Правоохоронці вчергове гучно відзвітували про нову перемогу: мовляв, викрили схему ухилення від сплати податків на десятки мільйонів гривень. Фігурант — неназваний колишній директор гірничодобувного підприємства на Вінниччині. За даними БЕБ та прокуратури, навіть під час повномасштабної війни він занижував вартість каменю та недоплатив державі понад 27 мільйонів гривень.
Та є одна деталь, яку правоохоронці чомусь «забули» згадати у своїх релізах. Це далеко не перша кримінальна справа неназваного фігуранта. І щоразу він виходив «сухим із води». Тож важко повірити, що цього разу нова підозра зможе бодай трохи надщербити скелю вітчизняного гуманного правосуддя.
У «Каменярах» Івана Франка каторжани спільною працею розбивають скелю, що символізує перешкоди на шляху до кращого життя. Вони — будівничі нового суспільства, готові жертвувати собою заради щастя народу. Але сучасні каменярі інші: вони лупають не кайлом по скелі, а схемами по бюджету. Усі подробиці – у розслідуванні «Ми Вінничани».
«Гранітні схеми»: щебінь по 40 гривень
Колишньому директору гірничодобувного підприємства у Вінницькій області повідомлено про підозру в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. За даними слідства, через заниження вартості продукції державний бюджет недоотримав понад 27 мільйонів гривень рентної плати. Про це синхронно повідомили у Бюро економічної безпеки України (БЕБ) та у Офісі Генерального прокурора.
Слідство встановило, що товариство, яке має спецдозвіл на користування надрами, займалося видобутком граніту на одному з родовищ Вінниччини. Ще у 2017 році Державна комісія по запасах корисних копалин визначила, що товарною продукцією підприємства є камінь бутовий та щебінь, а рентна плата мала сплачуватися з вартості їх реалізації.
За інформацією правоохоронців, у 2020–2024 роках директор організував схему ухилення від сплати податків: камінь та щебінь продавалися пов’язаному підприємству за значно заниженими цінами — від 40 до 90 гривень за тонну. Ці показники фіксувалися у податковій звітності, і саме з них розраховувалася рентна плата. Загалом так було реалізовано близько 7,5 млн кубометрів продукції.
Далі пов’язана фірма збувала камінь і щебінь підприємствам будівельної галузі вже за ринковими цінами. Така схема, за версією слідства, дозволила суттєво занизити суму рентної плати за користування надрами та призвела до несплати понад 27 мільйонів гривень.
Детективи БЕБ повідомили колишньому керівнику про підозру за ч. 3 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах). Досудове розслідування здійснюють детективи БЕБ, процесуальне керівництво — прокурори Спеціалізованої екологічної прокуратури ОГП.
Кар’єр на Писарівці у дзеркалі «гуманізації» економічних злочинів
Правоохоронці традиційно не назвали ані прізвища підозрюваного, ані назви підприємства. Однак, за даними «Ми Вінничани», йдеться про ТОВ «Вінницьке кар’єроуправління», яке видобуває корисні копалини на Писарівському родовищі гранітів біля села Писарівка Калинівської громади Хмільницького району. Підприємство — один із найбільших кар’єрів області, що виробляє гранітний щебінь різних фракцій та відсів.
Згідно з даними платформи YouControl, з липня 2016 року по лютий 2024 року директором «Вінницького кар’єроуправління» був киянин Андрій Нестеренко, а власницею компанії є його близька родичка, ймовірно дружина Оксана Нестеренко.
Кримінальне провадження відкрили у травні 2024 року. Тоді сума недонадходжень рентних платежів до бюджету оцінювалася майже у 58,5 мільйона гривень, але на момент повідомлення про підозру вона скоротилася більш ніж удвічі. Підозру Нестеренку вручили 7 серпня 2025 року.
Після цього детективи БЕБ звернулися до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді застави — 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб… тобто 242 240 гривень. Шевченківський райсуд Києва це клопотання задовольнив.
