Затверджений бюджет Вінницької громади на 2026 рік офіційно подають як детально спланований фінансовий документ, що пройшов «безпрецедентне» обговорення з громадськістю. Насправді ж, як і в попередні роки, громада побачила лише цифри на папері, тоді як розподіл реальних мільйонів та мільярдів залишився сконцентрованим у руках обмеженого кола посадовців, а контроль і прозорість витрат фактично відсутні. Чому це так, а не інакше, розбиралися «Ми Вінничани».
Кошторис, як примара
19 грудня 2025 року на пленарному засіданні останньої у цьому році сесії Вінницької міської ради депутати розглянули понад пів сотні питань порядку денного та ухвалили низку рішень, ключовим із яких стало затвердження бюджету Вінницької міської територіальної громади на 2026 рік. Головний фінансовий документ громади був підтриманий одноголосно — 48 голосами «за» з 48 присутніх у сесійній залі депутатів.
Згідно з ухваленим рішенням, доходи бюджету громади на 2026 рік визначено у сумі 7 мільярдів 842 мільйона 503 тисяч гривень, з яких 7 мільярдів 652 мільйона 526 тисяч гривень становить загальний фонд, а 189 мільйонів 976 тисяч гривень — спеціальний фонд, у тому числі бюджет розвитку в обсязі 55 мільйонів 50 тисяч гривень. Видаткову частину бюджету заплановано на рівні 8 мільярдів 192 мільйонів 502 тисяч гривень, з них 7 мільярдів 852 мільйонів 767 тисяч гривень — видатки загального фонду та 339 мільйонів 734 тисяч гривень — спеціального фонду.
Коментуючи ухвалення бюджету, міський голова Вінниці Сергій Моргунов наголосив на «безпрецедентному масштабі» його попереднього обговорення з громадськістю. За словами мера, виконавчий комітет провів близько 50 зустрічей у трудових колективах, а депутати — ще понад 150 зустрічей на округах.
Втім, як уже неодноразово зазначалося, формальне обговорення проєкту бюджету — навіть якби воно проходило не у звичному для Вінниці форматі зустрічей на підпорядкованих міськраді комунальних підприємствах і не серед заздалегідь лояльної «громадськості» — практичного сенсу не має. Причина проста: протягом року до бюджету вносяться численні та масштабні зміни без будь-якого громадського обговорення, а інколи — навіть без публічного пояснення.
Найпереконливішим доказом декоративності таких «обговорень» є радикальні розбіжності між параметрами бюджету на 2025 рік, який після аналогічного «безпрецедентного узгодження з громадськістю» був затверджений у 2024 році, та фактичними фінансовими показниками, озвученими міським головою у звіті на тій же фінальній у цьому році сесії міськради.
Так, «погоджений» вінничанами бюджет громади на 2024 рік ухвалювався з доходами на рівні близько 6,3 мільярда гривень і видатками в межах 6,5 мільярда гривень. Його публічно подавали як «стриманий» і «військовий», сформований з урахуванням втрат ПДФО та складної економічної ситуації.
Натомість у грудні 2025 року Сергій Моргунов уже оперував радикально іншими фінансовими показниками: фактичний обсяг бюджету громади за 2025 рік сягнув близько 8,5 млрд грн. Різниця між «узгодженим» бюджетом і реальними фінансовими можливостями міста — понад 2 млрд грн, тобто майже третина початкового річного бюджету.
Йдеться про сотні мільйонів гривень додаткових видатків, рішення щодо яких ухвалювалися протягом року без будь-яких громадських консультацій. Зокрема, соціальні та інфраструктурні витрати у 2024 році декларувалися як жорстко обмежені, тоді як у звіті за міського голови фігурують масштабні фінансування транспорту, медицини, безбар’єрності та комунальної інфраструктури — програм, які або не були закладені в початковий бюджет, або мали другорядний характер.
