Кажуть, у світі є три речі, на які можна дивитися безкінечно: як тече вода, як палає вогонь і як один «ватник» намагається доправити до буцегарні іншого. Сьогодні в головній ролі цієї трагікомедії — народний, прости Господи, депутат Олександр Дубінський. Нині він, як відомо, «відпочиває» у Лук’янівському СІЗО і звідти наполегливо торпедує Вінницьку обласну прокуратуру запитами: чому досі не за ґратами його брат по крові та духу — Анатолій Шарій?
Як відомо, великий друг вінницьких «антикорупціонерів на мінімалках» Дубінський був не просто тим, кого журналісти називали «говорячою дупою» олігарха Ігоря Коломойського (який і сам нині коротає дні в СІЗО, зокрема й за обвинуваченнями у державній зраді). За версією слідства, Дубінський був цілком собі агентом ГРУ рф з позивним «Буратіно», який входив до складу мережі, створеної російськими спецслужбами.
Саме в цьому статусі — як фігурант справи про державну зраду — «Буратіно» нині й опинився за ґратами. Втім, навіть у СІЗО йому не сидиться спокійно: його гризе чорна, майже екзистенційна заздрість. Предмет цієї заздрості — колега по цеху державної зради «Лошарік», тобто Анатолій Шарій. Поки Дубінський, який ще не має судового вироку, париться на шконці, Шарій, заочно вже засуджений на тривалий термін, насолоджується життям на своїй віллі в Іспанії під ласкавим сонцем.
Обурений такою несправедливістю, Дубінський вирішив «відновити баланс» і надіслав запит до Вінницької обласної прокуратури: мовляв, чому я сиджу тут, а Толя — там? Де екстрадиція? А вінничани відповіли лук’янівському сидільцю готовим скетчем для «Кварталу 95», який свого часу і забезпечив таких, як Дубінський, депутатськими мандатами: «Ми не знаємо, де він».
Вінницька прокуратура офіційно сповістила агента «Буратіно», що не має жодного уявлення, де зараз Шарій. Хоч блогер роками стримить з іспанського узбережжя і його місцезнаходження відоме всім в інтернеті, для прокуратури це — велика таємниця. І оскільки місцезнаходження Шарія не встановлено, документи на його екстрадицію ніхто не готував.
Через це Дубінський просто «вибухнув» у СІЗО, звинувативши свіжевідставленого голову СБУ Малюка у «кришуванні» пропагандиста: «Отримав шикарну відповідь… Україна не знає, де Шарій! Черговий доказ, як спецслужби захищають Толю… Тому я й називаю його ховрашком — ніхто його не бачить, а він є».
Іронія ситуації справді епічна. У червні 2025 року Вінницький міський суд заочно засудив Шарія разом з колишнім почільноком обласного главку поліції Вінничини Антоном Шевцовим до 15 років тюрми за державну зраду. Саме тому Дубінський і звертався до Вінницької обласної прокуратури — її прокурори підтримували обвинувачення у суді.
Вирок є. Шарій — в Іспанії, а Дубінський чекає вироку у київському СІЗО. А прокуратура увімкнувши дурника, розводить руками: мовляв, якщо суд уже виніс вирок, то нехай він пише листи в Інтерпол — ми тут ні до чого.
У підсумку виходить справжня класика садо-мазо: агент російського впливу «Буратіно» строчить скарги з камери на такого ж агента «Лошаріка», який спокійно продовжує гавкати з безпечної відстані, а правоохоронна система вирішила, що найефективніший спосіб покарання останнього — просто ігнорувати його існування. Загалом, усі — при роботі.