Ухилення від сплати понад 27 мільйонів гривень рентної плати і застава у 242 тисячі гривень — саме так і виглядає на практиці «декриміналізація економічної злочинності», про яку так довго говорили більшовики… тобто українська влада. Стаття 212 КК України, ухвалена у 2001 році, зазнала найбільш суттєвих змін у 2011 році в межах так званої «гуманізації» економічних злочинів, коли з її санкцій виключили позбавлення волі, залишивши лише штрафи та заборону обіймати певні посади. Такий підхід декларував «зменшення тиску на бізнес і стимулювання відшкодування збитків державі, а не ув’язнення підприємців». Нині максимальне покарання передбачене цією статтею становить штраф від 15 000 до 25 000 неоподатковуваних мінімумів (255–425 тисяч гривень), заборону обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років та конфіскацію майна.
Активи «Газпрому» з 600-мільйонною знижкою
Колишній керівник сімейної фірми «Вінницьке кар’єроуправління» Андрій Нестеренко вже неодноразово демонстрував здатність виходити «сухим із води», навіть коли йому інкримінували і більш тяжкі статті Кримінального кодексу. Найгучніший приклад – історія з активами ПрАТ «Газтранзит», що раніше належали російському «Газпрому».
«Газтранзит» було створено у 1997 році з метою розширення пропускної здатності газотранспортної системи України та збільшення обсягів транзиту російського газу до Туреччини та країн Балканського регіону. Раніше структура власності компанії була такою: 40,2% акцій належали «Нафтогазу України», 19,5% — турецькому «Турусгазу» і ще 40,2% — російському «Газпрому».
У 2016 році Антимонопольний комітет України оштрафував «Газпром» на понад 85 мільярдів гривень за зловживання монопольним становищем. Оскільки російський концерн відмовився платити, Україна розпочала процедуру примусового стягнення його активів. Серед них – 40,2% акцій компанії «Газтранзит».
Спершу вартість цього пакета оцінювалася у понад 630 мільйони гривень. Проте після повторної оцінки ціна активу чудернацьким чином раптово знизилася до 40 мільйонів гривень.
У лютому 2019 року на аукціоні акції «Газтранзиту» придбав закритий інвестиційний фонд «Голдмен» за 41 мільйон гривень. Кінцевим бенефіціаром цього фонду на той час став добувач граніту на Вінниччині Андрій Нестеренко. За підрахунками правоохоронців, унаслідок оборудки держава недоотримала близько 600 мільйони гривень.
Акції «Газтранзиту» фонд «Голдмен» зберігав у депозитарії ТОВ «Ай Пі Сек’юрітіз» (нині – ТОВ «Інжур Кепітал»). Її бенефіціаром є колишній народний депутат у 2014–2018 роках від «Самопомічі» Андрій Журжій. У 2018 році саме Журжій володів фондом «Голдмен» через компанію з управління активами «Інвестиційні партнери». Згодом бенефіціарами фонду стали Олексій Петі та Андрій Нестеренко.
Факт заниження вартості акцій став підставою для відкриття кримінального провадження за зловживання службовим становищем. У справі фігурували посадовці міністерства юстиції та представники приватних структур. Зрештою, акції «Газтранзиту», що належали фонду «Голдмен», були арештовані й передані в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА).
Судові хепіенди Нестеренка
Далі історія розгалузилася на два паралельні судові процеси за участю Андрія Нестеренка у якості обвинувачуваного, але обидві завершилася нього щасливими хепіендами. 16 січня 2025 року Вищий антикорупційний суд визнав бізнесмена винним у зловживанні владою. Йому було призначено чотири роки позбавлення волі, однак від відбування покарання його одразу звільнили з іспитовим строком на три роки, тож за ґрати Нестеренко так і не потрапив, замість цього суд оштрафував його на 17 тисяч гривень. Водночас ключовим моментом вироку стала спеціальна конфіскація 16 650 акцій «Газтранзиту», які повернулися у власність держави. У відкритому доступі цей вирок відсутній, але про його винесення свідчить інша судова ухвала.
