У рішенні Верховного Суду розглянута ситуація, в якій позивачка звернулася до суду з позовом до банку стосовно незаконного списання коштів з її рахунку. Верховний Суд зробив наступні висновки:
- Факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання списання коштів з рахунку користувача сам по собі не може бути достовірним підтвердженням того, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
- Відповідальність за безпеку банківського рахунку несе сам банк. Він повинен довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дозволяє ініціювати платіжні операції.
- У випадку, якщо банк не може довести, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, то спори мають тлумачитися на користь споживача.
- За відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який в цивільних відносинах з банком зазвичай є “слабкою” стороною.
- В даному випадку, банк не представив належних і допустимих доказів для спростування доводів позивачки і не зумів довести, що вона своїми діями чи бездіяльністю сприяла доступу до свого рахунку. Тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов позивачки.
Це рішення Верховного Суду підкреслює важливість безпеки банківських рахунків і визначає, що банк відповідає за захист коштів клієнтів, якщо не може довести, що клієнт був недбалим у збереженні своєї інформації.