Екс-прокурор Вінницької області, якого Володимир Гройсман зробив його «обличчям» своєї фамільної політичної партії та «посадив» у крісло голови облради, призначив нового керівника комунального підприємства «Вінницький обласний центр підготовки громадян до національного спротиву». Це вже четвертий очільник структури з бюджетом у 189 мільйонів гривень, створеної рішенням облради 29 листопада 2024 року для проведення курсів добровільної бойової підготовки та військово-патріотичного виховання населення. Двоє попередніх начальників із директорського крісла відправилися прямісінько у СІЗО.
12 вересня 2025 року голова облради В’ячеслав Соколовий підписав розпорядження про призначення Миколи Баланчука керівником нацспротиву на Вінниччині. Він офіційно вступає на посаду з 15 вересня 2025 року — «строково, на умовах контракту, до призначення переможця конкурсу або до спливу дванадцяти місяців після припинення чи скасування воєнного стану».
Тим самим днем іншим розпорядженням Соколовий звільнив попереднього очільника — Руслана Шевчука. Втім, зробив це таким чином, аби зайвий раз не піднімати нині токсичне прізвище. Просто визнав таким, що втратило чинність розпорядження про призначення Шевчука.
У розпал повномасштабної війни В’ячеслав Соколовий фактично зосередив у своїх руках право одноосібно призначати та звільняти керівників комунальних структур, підпорядкованих обласній раді. А сама облрада, повністю контрольована партією «Українська стратегія Гройсмана», мовчки сприйняла це як норму.
Найяскравішим уособленням абсурдності й відверто злочинної кадрової політики «стратега» Соколового стала історія з «Вінницьким обласним навчально-методичним центром підготовки громадян до національного спротиву».
Як вже повідомляли «Ми Вінничани», першим керівником центру за розпорядженням Соколового від 7 січня 2025 року став Ігор Чорний. На той момент він уже фігурував у кримінальній справі за шахрайство та мав статус обвинуваченого в іншій, яка перебувала на розгляді суду.
Не минуло й місяця, як 6 лютого Чорного затримали за підозрою в організації схеми продажу фальшивих висновків ВЛК. Попри це, навіть перебуваючи в СІЗО, він формально залишався директором центру нацспротиву. 17 лютого Соколовий підписав розпорядження про його звільнення та призначив нового керівника.
Другим керівником центру став Петро Орлюк, який протримався на посаді до 23 червня. Його звільнили «за угодою сторін». У той же день Соколовий призначив виконувачем обов’язків начальника Руслана Шевчука — полковника служби цивільного захисту у відставці, депутата облради VI скликання від нині забороненої проросійської Партії регіонів, який мав за плечима майже 39 років кар’єри, з них 15 — на посаді начальника управління ДСНС у Вінницькій області.
Втім, уже в серпні 2025 року Шевчук теж опинився за ґратами: йому оголосили підозри у двох кримінальних справах. Спершу — у торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149 КК України). За даними слідства, очолюючи обласне управління ДСНС, він змушував підлеглих рятувальників працювати на будівництві власних маєтків. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб із можливістю внесення застави у майже 2,5 млн грн.
Згодом колишньому керівнику обласного управління ДСНС Шевчуку та його колишньому підлеглому — начальнику відділу ресурсного забезпечення — оголосили ще одну підозру. Їх звинуватили у розтраті 6,4 мільйона гривень бюджетних коштів, виділених на закупівлю захисного спорядження для рятувальників. За версією слідства, злочин було скоєно за попередньою змовою групою осіб, зловживаючи службовим становищем, під час воєнного стану та в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 191 КК України).
Руслан Шевчук, перебуваючи спершу в СІЗО, а згодом під заставою, формально залишався керівником нацспротиву Вінниччини аж до 15 вересня — доти, поки Соколовий не звільнив його описаним вище «екзотичним» способом.
Що ж відомо про нового очільника центру Миколу Баланчука? Він — учасник АТО. З його податкової декларації випливає, що під час повномасштабної війни Баланчук проходив службу у 131-му окремому розвідувальному батальйоні імені полковника Євгена Коновальця (в/ч А1445) — підрозділі військової розвідки, що входить до складу Сухопутних військ ЗСУ. Там він обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командира частини.
