Днями сторінки провідних українських ділових видань зарясніли переможними публікаціями. З плашкою «Promoted» (реклама) юридична компанія ADER HABER звітувала про гучну перемогу: Верховний Суд нібито захистив «іноземного інвестора» від свавілля української податкової, врятувавши йому понад 766 мільйонів гривень. Пафосні коментарі юристів про «верховенство права» та «покращення інвестиційного клімату» мали б викликати гордість. Але за красивою PR-кампанією ховається цинічна реальність.
Якщо зазирнути в матеріали судової справи, стає зрозуміло: «західним інвестором», якого нібито захистив Верховний Суд, є кіпрська компанія RAFTAN HOLDING LIMITED, що на 100% належить українському агрохолдингу МХП («Миронівський хлібопродукт») мільярдера Юрія Косюка. Юристи, які домоглися цієї перемоги над державою, — вихідці з орбіти одіозного Андрія Портнова. Справу ця яскраво демонструє класичну схему, яка десятиліттями дозволяє українським олігархам легально уникати сплати мільярдів гривень до бюджету — і до повномасштабної війни, і під час її розпалу.
«Кіпрська карусель»: як це працює
Економісти називають цю схему round-tripping (кругообіг капіталу), а в народі вона відома як «кіпрська прокладка». Працює вона у три безвідмовні етапи.
Спочатку український бізнесмен реєструє на сонячному Кіпрі компанію-пустушку і переписує на неї свій український завод. Відтепер власником підприємства стає «поважна європейська компанія». У нашому випадку ТОВ «Вінницька птахофабрика» перейшла у власність кіпрської RAFTAN.
Далі кіпрська фірма вливає гроші у своє ж українське підприємство, поповнюючи статутний капітал (понад 400 тисяч євро у випадку МХП). У статистиці Нацбанку це фігурує як «прямі іноземні інвестиції з Кіпру», що відкриває двері до головного призу — податкових пільг.
Нарешті українська фабрика заробляє мільярди і виплачує дивіденди своєму власнику на Кіпр. За Податковим кодексом держава мала б утримати з цих грошей 15% податку на репатріацію, але тут вступає в дію Конвенція про уникнення подвійного оподаткування: оскільки «іноземець» володіє понад 20% капіталу і вклав понад 100 тисяч євро, ставка магічним чином знижується до 5%. Різниця у 10% на мільярдних оборотах — колосальні суми, які не доходять до українських лікарень, шкіл чи армії, а осідають на офшорних рахунках.
Чому податкова пішла до суду і програла?
Державна податкова служба спробувала поламати цю карусель. Фіскали проаналізували документи МХП і побачили очевидне: кіпрська RAFTAN — це просто вивіска. Усі ключові рішення (включно з розподілом багатомільярдних дивідендів) ухвалювалися в Києві. Документи від імені кіпріотів підписували за довіреністю топ-менеджери українського агрохолдингу — зокрема фінансова директорка МХП.
Податківці заявили: якщо компанією керують з України українці, вона має тут «постійне представництво». Отже, ніякої пільги у 5% бути не може. Фіскали донарахували птахофабриці різницю та штрафи — загалом 766 мільйонів гривень.
Але суди, включаючи Верховний Суд України, стали на бік олігарха. Юристи довели, що наявність українського кінцевого власника і підписання паперів у Києві ще не означає «ведення господарської діяльності» на Кіпрі. Судді розвели руками: держава не надала «залізобетонних» доказів щоденного управління з України. Багатомільйонні штрафи були скасовані.
Архітектори перемоги та тінь Портнова
Хто ж ті генії юриспруденції, які змусили Верховний Суд пробачити Косюку три чверті мільярда гривень? Це юридична компанія ADER HABER. Вона не займається справами пересічних громадян. Її ніша — суперечки на мільярди гривень, захист монополій від АМКУ та порятунок капіталів від податкової.
Головним обличчям, керуючим партнером та кінцевим бенефіціаром ADER HABER є Юрій Петренко. Він вважається одним із найвпливовіших судових юристів країни, здатним «витягувати» найбезнадійніші справи у Верховному Суді завдяки колосальним зв’язкам у суддівському корпусі.
Секрет успіху Петренка — у його політичному та бізнесовому бекграунді. Свого часу він був співвласником видання «Закон і Бізнес», яке входило до медіа-імперії Андрія Портнова — одіозного куратора судової системи часів Януковича та Зеленського. Того самого Портнова, який втік з України під час повномасштабної війни і був застрелений 21 травня 2025 року біля Американської школи в Мадриді. Видання «Закон і Бізнес» регулярно піарило Петренка і продовжує це робити.
Більше того, Петренко працював помічником екснардепа Валерія Писаренка — найближчого соратника Портнова, який разом із ним синхронно мігрував від БЮТ до Партії регіонів.
Компанії рівня ADER HABER не просто знають закони. Вони глибоко інтегровані в систему, де формується судова практика, і вміють знаходити аргументи, до яких Верховний Суд напрочуд «чутливий».
Замість епілогу
Агресивний судовий PR, який ми бачимо сьогодні, — це сигнал системи для своїх. Купуючи рекламні площі в українському Forbes чи «Економічній правді», юристи запаковують утримання грошей Косюка на Кіпрі в обгортку «європейських стандартів».
Формально — це дотримання міжнародної конвенції. Юридично — блискуча перемога найманців великого капіталу. Але фінансово — це сотні мільйонів гривень, які Україна не змогла направити на підтрмку Збройних сил під час екзистенційної війни.
Доки законодавство та судова система (де досі відчувається фантомний вплив портновських кадрів) дозволятимуть вважати гроші українських олігархів, що зробили коло через Середземне море, «іноземними інвестиціями», бюджет продовжуватиме стікати кров’ю. А компанії, які успішно ці мільярди відсудили, і далі замовлятимуть красиві статті про свою «святу місію» із захисту інвестиційного клімату.
