14 липня 2025 року у Вінницькій міській громаді оголошено День жалоби. Саме цього дня три роки тому, 14 липня 2022-го, російські ракети влучили в саме серце мирного міста, забравши життя 29 людей. Серед загиблих — троє дітей, медики, студенти, волонтери, музиканти, цивільні мешканці, які не мали жодного стосунку до війни. Цей злочин став одним із найтрагічніших символів воєнної агресії росії проти України.
Згідно з розпорядженням міського голови, оприлюдненим на сайті Вінницької міської ради, у день скорботи на території громади буде:
- приспущено Державні Прапори України з чорною стрічкою на будівлях міської ради, її виконавчих органів, комунальних установ та підприємств;
- рекомендовано усім установам, організаціям та приватному бізнесу вивісити прапори з жалобною стрічкою;
- обмежено проведення розважальних заходів;
- заборонено звучання розважальної музики в торговельних закладах, ресторанах та громадському транспорті.
О 10:46 — саме в цей час три роки тому в центр міста влучили ракети — вся Вінниця на мить завмре у «Хвилині мовчання». Також на площі Перемоги, біля пам’ятного знаку «Жертвам ракетних ударів по Вінниці», відбудеться жалобний мітинг-реквієм.
Хроніка трагедії 14 липня 2022 року
О 10:15 у Вінниці пролунала повітряна тривога. Через пів години, о 10:46, у центрі міста пролунав потужний вибух. Російські війська випустили ракети типу «Калібр» з підводного човна в акваторії Чорного моря. Дві ракети були збиті силами ППО, три влучили в центр Вінниці — в район Будинку офіцерів, медичного центру «Нейромед» та офісного комплексу «Ювілейний».
Унаслідок вибухів виникла масштабна пожежа. Згоріло щонайменше 25 автомобілів, було пошкоджено 49 житлових будинків, десятки квартир залишилися без вікон, дверей, стін і дахів.
Саме цього дня в Гаазі відбувалася конференція щодо притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини. Президент України Володимир Зеленський назвав росію «державою-терористом».
У перші години після трагедії у Вінниці повідомлялося про 23 загиблих, згодом кількість зросла до 29. Ще 202 особи отримали поранення, з них понад 50 — тяжкі. 80 осіб були госпіталізовані, 117 лікувалися амбулаторно. Щонайменше 8 осіб вважались зниклими безвісти.
Серед загиблих — троє дітей:
- Ліза Дмитрієва (4 роки) — дівчинка з синдромом Дауна, загинула на очах у мами, з якою поверталася з занять у логопеда;
- Максим Жарій (7 років) — перебував із мамою у клініці «Нейромед», обидва загинули;
- Кирило П’яхін (8 років) — чекав у машині дядька, який оформлював документи для виїзду за кордон.
Відомі загиблі:
- Олександра Борівська (18 років) — студентка ДонНУ імені Василя Стуса;
- Володимир Даценко (34 роки) — журналіст і волонтер, загинув як доброволець ЗСУ;
- Євген Коваленко (25 років) — звукорежисер співачки ROXOLANA, їхав на благодійний концерт;
- Ольга Лисенко (20 років) — донька співробітника апеляційного суду, отримала 98% опіків;
- Наталія Фальштинська, Катерина Гула, Тетяна Харченко — працівниці медичного центру «Нейромед»;
- Галина Олексіва (29 років) — викладачка Львівської музичної академії, була в клініці з сином;
- Костянтин Пузиренко (40 років) — офіцер, учасник АТО;
- Світлана Чешківська та Леся Ващук — подруги, які вийшли з храму після похорону;
- Павло Ковальчук — дитячий невролог «Нейромеду», помер у польській лікарні 2 серпня.
Особливий резонанс у світі викликав факт загибелі Лізи Дмитрієвої. Її тіло, поруч із дитячим візочком, облетіло всі міжнародні ЗМІ. Ліза була учасницею різдвяного відео Олени Зеленської та разом з батьками переїхала до Вінниці з Києва, рятуючись від обстрілів.
Реакція світу та розслідування
Міжнародна правозахисна організація Amnesty International ще до трагедії вказувала на системні невибіркові атаки Росії по цивільних. Напад на Вінницю став яскравим прикладом таких злочинів.
Прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом порушення законів та звичаїв війни, поєднане з умисним убивством. У Вінниці затримували осіб, яких перевіряли на можливу співучасть у наведенні ракет.
Розслідування встановило, що атака здійснена підводним човном Чорноморського флоту рф. За деякими даними, наказ віддав капітан Анатолій Варочкін. Інші джерела вказували на участь капітана Станіслава Ржицького, який пізніше був застрелений у Краснодарі.
Три роки минуло відтоді, як мирна Вінниця стала мішенню ракетної атаки. Для мешканців міста 14 липня — не просто дата. Це день, коли кожен згадує, що війна триває, що ціна свободи — це життя невинних, які загинули лише за те, що були українцями.
