Не тікайте з «білими квитками», не йдіть топитися у Тисі! Українці, зараз час об’єднуватись, хоча б для того, щоб не втратити країну!
Захищати свою країну від загарбника – святий обов’язок кожного громадянина. Наші предки боронили святу українську землю століттями, жертвуючи життя та власну долю. Як ми, українці, дожились до того, що не хочемо захищати країну, яку будували 30 років? Нашу незалежну Україну!
Влада називає народ «ухилянтами», народ називає себе «гарматним м’ясом» і відмовляється жертвувати життя, доки «еліта нації» відсиджується на закордонних віллах Європи. Держава нагадує громадянам, що за правами слідують обов’язки. Але, чи мали громадяни ті права у повному об’ємі гарантовані Конституцією всі 28 років? Кажуть, народ має ту владу, на яку заслуговує. В той час, коли триває третій рік повномасштабної війни, влада на всіх рівнях грабує країну. Та замість того, щоб продемонструвати народну владу гарантовану Конституцією, громадяни України топляться в Тисі, перепливаючи кордон, тікають з країни, але не бажають ставати тим єдиним і непереможним громадянським суспільством.
Новий закон про мобілізацію зразка 2024 р. мав погасити напругу у суспільстві, вирішити проблему комплектування бойових частин, але головна його задача була дати суспільству відчуття рівності і справедливості між кожним членом суспільства. Останні 10 років саме на справедливість ріс запит у людей. Йти на війну, – це виклик не лише для чоловіка, а й для його родини. В будь-якому випадку людина на війні втрачає. Втрачається час, здоров’я, кошти, стосунки у сім’ї та не рідко і життя. Що держава пропонує натомість своїм громадянам? Спаплюжену Конституцію, продажних суддів, прокурорів та чиновників, розграбовану країну і втрачену долю. Більшість громадян впевнені, що нічого державі не винні. Саме державі, а не країні. Так, Вам не почулося, у людей поняття Держава і Країна максимально розділилися. Більшість виявляють свою згоду захищати країну, але захищати державу навідріз відмовляються.
Довідка
Держава – особлива форма організації співжиття численних спільнот людей, яка характеризується наявністю таких основних ознак, як:
1) система спеціальних органів та установ, що в своїй сукупності утворюють державний управлінський механізм (державний апарат);
2) право (тобто обов’язкові правила поведінки, встановлені й санкціоновані державою), за допомогою якого держава як політична влада закріплює певний порядок суспільних відносин, а також структуру й порядок діяльності державного апарату;
3) визначена територія, кордонами якої обмежується влада певної держави.
Держава — організована політична спільнота під управлінням уряду; суб’єкт політики, ядро політичної системи.
Країна – територія з визначеними кордонами й населенням, що є єдиним цілим з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному плані може бути незалежною, або залежною. Країна не завжди є державою.
Держава, яка утворилася у 1991 р. під назвою Україна, не потрапила у руки народу, натомість її непомітно монополізували вчорашні комуністи-номенклатурники, які моментально переодягнулися у вишиванки. Їх діти та внуки продовжують керувати країною у власних інтересах. Битва за народовладдя була програна у 1990‑их роках, незважаючи на ухвалу головного документа країни – Конституції України. Конституція залишилася ширмою, за якою вчорашні КГБісти продовжили свою чорну справу. А що народ? А народ робив кволі спроби заявити свої права на державу, та ці пориви гасилися імпровізованими, часто зрежисованими революціями. На якомусь етапі українці здалися та ментально відокремилися від держави, продовжуючи берегти у душі свою власну країну. Єдина справжня спроба, яка зародилася із хаосу і крові – революція Гідності 2013-2014 рр., розпочала велику війну проти одвічного ворога – росії. 10 років кривавої війни повністю вбили віру українця в світле майбутнє у власній країні. А повна реабілітація внутрішнього ворога — сепаратистів, зрадників, колаборантів‑«регіоналів», які в останні роки остаточно захопили владу в країні, додала впевненості українцю – тут майбутнього немає.
Мобілізація українців має відбуватися на ментальному і духовному рівні, а не в ТЦК. Хто пояснить українцям, що перепливаючи Тису, купуючи довідки для втечі за кордон – насправді від себе не втечеш. Євреї виборювали свою державу у пустелі тисячоліттями, щоб повернути, а ми українці віддаємо насправді райські землі ворогам та зрадникам просто так? Нажаль сьогодні немає нікого у владі, хто б усвідомив, що українці за генотипом бунтарі, жодні репресивні методи залучення до захисту країни не будуть працювати. Новий мобілізаційний закон суттєво проблему не вирішить, а згодом лише її погіршить.
Настав час брати відповідальність за власні багаторічні бездіяння, переставати боятися і починати боротися за власну державу у своїй країні. Так звана «політична еліта» України повністю деградувала і не спроможна врятувати нашу країну перед викликами такого рівня. Все що ця еліта вміє це купувати елітні автомобілі і елітну нерухомість. Внутрішній ворог такий же небезпечний і страшний як росія, але набагато підступніший.
Так що ж народе мій, віддамо нашу країну ворогам? Не побудуємо власну, народну державу для себе? Будемо поневірятися по світах і шкодувати, що колись у нас була країна, але ми її втратили, бо побоялися, бо зневірились?
~~~~~~~~ ~~~~~~~~
Нагадаємо, що редакція «Ми Вінничани» запустила YouTube студію. Ми висвітлюємо актуальні теми та піднімаємо «гострі» питання. Кожен вінничанин може стати нашим гостем. Запрошуємо Вас переглядати відео за посиланням:
