Уряд офіційно розпустив Міжвідомчу комісію, яка мала готувати довгоочікуваний Всеукраїнський перепис населення, визнавши її подальше існування «недоцільним». Це рішення, ухвалене на тлі повномасштабної війни, залишає відкритим питання про реальну кількість українців та поглиблює демографічну кризу, спричинену російською агресією.
Кабінет міністрів поставив крапку в історії комісії, що з 2018 року мала опікуватися організацією національного перепису. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук. Разом із розпуском комісії втратила чинність і постанова про її створення. Це рішення стало логічним продовженням торішньої урядової постанови, коли обговорення самого перепису відклали до завершення воєнного стану.
Таким чином, Україна, яка востаннє проводила повноцінний облік населення ще у 2001 році, ризикує залишитися без точних демографічних даних на невизначений термін. Тоді, понад два десятиліття тому, українців нарахували 48,5 мільйона.
Парадоксально, але ще до повномасштабного вторгнення Міністерство цифрової трансформації звітувало про готовність до проведення перепису в сучасному онлайн-форматі. Міністр Михайло Федоров неодноразово наголошував, що розроблені технології дозволили б швидко та ефективно зібрати необхідні дані.
Наразі, за відсутності перепису, Державна служба статистики планує до кінця 2025 року провести власну оцінку чисельності населення. Водночас у відомстві одразу попереджають: ця оцінка не стане повноцінною заміною перепису, адже не забезпечить детального соціально-демографічного зрізу суспільства.
Тим часом демографічна ситуація в країні стрімко погіршується, що робить потребу в точних даних ще гострішою. За різними оцінками, станом на 1 січня 2023 року в Україні проживало від 28 до 34 мільйонів осіб.
Фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи прогнозують: до 2030 року, в кордонах 1991 року, чисельність населення може скоротитися до катастрофічних 24–32 мільйонів. Основні причини такого падіння — не лише прямі втрати на фронті та серед цивільних, а й масштабна міграція та суттєве зниження народжуваності.
Війна змусила мільйони українців шукати прихистку за кордоном, і їхнє повернення залишається під великим питанням. Водночас багато родин відкладають народження дітей через невизначеність і постійну загрозу.
Таким чином, рішення про ліквідацію комісії з перепису населення, хоч і виглядає технічним кроком в умовах воєнного стану, насправді є тривожним сигналом. Без точного розуміння, скільки українців і де проживає, які їхні потреби та соціальний стан, розробка ефективної державної політики та стратегії повоєнного відновлення стає надзвичайно складним завданням. Бо Україна увійшла у критичну фазу демографічного скорочення, і ця проблема, вочевидь, має стати національним пріоритетом.
