Офіс Генерального прокурора проінформував про завершення слідства та скерування до суду обвинувального акта щодо директора гірничовидобувного підприємства на Вінниччині. За даними слідства, упродовж чотирьох років він реалізовував схему ухилення від сплати рентної плати за користування надрами, через що держава недоотримала понад 27 мільйонів гривень. Хоч у прокуратурі не назвали фігуранта, але й так зрозуміло, що йдеться про компанію киянина Андрія Нестеренка — «непотоплюваного» каменяра, який вже не раз уникав відповідальності і за не менш гучні оборудки.
Як повідомили речники Генпрокурора, слідством встановлено, що з 2020 по 2024 рік гірничовидобувне підприємство на Вінниччині, маючи спецдозвіл на користування надрами, видобувало граніт у Вінницькій області. Замість сплати ренти з ринкової вартості продукції, директор організував продаж видобутого щебеню та бутового каменю пов’язаній фірмі за заниженими цінами — від 40 до 90 гривень за тонну. Та у свою чергу перепродавала продукцію будівельним компаніям уже за ринковими цінами. Унаслідок цього держава втратила понад 27 мільйонів гривень надходжень до бюджету.
Директору підприємства інкримінують умисне ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України). Розслідування здійснювали детективи Бюро економічної безпеки України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генпрокурора.
«Ми Вінничани» вже детально розповідали, як Андрій Нестеренко, колишній директор ТОВ «Вінницьке кар’єроуправління», що розробляє Писарівське родовище гранітів на Вінниччині, ухилявся від сплати податків. З 2016 по 2024 рік директором цієї компанії був саме Нестеренко, а власницею компанії є його родичка, ймовірно дружина — Оксана Нестеренко.
Відповідну кримінальну справу відкрили ще у травні 2024 року. Тоді сума недонадходжень рентних платежів оцінювалася майже у 58,5 мільйона гривень, але згодом її «скоротили» більш ніж удвічі. Підозру Нестеренку вручили 7 серпня 2025 року, після чого детективи БЕБ звернулися до суду з клопотанням про його арешти під заставу — усього 242 240 гривень. Шевченківський райсуд Києва це клопотання задовольнив.
Ухилення від сплати понад 27 мільйонів і застава у 242 тисячі — ось як виглядає на практиці «декриміналізація економічних злочинів» в українських реаліях. Але у офіційних пресрелізах про цю деталь воліють не згадувати.
Нагадаємо, статтю 212 КК України («ухилення від сплати податків») ще у 2011 році суттєво «пом’якшили»: замість ув’язнення залишили лише штрафи. Формально — щоб «зменшити тиск на бізнес», фактично — щоб рятувати від в’язниці організаторів мільйонних схем.
«Гранітна справа» – далеко не перше кримінальне провадження, де фігурує Нестеренко. Його ім’я спливало у гучній справі про розпродаж активів ПрАТ «Газтранзит», що належали російському «Газпрому».
У 2019 році закритий інвестфонд «Голдмен» придбав 40,2% акцій компанії «Газтранзит» усього за 41 мільйон гривень — попри те, що спочатку їх оцінювали у понад 630 мільйонів. Бенефіціаром фонду тоді став саме Андрій Нестеренко. Правоохоронці оцінювали збитки держави від оборудки приблизно у 600 мільйонів гривень.
У січні 2025 року Вищий антикорупційний суд визнав Нестеренка винним у зловживанні владою. Призначив 4 роки позбавлення волі… але одразу звільнив від покарання з іспитовим строком на 3 роки та штрафом у 17 тисяч гривень. Акції «Газтранзиту» повернули державі, але сам фігурант залишився на волі.
Інша справа щодо цієї ж оборудки, де він проходив разом із партнером Олексієм Петіним, узагалі була закрита — через закінчення строків давності. Апеляційний суд у травні 2024 року це рішення залишив без змін.
В той же час, поки в судах закривалися старі справи, а нові — відкривались, «Вінницьке кар’єроуправління» Нестеренка співпрацювало із ПрАТ «Західукрвибухпром», власники якого є брати Носови, які ведуть бізнес і на території окупованого Криму. Їхня компанія «ООО «Бластко» зареєстрована за російським законодавством і платить податки до бюджету рф. Отже, підприємство з Вінниччини, постачаючи матеріали через таких підрядників, опосередковано фінансувало державу-агресора.
Паралельно Державне бюро розслідувань наразі розслідує можливе заволодіння понад 113 мільйонами гривень, виділеними на будівництво військових укріплень у Вінницькій області. У схемі фігурує ще одна компанія, пов’язана з Нестеренком, — ТОВ «Гранпостач». За версією слідства, до актів виконаних робіт вносилися завищені обсяги і фіктивні дані, а закупівлі обходили систему Prozorro.
Чим завершиться це розслідування — поки невідомо. Але практика показує: система «гуманізації» знову знайде, як пом’якшити покарання для «своїх».
Підсумок: «27 мільйонів у кар’єрі, 600 мільйонів у «Газтранзиті», 113 мільйонів в укріпленнях — і жодного дня за ґратами». Це не сценарій для фільму про корупцію — це реальність українського бізнесу, де «гуманізація» стала відкупною індульгенцією.