Фактично громада «обговорювала» один бюджет, тоді як протягом року місто функціювало за зовсім іншим кошторисом — з іншими обсягами фінансування, пріоритетами та напрямками витрат. Усі ключові рішення, які сформували цю різницю, ухвалювалися виконавчими органами та сесіями міськради без участі навіть тієї самої «зручної» громадськості, яку на початку бюджетного процесу залучали до так званих дискусій.
Втім, навіть затверджена лайт-версія бюджету на наступний рік, як і попередні — торішня, позаторішня та ще більш давні первісні версії річних кошторисів — залишається показовим прикладом застосування всіх «класичних» механізмів непрозорого використання коштів і містить значні корупційні ризики.
«Мільярд на оборону» чи ширма для ручного розподілу коштів?
У бюджеті Вінниці на 2026 рік приблизно 3,92 мільярда гривень передбачено за програмами з патріотично звучними назвами: «Безпека та оборона» (1,017 мільярда гривень), «Стійкість» (1,2 мільярда гривень) та «Турбота» (близько 1,7 мільярда гривень). За словами мера міста Сергія Моргунова, у 2025 році на програму «Безпека та оборона» було спрямовано 1,35 мільярда гривень, тож на наступний рік заплановане скорочення фінансування більш ніж на 300 мільйонів гривень. Чи означає це, що для керівництва Вінниці війна у 2026 році вже завершиться? Навряд чи. Імовірно, ситуація повториться, як і цього року: у первісній версії бюджету громади на 2025 рік на заходи з оборони закладали 800 мільйонів гривень, тоді як фактичне фінансування, за словами Моргунова, перевищило початковий план майже на 69 %.
Як відомо, програма «Безпека та оборона» стала традиційною складовою бюджету обласної столиці останні три роки. Частина коштів дійсно йде на підтримку ЗСУ — закупівлю техніки, обладнання та будівництво укриттів. Проте публічні документи не містять пооб’єктного переліку закупівель або конкретних сум для кожного напрямку. Використання великої цифри в комунікації міської влади часто слугує іміджевим меседжем про допомогу армії, створюючи ефект значної підтримки ЗСУ, хоча прозорість і контроль за витратами залишаються обмеженими.
Насправді програми «Безпека та оборона», «Стійкість» та «Турбота» часто слугують словесним камуфляжем для непрозорих бюджетних видатків. Під патріотично звучними назвами приховані утримання апарату чиновників, фінансування комунальних підприємств, програми без чітких показників результативності та витрати, ефективність яких неможливо перевірити. Назвати це соціальною чи оборонною політикою важко. Хоча речники міськради не втомлюються наголошувати на мільярдах, спрямованих на ці програми, подібна риторика радше слугує політичним піаром, за яким приховується відсутність прозорих механізмів контролю за використанням коштів.
У бюджеті на 2026 рік, як і в попередніх, немає чіткого переліку закупівель за об’єктами. Не зазначено, яку конкретну суму планують витратити на підтримку військових частин, а також не розділено видатки, що проходять через Prozorro, і ті, які ухвалюються «терміновими» рішеннями виконкому.
Фактично мільярдні витрати подаються громаді як питання віри, без можливості перевірити ефективність чи реальну вартість кожної закупівлі.
Понад 1,6 мільярдів на утримання батальйону чиновників
Витрати на виконавчі органи Вінницької міської ради у бюджеті на 2026 рік перевищують 1,66 мільярда гривень. Ці кошти підуть на утримання апарату чиновників — заробітні плати, енергоносії та матеріально-технічне забезпечення. Таким чином, витрати на виконавчі органи становлять приблизно 20% загальних видатків бюджету Вінниці.
Незважаючи на постійну критику Вінницької мерії за марнотратство та відсутність відповідальності за нераціональне використання коштів платників податків, у бюджеті на 2026 рік традиційно закладено колосальні витрати на утримання управлінського апарату. Понад утримання 909 штатних одиниць міськради та виконкому буде використано 769 мільйонів гривень, з яких 535 мільйонів підуть лише на заробітні плати чиновників. В умовах обмежених ресурсів громади та війни така розкіш виглядає надмірною: майже кожна п’ята гривня бюджету спрямовується на утримання бюрократичної вертикалі, ефективність роботи якої практично ніхто не контролює.
