В липні 2022 р., за дорученням Зеленського на другий день після російського ракетного удару по центру міста до Вінниці приїздив заступник керівника президентського Офісу Кирило Тимошенко, який після ознайомлення зі станом бомбосховищ акцентував увагу на недостатньому рівні їх облаштування, а деякі укриття знаходились і зовсім у жахливому стані.
«Місцева влада відповідальна за стан приміщень, де люди можуть укритися після оголошення повітряної тривоги. Люди мають знати, де перечекати небезпеку. Іще раз: стан і наявність укриттів – це завдання органів місцевої влади. Це сигнал не лише для Вінниці, а й для решти міст і селищ. Місцева влада повинна забезпечувати наявність і контроль стану спеціалізованих приміщень», – наголошував тоді Тимошенко після обговорення з керівництвом Вінниці пріоритетів в безпекових питанннях.
Ось цікаво, чи доповів тоді посланцю президента мер Вінниці Сергій Моргунов, що вже третій місяць поспіль вів героїчну боротьбу проти прийняття у власність громади та облаштування десяти найбільших бомбосховищ міста? Думається, навряд. Тим не менш, підлеглі Моргунова і після від’їзду Тимошенка ще цілий рік руками і ногами відбивались від споруд цивільного захисту.
З початку квітня 2022 р. Вінницька окружна прокуратура почала наполягати на розгляді на найближчій сесії Вінницькій міськради рішення щодо прийняття із державної у комунальну власність 10 бомбосховищ. Річ йшла про укриття олійножирового комбінату, консервного заводу, молокозаводу та інших виробництв радянських часів. Коли підприємства приватизувались, новим власникам сховища не передавались, вони залишились у державній власності і, в основному, перебували в різній стадії занедбаності. Тоді ж, у квітні 2022 р., у Фонді держмайна, в чиєму управлінні бомбосховища знаходились, надали Вінницькій міськраді згоду на безоплатну передачу укриттів у власність громади.
Але міськрада наче води в рот набрала.
Через чотири місяці, підозрюючи, що по питанню сховищ міськрада вирішила «відморозитись», прокуратура надіслала очільникам мерії новий запит.
На цей раз підлеглі Моргунова озвались і відписались, що сховища не відповідають вимогам, стандартам та нормам, встановленим для захисних споруд, а тому міськраді вони так само потрібні, як сліпому дзеркало. Звісно, мовою оригіналу воно було оформлено трохи по-іншому: «у виконавчих органів міськради відсутня можливість належним чином опрацювати питання щодо передачі зазначених об`єктів до комунальної власності».
А щоб прокурорські відчепились, на сесії 26 серпня 2022 р. вирішили прийняти у власність два укриття. Питання щодо інших восьми сховищ площею 2,6 тис. кв. м, здатних прихистити 3300 людей, навіть не розглядались.
Але служителі Феміди не заспокоїлись, і у вересні 2022 р. керівник Вінницької окружної прокуратури пішов до суду з адміністративним позовом щодо протиправної бездіяльності міськради. Тільки суд – діло не швидке, а при бажанні і зовсім повільне.
Лише у другій половині жовтня в міськраді спроміглися надати суду відзив на прокурорський позов. Відверто «включивши дурня», вінницьке керівництво вказувало, що погодившись на передачу укриттів вінницькій громаді, у Фонді держмайна «забулись» надати документи технічної інвентаризації, які б засвідчували загальну площу сховищ та їх технічний стан. Також в міськраді зазначали, що споруди захисту діючих підприємств використовуються для укриття працівників, а решта сховищ перебуває у незадовільному стані, тому їх прийняття у комунальну власність можливе, але лише після приведення їх правовстановлюючих документів та технічного стану до вимог чинного законодавства.
Тобто, нехай хтось облаштує бомбосховища, а ми, так тому й бути, про головне подбаєм – урочисте перерізання червоної стрічки, селфі з мужніми та занепокоєними обличчями і т. д.
Аби затягнути судовий розгляд позову прокуратури, підручні Моргунова заявили ще чимало клопотань, тому суд декілька разів відкладався. Нарешті 1 лютого 2023 р. він відбувся, усі вимоги прокуратури були визнані законними, а небажання міськради їх виконувати – протиправним.
Тільки міськрада одразу ж судове рішення оскаржила в Сьомому апеляційному адмінсуді, який, звісно, залишив апеляцію без задоволення, а постанову Вінницького окружного адмінсуду – без змін, але це відбулося лише 2 травня 2023 р. І лише на сесії 26 травня 2023 р. міськрадою було ухвалено рішення про прийняття у власність 8 захисних споруд для населення.
Зрозуміло, на усі скандали з бомбосховищами треба дивитись крізь призму пінг-понгу між центральною та місцевими владами по перекладанню одне на одного відповідальності за безпеку громадян. На жаль, таке ганебне явище під час війни має місце. Але на відміну від столичних Печерських пагорбів, у Вінниці з 2005-2006 рр. влада якщо мінялась, то виключно керівними кріслами, – подекуди ключові персонажі ними обмінювались між собою (ну, за винятком самого ключового, який останніми роками ніяк не може визначитись, чи він кардинал Ришельє, чи Дон Корлеоне).
І чогось ніколи не чутно було, щоб вінницька категорично відкараскувалась від грошей, які з початком бюджетної децентралізації в 2015 р. суттєво примножили надходження до міської скарбниці. На гроші ми згодні, а відповідальність за забезпечення тієї ж безпеки в громаді – це не про нас?
Війну проти України росія почалась не в лютому 2022 р., а у лютому 2014 р. Гаразд, у бомбосховищ, які міськраду змусила прийняти на свій баланс прокуратура, фактично не було «хазяїна» і там роками кінь не валявся. А що ж з укриттями, які давно на балансі міськради? Мер Вінниці і його посіпаки останні півтора року регулярно доповідають про витрати десятків і сотень мільйонів на облаштування сховищ в бюджетних установах та закладах освіти. Отже і у власній вотчині так само роками справляли сім неділь на тиждень та крутили горобцям дулі?
З 24 лютого 2022 р. органи прокуратури Вінницької області подали 28 позовів щодо неналежного використання 37 споруд цивільного захисту загальною площею 10 852,4 кв. м, розрахованих на укриття майже 11 тис. людей. За прикладом Вінниці, відчайдушно відбивається від бомбосховищ влада Бершаді, Гайсина, Немирова та Ямполя.
Немає проблем тільки з укриттями на кшталт «бомбосховища під Книжкою» (Вінниця, Хмельницьке шосе, 7), яке 17 липня 2012 р. рішенням Вінницької облради віддали на 18 років в оренду для використання усіх наявних 846,9 кв. м під ресторан з нічним клубом. Вже 25 березня 2022 р. голова облради В’ячеслав Соколовий тріумфально доповів: «Прийшов час, коли воно має виконувати свою основну функцію – рятувати людські життя». В цей же день облрада розірвала договір оренди. А чого б ні, повиносили горілку з ресторану – і ось вам, громадяни, повністю облаштоване укриття. І не кажіть більше, що влада про вас не піклується…
