Вінницький апеляційний суд підтвердив заочний вирок Вінницького міського суду щодо заступниці директора з навчально-виховної роботи однієї зі шкіл Донбасу за співпрацю з окупантами Про це повідомила пресслужба суду.
Апеляцію захисника жінки, який вимагав скасувати вирок і закрити справу, посилаючись на недоведеність провини, суд відхилив. Суть справи полягає в тому, що громадянка України, усвідомлюючи добровільно виїхала на окуповану територію Луганської області, де не просто «пересиджувала», а активно включилася в роботу на ворога: вона влаштувалася до створеної окупантами школи, обійняла посаду заступника директора та впроваджувала стандарти освіти держави-агресора.
Вирок Вінницького міського суду від 27 листопада 2025 року залишено в силі. Згідно з цим вироком жінка отримала три роки позбавлення волі та 15 років заборони обіймати посади в освітній сфері. Суд проходив in absentia, оскільки обвинувачена переховується на непідконтрольній українській владі території, а строк відсидки розпочнеться з моменту її затримання українськими правоохоронцями.
Речники суду традиційно не назвали прізвища засудженої, але за інформацією «Ми Вінничани» йдеться про уродженку села Берека Первомайського району Харківської області Олену Стеценко. До початку повномасштабної російсько-української війни вона була заступницею директора з навчально-виховної роботи та викладачкою математики у загальноосвітній школі №2, а також журналісткою і співвласницею лиманської газети «Зоря». Загалом Олена Стеценко пропрацювала в освітніх закладах Лиману 32 роки, з яких 10 років обіймала посаду заступника директора з навчальної роботи.
У травні 2022 року, коли на Донеччині точилися запеклі бої, Стеценко виїхала не на підконтрольну територію України, а в окупований Біловодськ на Луганщині. Вона потрапила у пропагандистський сюжет так званої «ГТРК ЛНР». На відео, яке стало одним з доказів у суді, жінка плакала, що дім її та доньки згорів: «Я залишилася без дому… Ми виїхали, рятувавши онучку».
Проте сльози швидко змінилися прагматизмом. В інтерв’ю Стеценко заявила, що роботу знайшла «випадково», нібито зустрівши директорку місцевої школи, яка запропонувала їй посаду заступника директора, погоджену кураторами з російського Новосибірська. Насправді ж посаду вона отримала завдяки знайомству з самоназваною керівницею Біловодської середньої школи №1 колаборанткою Світланою Коваль.
На посаді «заместителя директора по воспитательной работе» у створеному окупантами закладі «Беловодская средняя школа №1» Стеценко розробляла навчальні плани за програмами рф, надавала вказівки вчителям, як навчати дітей «по-російськи», а також поширювала пропаганду російських наративів у школі. Колишні колеги впізнали її на відео пропагандистів, і тепер вона офіційно визнана злочинницею за ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Наразі жінка перебуває у державному та міжнародному розшуку.