Для порівняння, у країнах Європейського Союзу, членом якого прагне стати Україна, адміністративні витрати суворо контролюються: на утримання публічного апарату зазвичай витрачається менше 7% загального бюджету, а на заробітні плати цивільних службовців — менше 3%. Такий підхід дозволяє забезпечувати ефективну роботу органів влади без надмірного навантаження на бюджетні ресурси.
Резервний фонд: понад 700 мільйонів без контролю
Затверджений міський бюджет передбачає резервний фонд у 700 375 649 гривень, що становить 8,9% видатків загального фонду. Для порівняння, у рекомендованій практиці цей показник коливається в межах 1–3%. У Вінниці ж майже кожна десята гривня бюджету у 2026 році буде залишатися «вільною».
Хоча воєнний стан дозволяє збільшувати резервні кошти, занадто великий резервний фонд більше схожий на легалізований механізм обходу контролю, який значно знижує прозорість витрат і фактично є «тіньовим бюджетом» керівництва мерії. Кошти з нього виділяються виключно рішенням міськиконкому, створюючи паралельний механізм розподілу майже 10% бюджету, який не потребує погодження міської ради і дозволяє швидко фінансувати насущних (чи «потрібних») потреб.
Комунальні підприємства: понад 200 мільйонів у «чорну діру»
Ухвалений міський бюджет передбачає 204 мільйона гривень внесків до статутних капіталів підпорядкованих міськраді комунальних підприємств. Серед отримувачів коштів — теплоенергетика, транспортні компанії, шляхове управління та підприємства благоустрою і парків.
Проблема полягає в тому, що ці кошти не деталізовані у бюджеті і витрачатимуться за фінансовими планами, які затверджує виконком міськради, тобто мер Вінниці, його заступники та старости.
Комунальні підприємства давно є найменш прозорим сегментом міських фінансів, але замість посилення контролю керівництво Вінницької мерії просто «закачує» в них сотні мільйонів гривень.
У 2026 році до статутних капіталів комунальних підприємств буде внесено:
- 99,5 мільйона гривень — КП «Вінницяміськтеплоенерго»;
- 88,3 мільйона гривень — КП «Вінницька транспортна компанія»;
- 10,7 мільйона гривень — КП «Вінницьке шляхове управління»;
- 3,4 мільйона гривень — КП «СМЕД ОДР» (світлофори, дорожні знаки);
- 1,1 мільйона гривень — МКП «Вінницязеленбуд»;
- 1,5 мільйона гривень — КП «Дирекція парків».
Поповнення статутного капіталу часто використовується як інструмент покриття збитковості або управлінської неефективності КП. Крім того, ці кошти можуть спрямовуватися на закупівлі без повноцінних тендерів або виводитися через афілійованих підрядників.
Крім того, в Україні очікується трансформація та корпоратизація комунальних підприємств, яка передбачає зміну їхньої організаційно-правової форми (наприклад, у ТОВ або АТ). Це створює підозри, що зараз підприємства «накачуються» коштом платників податків, перш ніж їх можуть передати майбутнім «своїм» власникам або інвесторам.
Наслідок — сотні мільйонів гривень опиняться в «чорній діри» комунальних фінансів, замість того, щоб працювати на ефективні міські послуги.
«Краса» та «промоція» вартістю у сотні мільйонів
У бюджеті Вінниці на 2026 рік значні кошти закладені на благоустрій і утримання доріг. На організацію благоустрою населених пунктів передбачено 108,5 мільйона гривень, на експлуатацію та технічне обслуговування житлового фонду — 117,4 мільйона гривень, а ще 422,5 мільйона гривень виділено на додаткову статтю «Організація благоустрою населених пунктів». Попри можливі дублювання сум у різних бюджетних розрізах, загальні витрати на «красу» міста в умовах повномасштабної війни залишаються надзвичайно високими. Але це лише половина проблеми.
