Поки увага суспільства прикута до виживання України під час війни та ситуації на фронті, у владних кабінетах ухвалюються дуже суперечливі рішення щодо розпорядження одним із найцінніших державних ресурсів — лісовими землями. Зокрема, на Вінниччині формується практика передачі державних лісових ділянок у довгострокове користування приватним структурам під приводом розвитку рекреації. Такі рішення ухвалюються без широкого громадського обговорення, а інформація про них стає відомою вже після підписання відповідних документів.
Черговим прикладом став наказ начальниці Вінницької обласної військової адміністрації від 17 червня 2026 року, яким у довгострокове тимчасове користування строком на 47 років передано лісову ділянку площею 1,7 гектара. Вона розташована у Козятинському лісництві на території Калинівської міської громади. Офіційне призначення земельної ділянки — використання для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних та туристичних цілей. Водночас фактично приватна компанія отримує право користування державним лісовим ресурсом майже на пів століття.
Користувачем ділянки стало ТОВ «РДА КОМПАНІ». За даними аналітичної системи YouControl, підприємство зареєстроване лише у січні 2025 року в селі Бохоники Вінницького району. При цьому статутний капітал товариства становить лише 1 тисячу гривень.
Засновниками компанії є троє маловідомих широкому загалу фізичних осіб: житель Бохоників Денис Лебедєв, а також вінничани Олексій Стецюра та Генрієта Крина. Кожен із них вніс до статутного капіталу по 333 гривні. Згідно з відкритими даними, підприємство ще не подавало фінансової звітності, а інформація про наявність найманих працівників взагалі відсутня. Таким чином, йдеться про новостворену структуру без публічно підтвердженого досвіду реалізації подібних проєктів, яка отримала у користування цінну лісову територію.
Окремі питання викликає і сам механізм передачі лісових земель. Під час дії воєнного стану військові адміністрації наділені повноваженнями ухвалювати такі рішення. Водночас така процедура значно спрощує процес розпорядження державними ресурсами порівняно зі звичайним порядком, який передбачає підготовку та погодження землевпорядної документації, проходження екологічних та лісогосподарських погоджень, розгляд питання органами місцевого самоврядування, а в окремих випадках — проведення громадських обговорень та оцінку впливу на довкілля. У результаті рівень публічного контролю за використанням державних земель суттєво знижується, а місцеві громади фактично усуваються від обговорення рішень, які можуть впливати на використання природних ресурсів на десятиліття.
Крім того, строк користування у 47 років фактично забезпечує контроль над ділянкою для кількох поколінь власників бізнесу і прирівнює таку оренду до прихованої приватизації. А формулювання «рекреаційні цілі» в українських реаліях найчастіше слугує ширмою для появи триметрових парканів, шлагбаумів та комерційної забудови. У результаті громада ризикує назавжди втратити контроль над своїми ресурсами, а державний ліс перетворюється на закриту територію для обраних.
Цей випадок міг би здатися прикрою аномалією, якби не виглядав частиною системи, яка вже гучно заявила про себе нещодавно. Так, у січні цього року, як уже повідомляли «Ми Вінничани», аналогічним наказом щойно призначеної очільниці Вінницької ОВА у довгострокове користування було передано 1,78 гектара лісу в селі Агрономічне поблизу Вінниці. Отримувачем виступило ТОВ «Муніципальна будівельна компанія».
Ділянка розташована у надзвичайно престижному передмісті Вінниці — селі Агрономічне, де земля має одну з найвищих ринкових вартостей у регіоні. Попри назву, яка може створювати враження зв’язку з органами місцевого самоврядування, «Муніципальна будівельна компанія» не має жодного стосунку до будь-якого муніципалітету. Це стовідсотково приватна фірма, співвласницями якої є Вероніка Моргунова — донька чинного міського голови Вінниці Сергія Моргунова, та Марина Кожуховська — дружина колишнього керівника міського фонду інвестицій.
Саме через такий «зірковий» склад засновників рішення про передачу лісу на 47 років викликало широкий резонанс і породило дискусії щодо можливого конфлікту інтересів та подальшого використання лісової території. Критики звертали увагу на ризик того, що державний ліс може фактично перетворитися на буферну зону для елітних приватних маєтків осіб, наближених до місцевої влади.
Таким чином, лише за пів року керівництво ОВА двома наказами вивело з вільного доступу майже три з половиною гектари державного лісу, передавши їх у довгострокове користування вельми «специфічним» приватним структурам. В одному випадку стратегічний ресурс отримує безпосередньо родина мера Вінниці, в іншому — новостворена компанія з тисячею гривень капіталу в кишені.
Подібні «роздачі» державних лісів породжують дедалі більше запитань щодо прозорості управління державним лісовим фондом, критеріїв відбору користувачів та гарантій того, що лісові території й надалі залишатимуться доступними для громади.
