Дитину, яка з сльозами вимагає купити їй плитку шоколаду, батьки повинні зрозуміти. Принципова пристрасть дітей до солодкого має біологічні корені. Діти зростають в зростанні, і для їхнього енергетичного росту необхідно багато енергії, яку вони можуть отримати з їжі. Тому не дивно, що вони тягнуться до висококалорійних продуктів, які надають швидку дозу енергії. Солодощі є одними з таких продуктів.
Науковці з Університету Вашингтона провели дослідження з участю 143 дітей у віці від 11 до 15 років. Дітей розділили на дві групи: одні з вираженою пристрастю до солодкого, інші – без такої пристрасті. Виявилося, що діти з низьким інтересом до солодкого мали менший рівень біомаркерів, що пов’язані з ростом кісткової тканини. Тобто, бажання споживати солодощі взаємозв’язане із інтенсивністю росту. Якщо ріст сповільнюється, то й пристрасть до солодкого відчутно зменшується.
У немовлят в роті близько 30 000 смакових рецепторів, але до повноліття залишається лише третина. Більшість рецепторів у малюків налаштовані на солодке та жирне харчування, оскільки материнське молоко містить велику кількість цукрів та жирів.
Тому перший пломбір або шоколадка, які потрапляють у подарунку на Новий рік, стають для дітей джерелом найсильніших емоцій і вражень, які не доступні для дорослих. Також діти мають виражену непереносимість гірких смаків, оскільки організм реагує на них як на потенційну отруту.
Тому, коли ми були дітьми, і смакові відчуття були чутливішими, нам не сподобався алкоголь або гірка їжа, і нам важко було зрозуміти, як дорослі можуть споживати такі продукти. За тими ж причинами діти зазвичай відмовляються від зелені, яка має гіркий смак.
Цікаво, що з віком ми адаптуємося до смаку тих продуктів, які у дитинстві здавались нам несмачними. За науковими дослідженнями, часник та цибуля стають смачними приблизно у 20 років, а шпинат, баклажани та перець – у 21 рік.