Значні кошти розпорошені також між департаментами освіти й охорони здоров’я на капітальні ремонти та реконструкції — укриття, дахи, утеплення. Така фрагментація створює ризики: замість одного великого тендеру закупівлі можуть дробитися, щоб уникнути відкритих торгів або працювати з «потрібними» підрядниками.
Як свідчать численні кримінальні справи, пов’язані з розкраданням бюджетних коштів у Вінниці, традиційно витрати на озеленення, прибирання та поточні ремонти супроводжуються завищеними кошторисами. Це класична сфера для «відкатів», адже фактичні обсяги виконаних робіт складно перевірити.
В той же час, зокрема, департамент маркетингу та туризму міськради отримує 22,8 мільйона гривень, з яких 6 мільйонів гривень передбачено на розвиток готельного господарства та туризму, а 1 мільйон гривень — на книговидання про Вінницю. Доцільність таких витрат у 2026 році, під час війни, викликає питання, адже програми «промоції міста» зазвичай мають розмиті формулювання — конференції, презентації, буклети, фуршети — що створює широкі можливості для списання коштів без реального результату.
Крім того, у бюджеті присутні статті з максимально розмитими формулюваннями: 71,8 мільйона гривень на «іншу економічну діяльність», 13 мільйонів гривень на «інші заходи у сфері зв’язку та інформатизації» і 6,2 мільйона гривень на програму «Нагородження відзнаками», яка включає витрати на грамоти, квіти, рамки та урочисті заходи.
Фактично сотні мільйонів гривень будуть витрачені на максимально непрозорі та розпорошені програми, де перевірити ефективність і реальний результат майже неможливо.
«Ручний» режим фінансових маневрів
Бюджет Вінниці, проект якого під час так званих громадських обговорень демонстрували у вигляді яскравих презентаційних слайдів, справляв враження солідності. Проте справжня небезпека криється в деталях, які рідко хто читає. У фінальному рішенні міської ради про затвердження бюджету громади на 2026 рік прямо зазначено, що виконавчий комітет отримує право протягом року самостійно перерозподіляти кошти: забирати їх з одних програм і перекладати на інші, змінювати коди витрат та переміщувати фінанси між фондами.
Формально зміни погоджуються бюджетною комісією, а потім затверджуються міською радою. На практиці погодження комісією та затвердження радою відбувається тоді, коли рішення виконкому вже «запустило» відповідні фінансові операції.
Роль бюджетної комісії радше формальна: більшість її членів — депутати від партії «Українська стратегія Гройсмана», членом політбюро якої є мер Вінниці Сергій Моргунов. Та сама партія утримує моновладу і в міськраді. Засідання комісії та сесії ради фактично зводяться до швидкого погодження рішень, спущених «згори», без реальної дискусії чи альтернативної думки. І це навіть не враховуючи, що фаховий рівень керівниці бюджетної комісії, також представниці «стратегів», дозволяє лише доручати їй демонстрацію виконаних у Excel кольорових діаграм із заздалегідь затвердженими цифрами.
Окрему увагу в бюджеті привертає норма, яка надає департаменту фінансів право вносити зміни до розпису бюджету та здійснювати перерозподіл планових показників і бюджетних призначень по доходах і видатках між місяцями. Формально це подається як технічний інструмент управління фінансами, однак на практиці така можливість може легко перетворитися на важіль тиску на розпорядників коштів — лікарні, школи та комунальні підприємства.
Фактично бюджетний розпис перетворюється на «ключ від квартири, де гроші лежать», але не для всіх доступний: він визначає, коли кошти реально стають доступними. Навіть якщо лікарні чи школі фінансування заплановане на весну, одним рішенням його можуть перенести на кінець року. У результаті керівники бюджетних установ опиняються в залежному становищі: демонструєш лояльність міському керівництву — отримуєш гроші вчасно; дозволяєш собі «умнічати» або не дослухаєшся до «порад» щодо того, з якими підрядниками слід працювати, — ризикуєш чекати коштів до кінця року, коли їх уже неможливо освоїти.
Іншими словами, бюджет-2026 фактично вибудуваний як рамковий документ. Він не закріплює чітких і публічних зобов’язань влади перед громадою, натомість надає виконавчому комітету карт-бланш на безперервні фінансові маневри. Така модель знижує прозорість, розмиває персональну відповідальність і усуває громаду від реального контролю: ключові рішення ухвалюються непомітно, без належного публічного обговорення, а бюджет де-факто перерозподіляється протягом року за кулуарними домовленостями, про які мешканці дізнаються вже постфактум.
Депутатські «пряники» і майже два мільйона доларів на піар мерії
У бюджеті Вінниці на 2026 рік збережено фінансування матеріальної допомоги громадянам за поданням депутатів та рішенням виконкому. Критерії розподілу формальні, контроль символічний, публічність мінімальна. Загалом на ці потреби передбачено 14,9 мільйона гривень, з яких 2,7 мільйона гривень розподіляються безпосередньо за пропозиціями депутатів. Фактично це легалізований механізм підкупу виборців: депутати роздають бюджетні кошти як «власну» допомогу, підвищуючи особистий рейтинг за рахунок громади.
Проте ці «пряники» для депутатів — лише дрібниця на фоні витрат на піар міського керівництва. У бюджеті Вінниці на 2026 рік знову закладено рекордні видатки на утримання комунальних медіа. Майже 79 мільйонів гривень платників податків підуть не на інфраструктуру чи оборону, а на висвітлення діяльності мерії виключно в компліментарному ключі. 57,1 мільйона гривень отримає МКП «Інформаційно-телевізійне агентство «ВІТА», а 21,7 мільйона гривень — радіокомпанія «Місто над Бугом». Фактично за кошти вінничан їм знову розповідатимуть, як чудово живеться у місті завдяки «мудрому керівництву». Причому, як показав досвід цього року, у підсумку комунальні медіаресурси можуть отримати навіть більше, ніж передбачено у затвердженій первісній версії міського бюджету..
Водночас закон України «Про медіа» передбачає реформування комунальних медіа у незалежні суспільні мовники або їхню приватизацію чи закриття. Це мала б стати гарантією того, що влада більше не матиме «кишенькових» рупорів. Проте через воєнний стан закон дозволяє відкласти обов’язкову реорганізацію на період війни та шість місяців після її завершення. Разом із тим, закон не забороняє проводити ці зміни добровільно вже зараз. Але влада Вінниці свідомо ігнорує цю можливість, продовжуючи «накачувати» бюджетними мільйонами власні інформаційні «дацзибао».
Вінницьким можновладцям є з кого брати приклад. Центральна влада після початку повномасштабної війни фактично зачистила інформаційне поле, і тепер бюджетні мільярди витрачаються на утримання лояльного телемарафону «Єдині новини». Ця практика викликає критику як серед українців, так і з боку міжнародних партнерів, які попереджають про загрозу свободі слова. У Вінниці, схоже, вирішили: якщо можна Києву — можна і нам.
Сам процес схвалення бюджету Вінниці на 2026 рік та супровідна переможна медійна хвиля у виконанні лояльних до влади ЗМІ виглядали скоріше як спекуляції на темі війни для виправдання непрозорих маніпуляцій із коштами платників податків. Насправді ж затверджений бюджет традиційно концентрує контроль над мільярдами у руках вузького кола чиновників, фінансує роздутий апарат управління та зберігає корупційно небезпечні механізми — розмиті програми, непропорційно великий резервний фонд і мільйонні «накачування» комунальних підприємств. Цей кошторис важко назвати бюджетом розвитку, адже громада бачить лише цифри, але не має жодного впливу на те, хто і як витрачатиме реальні гроші.