Паралельно слухалася інша справа — щодо зловживання повноваженнями, у якій разом із Нестеренком фігурував його бізнес-партнер Олексій Петін. Тут судова Феміда виявилася ще більш поблажливою. 10 жовтня 2023 року Шевченківський районний суд Києва закрив провадження через закінчення строків давності, і ні прокурор, ні самі обвинувачені проти цього не заперечували. А вже 29 травня 2024 року Київський апеляційний суд залишив рішення першої інстанції без змін. Хоча формально таке закриття не виправдало обвинувачуваних, воно фактично поставило крапку й унеможливило будь-яке подальше притягнення до відповідальності Нестеренка та його партнера.
Схематоз на зведенні укріттів і допомога агресору
Поки точилися судові баталії навколо «Газтранзиту», у центрі уваги опинився й основний бізнес Андрія Нестеренка — ТОВ «Вінницьке кар’єроуправління». Журналісти з’ясували, що підприємство активно співпрацює з ПрАТ «Західукрвибухпром», яке розробляло проєкт вибухових робіт для Писарівського кар’єру.
Власниками цієї компанії є громадяни України Володимир та Костянтин Носови. За даними розслідувачів, брати ведуть бізнес і на території тимчасово окупованого Криму. Зокрема, вони володіють компанією «ООО «Бластко» що зареєстроване за російським законодавством у Ялті і спеціалізується на виробництві вибухових речовин. Податки від цієї діяльності сплачуються до бюджету російської федерації — країни, яка вже понад три роки веде повномасштабну війну проти України. Таким чином, один із найбільших кар’єрів Вінниччини, працюючи з таким підрядником, фактично опосередковано сприяв наповненню економіки держави-агресора. Водночас про реакцію правоохоронних органів на журналістське розслідування досі нічого не відомо.
Паралельно Державне бюро розслідувань розпочало кримінальне провадження за фактом можливого заволодіння бюджетними коштами, виділеними на зміцнення обороноздатності у Вінницькій області. У схемі, за даними слідчих, могло бути задіяне інше підприємство, пов’язане з родиною Нестеренка, — ТОВ «Гранпостач». Фірму підозрювали у внесенні недостовірних даних до актів виконаних робіт.
ДБР перевіряло використання понад 113 мільйонів гривень, виділених Кабінетом міністрів на будівництво військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд у регіоні. За даними слідства, посадовці Управління будівництва Вінницької ОВА, ймовірно, у змові з представниками проєктної організації, ще на етапі підготовки кошторисної документації значно завищили обсяги робіт та вартість матеріалів. У подальшому без використання системи Prozorro було укладено договори на суму понад 450 мільйонів гривень.
Слідчі підозрювали, що посадовці замовника, підрядники та представники військових частин діяли у змові: підписували акти виконаних робіт із завищеними показниками, а до будівництва залучали підконтрольні підприємства, серед яких і ТОВ «Гранпостач». Директор цієї компанії разом з керівниками інших підрядних організацій — ТОВ «Євроавтобан», ТОВ «Віншляхтранс», ТОВ «Вестхем груп» — нібито за вказівкою невстановлених осіб із Вінницької ОВА та облавтодору вносили до актів недостовірні відомості про завищення цін на послуги й матеріали.
Окремо слідчі досліджували ймовірну схему відмивання коштів. Зокрема, встановлено, що один із постачальників матеріалів — ТОВ «Шляхобудівельне управління 58» — закуповував габіони та інші вироби у ПП «Мегомакс», але для замовника вартість цих товарів була завищена в кілька разів. Обидва підприємства мали спільного засновника, що, на думку правоохоронців, може свідчити про штучне завищення цін і пов’язаність фірм.
Чим завершилося це розслідування — наразі невідомо.
Історія «успіхів» Нестеренка показує, що українська система «гуманізації економічних злочинів» фактично дає змогу проводити багатомільйонні оборудки без серйозних наслідків, а співпраця з підприємствами, які опосередковано підтримують економіку агресора, потрапляє у поле зору правоохоронців якось вибірково.
Спортивна рибалка!