грошима через лояльне комунальне підприємство, а згодом виділили елітну землю лісового фонду.
Бо ще один пазл у цій схемі — географія. Співвласниця компанії Вероніка Моргунова зареєстрована саме в селі Агрономічне, де розташована виділена ділянка. Ймовірно, лісовий масив межує з приватним будинком або землею, яка вже належить родині мера чи підставним особам.
Зазвичай, оренда лісу «для рекреації» — класична схема легалізації розширення приватної території, коли ліс стає буферною зоною або частиною закритого маєтку, а не місцем для туризму.
«Ми Вінничани» звернулися до керівництва Вінницької ОВА з інформаційним запитом, у якому порушили питання прозорості процедури передачі земельної ділянки. Зокрема, цікавило, чому землю передали без проведення відкритого конкурсу, чим обґрунтований тривалий термін користування — 47 років, чи не належить ця територія до природно-заповідного фонду, а також чи не буде в майбутньому обмежено доступ громадян до рекреаційної зони на території Агрономічної сільської ради.
У відповіді на запит, підписаній заступником начальника ОВА Олександром Федоровичем, посадовці виклали правові підстави ухваленого рішення. Як зазначили в адміністрації, земельну ділянку було передано відповідно до вимог Лісового кодексу України та за наявності необхідних погоджень від державного підприємства «Ліси України» і Державного агентства лісових ресурсів України.
В ОВА наголосили, що чинне законодавство не передбачає проведення аукціонів чи конкурсів при наданні лісових ділянок у тимчасове довгострокове користування. Тому процедура була здійснена у встановленому законом порядку на підставі звернення компанії.
Щодо інших застережень, чиновники запевнили, що територія Прибузького лісництва, про яку йдеться, не належить до земель природно-заповідного фонду чи інших особливо охоронюваних територій. Термін користування у 47 років також назвали законним, оскільки Лісовий кодекс дозволяє передавати лісові угіддя у користування на строк до 50 років.
Крім того, в адміністрації наголосили, що право громадян на вільне користування лісами гарантується законодавством, а тимчасовий користувач не має права самовільно обмежувати доступ людей до цієї території, за винятком випадків, прямо передбачених законом.
Відповідь Вінницької ОВА є показовим прикладом бюрократичного підходу до комунікації з громадськістю. Замість того, щоб надати змістовні пояснення та розвіяти сумніви щодо суперечливого рішення, посадовці обмежилися переказом норм законодавства. Такий формат відповіді створює враження юридичної бездоганності, однак фактично залишає без відповіді ключові питання, що стосуються прозорості управління державними ресурсами, можливого конфлікту інтересів та захисту прав місцевої громади.
Позиція ОВА свідчить про небажання пояснювати логіку власних рішень. Зокрема, на запитання, чому лісову ділянку передали в користування саме на 47 років і якими критеріями керувалися при визначенні такого строку, чиновники фактично відповіли лише тим, що закон дозволяє користування лісами на період до 50 років. Однак посилання на юридичну можливість не пояснює, чому для компанії, пов’язаної з родиною міського голови Вінниці, було обрано майже максимальний термін користування.
Так само відсутність відкритого конкурсу чи аукціону в адміністрації пояснили тим, що законодавство не зобов’язує проводити такі процедури під час передачі лісових ділянок у тимчасове користування. Водночас сама по собі відсутність законодавчої вимоги не дає відповіді на питання, чи були забезпечені принципи відкритості, доброчесності та рівного доступу до державних ресурсів. Використання законодавчих прогалин як аргументу на користь непрозорого розподілу державного майна лише посилює сумніви щодо обґрунтованості такого рішення.
Окреме занепокоєння викликає реакція посадовців на питання можливого обмеження доступу громадян до лісу. Стверджуючи, що тимчасовий користувач не має права самовільно перекривати територію, чиновники водночас залишили традиційне застереження — «за винятком випадків, передбачених законом». Саме такі формулювання в українських реаліях нерідко стають підставою для появи парканів, охорони та інших обмежень під приводом забезпечення безпеки або функціонування рекреаційних об’єктів.
У підсумку відповідь ОВА радше виконує роль юридичного щита, ніж інструменту відкритого діалогу з громадськістю. Формально підтверджуючи законність ухвалених рішень, документ не усуває суспільних сумнівів щодо їхньої доцільності та справедливості. Навпаки, така позиція лише підсилює аргументи критиків, які вбачають за формальною законністю процедур небажання влади забезпечити реальну прозорість у розпорядженні природними ресурсами.
Таким чином, лише за пів року керівництво ОВА двома наказами передало у довгострокове користування майже три з половиною гектари державного лісу вельми «специфічним» приватним структурам. В одному випадку право користування стратегічним природним ресурсом отримала компанія, пов’язана з родиною мера Вінниці, в іншому — новостворене підприємство зі статутним капіталом усього 1000 гривень.
Такі рішення породжують дедалі більше запитань щодо прозорості розпорядження державним лісовим фондом, критеріїв відбору користувачів та обґрунтованості передачі лісових ділянок на десятки років без будь-яких конкурентних процедур. Не менш важливим залишається і питання гарантій того, що ці території й надалі залишатимуться доступними для громадян, а державні ресурси використовуватимуться в інтересах суспільства, а не вузького кола наближених осіб чи структур.
Цей матеріал було підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст цього документа є виключною відповідальністю громадської організації «Ліга Справедливості України», яка є засновником медіа «Ми Вінничани», і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу
