15 квітня 2025 року уряд Болгарії офіційно відмовився від продажу Україні двох ядерних реакторів ВВЕР-1000, які призначалися для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (ХАЕС). Про це заявив віце-прем’єр-міністр Болгарії Атанас Зафіров, наголосивши, що рішення підтримали всі партнери урядової коаліції та, навіть, лідер правоцентристської партії GERB. Зафірова процитувало інформаційне агентство BTA.
За словами болгарського віце-прем’єр-міністра, реактори є стратегічним активом Болгарії, необхідним для розвитку власної атомної енергетики в умовах глобального зростання цін на електроенергію. «Світ перебуває у стані енергетичної нестабільності, а ядерна енергія залишається стабільним і передбачуваним джерелом. У нас є майданчик, реактори і персонал — усе в наших руках», — зазначив він, додавши, що рішення може бути закріплено резолюцією Народних зборів Болгарії.
Контекст
Переговори щодо придбання реакторів, які спочатку призначалися для недобудованої АЕС «Белене», розпочалися у 2023 році. Обладнання, виготовлене російським «Росатомом», мало стати основою для завершення будівництва енергоблоків ХАЕС, що триває з перервами з 1980-х років. Я декларували українські високопосадовці, у разі реалізації проєкт міг додати до української енергосистеми майже 2200 МВт потужності, частково компенсуючи втрату Запорізької АЕС, окупованої росією.
У лютому 2025 року Верховна Рада України схвалила законопроєкт №11392, який дозволяв НАЕК «Енергоатом» закупити реактори за ціною, визначеною Болгарією у 600 мільйонів доларів. У березні закон підписав президент Володимир Зеленський, а міністр енергетики Герман Галущенко запевняв, що Софія готує відповідне урядове рішення. Проте угода викликала гостру критику в Україні через високу вартість, корупційні ризики та російське походження обладнання.
Скандал
Ще на етапі переговорів українські медіа, зокрема «Наші гроші», повідомляли, що Болгарія нібито підвищила ціну реакторів із 600 мільйонів до 1,1 мільярда доларів. «Енергоатом» спростовував цю інформацію, називаючи її маніпулятивною та уточнюючи, що комерційні переговори тривають, а офіційна ціна залишається на рівні 600 мільйонів доларів. Народний депутат Андрій Жупанин у квітні 2025 року підтвердив, що Болгарія намагалася підняти ціну до 700 мільйонів доларів, що затягувало переговори.
Критики проєкту, зокрема народна депутатка Інна Совсун та експерт Центру дослідження енергетики Олександр Харченко, називали угоду «неадекватною» та такою, що несе високі корупційні ризики. За їхніми словами, кошти на добудову ХАЕС могли бути «закопані без перспектив», адже обладнання ВВЕР-1000 має модифікацію В320, яка потребує додаткових витрат на адаптацію, а терміни будівництва можуть сягати 10–12 років. Окремі експерти навіть називали проєкт «мильною бульбашкою», спрямованою на розкрадання бюджетних коштів.
Що далі?
Чиновники Міністерства енергетики України у сподіванні, що Болгарія «передумає», наголосили, що офіційної відмови з Софії не надходило, тому коментарі щодо анулювання угоди є передчасними. Водночас у лютому 2025 року Герман Галущенко висловлював занепокоєння через ініціативи нібито проросійських сил у болгарському парламенті, які намагалися скасувати дозвіл на продаж реакторів. Це свідчить про політичний тиск у Болгарії, який, ймовірно, вплинув на остаточне рішення.
Відмова Болгарії ставить під сумнів плани «Енергоатому» щодо швидкої добудови ХАЕС. Хоча Україна розпочала будівництво двох нових енергоблоків за американською технологією AP1000, їхня реалізація потребує значно більших інвестицій і часу — орієнтовно 5–7 років на один блок за вартістю від 5 мільярдів доларів. Крім того, Європейський Союз відмовився фінансувати добудову ХАЕС, посилаючись на відсутність консультацій та різні підходи до ядерної енергетики в ЄС.
