Вінницькі «стратеги» штурмують Європу: Моргунов повертається з Німеччини, Мельник їде у Бельгію

Вінницький мер — у Німеччині, але вводить виборців в оману, публікуючи фото, ніби перебуває у Вінниці й передає дрони для ЗСУ. Тим часом головного гройсманівського «комсомольця» Мельника відряджають у Брюссель, але не пояснюють, чому він більше не очолює комунальне підприємство, що опікується міськими парками та атракціонами. Як у Вінниці вирощують «молодих політиків» — розбираємось.

Кому у Мюнстер, а кому у Брюссель

Виконавчий комітет Вінницької міської ради рішенням від 12 червня 2025 року ухвалив закордонні відрядження двох посадовців міської ради. Зокрема, вже 14 червня мер Сергій Моргунов вирушив до німецького міста Мюнстер — для участі у німецько-українській партнерській конференції. Відрядження триватиме 8 днів — до 21 червня включно. На час відсутності мера виконання його обов’язків покладено на його заступника Романа Фурмана. Як зазначається, підставою для поїздки став лист-запрошення від обер-бургомістра Мюнстера Маркуса Леве.

Ще одним рішенням виконкому у відрядження відбуде і депутат міськради Олександр Мельник — заступника голови постійної комісії з питань промисловості, підприємництва, транспорту, зв’язку та сфери послуг. З 22 по 28 червня він має перебувати у Брюсселі (Бельгія), де візьме участь у другому модулі Програми молодих політичних лідерів для представників українського парламенту та політичних партій. Запрошення надійшло від директора Директорату підтримки демократії Європарламенту Армель Дуа.

Зазначається, що витрати, пов’язані з обома відрядженнями, не покриватимуться з міського бюджету Вінниці. І це, безумовно, позитивний момент — бо щодо практичної користі від чергових закордонних вояжів вінницьких посадовців виникає чимало запитань.

Моргунов «у Вінниці», але в Німеччині

Попри офіційне перебування Моргунова у Німеччині, в його соціальних мережах — жодного згадування про участь у конференції. Навпаки, на сторінці мера 18 червня з’явилися світлини нібито він у Вінниці: на них Моргунов із своїми підлеглими передає дрони для ЗСУ, придбані коштом громади. Зрозуміло, що передача дронів відбувалася не в Мюнстері. Тож усі гучні звіти мерії про допомогу ЗСУ також варто, щонайменше, ділити надвоє — адже, як бачимо, маємо справу з відвертою маніпуляцією.

На сайті Всеукраїнської Асоціації об’єднаних територіальних громад, яка об’єднує близько 700 українських муніципалітетів і активно співпрацює з міжнародними партнерами, жодної згадки про участь Моргунова також не було. У публікаціях вказані лише інші учасники — очільники громад з Копичинець, Фастова, Василькова, Балти, які, згідно з повідомленням, представляють успішні кейси партнерства, відбудови, інновацій та енергетичної трансформації.

Інформацію про участь Моргунова у конференції вдалося знайти лише на офіційному сайті Центру компетенції політики муніципального розвитку SKEW, що з 2001 року працює під егідою Федерального міністерства економічного співробітництва і розвитку Німеччини (BMZ). У повідомленні йшлося, що конференція організована SKEW і товариством Engagement Global за дорученням BMZ, спільно з містом Мюнстер та за підтримки міст-партнерів Вінниці (Україна) і Любліна (Польща). До партнерів заходу також долучилися німецькі та українські асоціації муніципалітетів, Асоціація комунальних підприємств Німеччини (VKU) та Рада громад і регіонів Європи (RGRE)..

Що ж до конкретного вияву підтримки з боку міста-партнера Вінниці та її мера Сергія Моргунова, який навіть до Німеччини поїхав за партнерські гроші, то, згідно з оприлюдненим розкладом заходів конференції, вона звелалася лише до участі у спільному вітальному слові 17 червня з 9:00 до 9:30. Цей час був розподілений між трьома спікерами — Моргуновим, обер-бургомістром Мюнстера Маркусом Леве та заступником мера Любліна Кшиштофом Становським.

Відсутність офіційних пояснень щодо практичної мети восьмиденного закордонного відрядження Моргунова, якщо його участь у міжнародному заході звелася лише до 10-хвилинного вітального слова, викликала цілком обґрунтовані підозри серед тих небагатьох, хто володів інформацією про перебування градоначальника за кордоном: чи не став Мюнстер лише формальним приводом для поїздки, яка більше нагадує туристичну мандрівку?

Проте мер, як міг, розвіяв усі сумніви — щоправда, зробив це лише в обід 19 червня, тобто наступного дня після закриття конференції, яка завершилася вечерею в ресторанах A2 am See та Spatzl. На сторінці Моргунова в соцмережах з’явилося повідомлення, у якому йшлося про те, що Вінниця вперше виступила співорганізатором заходу такого масштабу — разом із містами-партнерами Мюнстером і Любліном, а також із німецькою організацією Engagement Global.

За словами мера, на конференції обговорювали виклики, які щодня постають перед кожним українським міським головою: як працювати в умовах війни, як забезпечити надійний рівень безпеки, як утримувати інфраструктуру та підтримувати людей, а також — що сьогодні особливо важливо — як розвивати дієве партнерство з європейськими містами та як готуватися до євроінтеграції на рівні громад через стандарти, співпрацю й розвиток.

Із повідомлення Моргунова випливало, що до Німеччини він поїхав не один, а з цілою командою. За його словами, делегація привезла до Мюнстера конкретні напрацювання, приклади співпраці та історії успішного партнерства. «Ми представляли Вінницю як громаду, яка готова вчитися, ділитися досвідом і діяти. І саме такий підхід сьогодні цінується найбільше», — зазначив мер, наголосивши також, що особливу увагу на конференції приділили тристоронньому співробітництву. Втім, як уже зазначалося, жодних слідів згаданих ініціатив, окрім згадки про коротке вітальне слово Моргунова, чомусь виявити не вдалося.

Моргунов пригадав, що саме на подібній конференції кілька років тому познайомився з мером німецького міста Карлсруе Франком Ментрупом. Ця зустріч згодом переросла у партнерство, яке вже дає відчутні результати.
За словами мера, приклад Вінниці доводить: навіть у найскладніші часи міста здатні втілювати реальні проєкти та підтримувати одне одного. «І ми не зупиняємося на досягнутому», — підсумував він.
Ну що ж, як кажуть, — зачот! Хоч і на трієчку.

«Партія сказала: треба! Комсомол відповів: так!»

Щодо брюссельського відрядження депутата Олександра Мельника, то у рамках «Програми молодих політичних лідерів для народних депутатів та членів політичних партій з України» він сам може виступити в Європарламенті з лекцією про те, як у Вінниці стають «молодими політиками». І є підозра, що у «европах» від такого досвіду трохи офігіють.

Олександру Мельнику — 28. Він випускник Вінницького національного аграрного університету, і ще під час навчання з 2017 по 2019 рік очолював Студентську раду Вінниччини — консультативно-дорадчий орган при голові облдержадміністрації. А з 2018 року ще й став, за власним формулюванням, «амбасадором» антикорупційної молодіжної мережі з гучною назвою «Студенти проти корупції», яка, щоправда, у самій Вінниці маловідома. І саме на антикорупційній ниві Мельник так завзято «засяяв», що його помітили у партії «стратегів Гройсмана», де концентрація корупціонерів давно перейшла критичну межу. У 2020 році Мельник не лише балотувався, а й був обраний депутатом Вінницької міськради від «стратегії» — і одразу ж отримав посаду заступника голови постійної комісії з питань промисловості, підприємництва, транспорту, зв’язку та сфери послуг.

До того, як стати депутатом, Олександр Мельник працював менеджером — спершу в ТОВ «Подільський Енергоконсалтинг», згодом у ТОВ «НЕСС Енерджі», що входить до групи компаній KNESS. Саме ця група збудувала перший в Україні завод із виробництва сонячних панелей, який урочисто відкрили 5 лютого 2019 року на околиці Вінниці. Будівництво обійшлося в 5 мільйонів євро. Тобто, хоч якась, але все ж таки практична робота в біографії «молодого політика» була. Але ж не для того йдуть у «молоді політики», щоб працювати на виробництві. У Вінниці давно відпрацьована інша модель: усі, хто наближений до місцевої моновлади — тієї самої, яка вже понад два десятиліття керує Вінницею та Вінниччиною, час від часу змінюючи вивіски з «Совісті України» на «Європейську стратегію Вінниччини», а нині на «Українську стратегію Гройсмана», — зрештою опиняються на бюджетному утриманні..

Мельник теж не забарився: з «енергетика» плавно трансформувався в начальника відділу неформальної освіти та організації заходів у молодіжному центрі «Квадрат» — комунальному закладі, що підпорядковується обласній раді. Але слід розуміти: «Квадрат» — це не те місце, куди можна просто так «присісти» на зарплату за рахунок платників податків. Тут працюють виключно перевірені кадри — наближені до вінницької моновлади. Після місцевих виборів 2020 року установу очолювали лише віддані «гройсманівці»: спершу Світлана Ярова — депутатка Вінницької міськради від «стратегії Гройсмана», нині голова бюджетної комісії міської ради; потім — Анастасія Молдован, теж депутатка від тієї ж партії Вінницької райради, секретар постійної комісії з питань фінансів, бюджету та планування соціально-економічного розвитку (щоправда, згодом достроково склала повноваження); а нині керує установою Надія Мельник — депутатка обласної ради від «стратегії», а попутно – секретар комісії з питань економіки, фінансів та бюджету.

У травні 2021 року Олександр Мельник став членом партії «Українська стратегія Гройсмана», щоб одразу отримати посаду заступника голови обласного партосередку з молодіжних питань. Очолює цей осередок особисто мер Вінниці Сергій Моргунов. А посада «заступника з молодіжних питань» — це саме те, про що давно жартують: яку б політичну силу не створювали регіональні нувориші з совковим мисленням, у результаті все одно виходить КПРС. Тож Мельник фактично очолив «комсомол» вінницької КПРС, яка нині називається «Українською стратегією Гройсмана».

Для комсомольського вожака посада начальника відділу — навіть у такій витончено сконструйованій установі, як «Квадрат», де під прикриттям молодіжної політики утримуються перспективні партійні кадри, — вже виглядала надто скромною. Тож Мельника підвищили: йому підшукали посаду з круглішою зарплатнею — директора комунального підприємства Вінницької міськради «Дирекція парків та дозвілля територіальної громади».

До завершення реформи децентралізації та створення об’єднаних територіальних громад це підприємство функціонувало як комунальне підприємство Вінницько-Хутірської сільради із спеціалізацією в організації будівництва. Після входження Вінницьких Хуторів до складу Вінницької міської громади, у березні 2021 року підприємство перепідпорядкували міській раді та перейменували на КП «Вінницько-Хутірське». Та вже зовсім скоро воно зазнало чергового перетворення і стало «Дирекцією парків та дозвілля територіальної громади». Було гучно анонсовано, що нова структура опікуватиметься усім, що стосується культурної сфери: парками, атракціонами, концертами, зеленими театрами, дитячими містечками, прокатом інвентарю, розсадниками, зоопарками, станціями юннатів, звукозаписами, плакатами, буклетами та ще довгим переліком усього, що, як обіцялося, має задовольняти духовні та естетичні потреби мешканців громади.

Втім, для тих, хто не перший рік живе у Вінниці, сумніви щодо доцільності створення такого підприємства виникли одразу. Адже раніше з усіма цими функціями без зайвих «дирекцій» успішно справлялися інші комунальні установи, зокрема КП міської ради «Вінницязеленбуд». Критики влади припускали, що виникнення ще одного сумнівно необхідного підприємства — це чергова схема, аби платити зарплату наближеним до керівництва партії Гройсмана партфункціонерам за рахунок бюджету. А призначення директором новоствореної структури головного «комсомольця» гройсманівських «стратегів» лише підкріпило ці підозри.

Водночас з 2020 року Мельник числився аспірантом Вінницького національного аграрного університету. За даними з його декларацій, увесь час свого директорства в «Дирекції парків та дозвілля» він отримував аспірантську стипендію у цьому ж виші — тобто залишався аспірантом. Щоправда, закон дозволяє аспірантам працювати поза навчальним часом і при цьому зберігати повну академічну стипендію. Бо залишилися в минулому старі радянські кінематографічні агітки про те, як майбутній партійний діяч навчався, а щоб вижити, ночами підробляв на залізничній станції, розвантажуючи вагони з мукою. Натомість сучасні молоді партноменклатурники, щоб вижити, « підробляють» директорами комунальних підприємств.

Однак це аж ніяк не додало сенсу та доцільності існуванню самого комунального підприємства. «Дирекція парків та дозвілля територіальної громади» залишається збитковою, і Вінницькій міськраді доводиться постійно «накачувати» її бюджетними коштами: то через «Програму розвитку культури і мистецтва Вінницької міської територіальної громади на 2022–2025 роки», передбачаючи для  3 748 375 гривень, у тому числі на покриття збитків,  то маскувати покриття збитків реструктуризацією боргів, «які підлягають поверненню до міського бюджету» – так, за 2023 рік сума таких боргів сягнула 610 949 гривень — що співставно із зарплатами Мельника (358 850 гривень) та його заступника за цей же рік.

Але 3 червня 2025 року, за даними аналітичної платформи YouControl, сталося те, про що ніде не повідомлялось — Мельник припинив бути керівником «Дирекції парків та дозвілля». За відсутності будь-яких офіційних пояснень його поїздка до Брюсселя може виглядати як своєрідна втішна премія або ж як «відпустка» перед новим призначенням — із ще більш щедрою зарплатою. В умовах інформаційного вакуумі лишається широкий простір для фантазій і конспірології.

Замість епілогу

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Вінницької міської ради, обов’язки керівника «Дирекції парків» після Мельника тимчасово виконує Іван Сичук. Його біографія, опублікована там же, одразу викликає запитання. Згідно з нею, у 2020–2023 роках Сичук працював секретарем судових засідань Господарського суду Вінницької області, а з 2023 року — у «Дирекції парків». Водночас зазначено, що в 2022–2023 роках він був «командиром автомобільного взводу у Збройних силах України».

Як це корелюється — частково прояснює його декларація, згідно з якою Сичук як військовослужбовець отримував зарплату у вінницькій 120-й окремій бригаді територіальної оборони. Після початку повномасштабної війни служи саме в 171-му батальйоні цієї бригади значився, зокрема, й фронтмен гурту «ТІК» Віктор Бронюк — допоки у серпні 2023 року «гройсманівці» його не призначили директором Вінницької обласної філармонії.

Чи проходив Іван Сичук службу так само, як і Бронюк — достеменно невідомо. Зате відомо, що він є сином колишнього заступника прокурора Вінницької області Володимира Сичука, який вийшов у відставку у 2013 році. Також відомо, що його ім’я фігурувало у резонансній кримінальній справі, коли директора Українського центру оцінювання якості освіти, його двох заступників і ще чотирьох осіб викрили на організації схеми підробки результатів ЗНО. У 2014–2015 роках слідство задокументувало понад 200 випадків штучного завищення балів. Серед прізвищ тих, хто скористався цими «послугами», фігурував і Іван Сичук.

Але це вже інша історія  про «молодих політиків» Вінниччини…