26 травня 2025 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) поставила крапку в справі мелітопольського зрадника Олексія Попова — власника мережі автозаправок, що працює на тимчасово окупованих територіях. Суд застосував до нього санкції та конфіскував на користь держави значні активи, зокрема нафтобазу у Вінницькій області — ту саму, для якої ще у січні не могли знайти управителя, а вже в травні несподівано знайшли компанію з Дніпропетровщини, що має доволі суперечливу репутацію.
Довгий шлях до конфіскації
Олексій Попов, засновник ПП «Юг Ойл» і ТОВ «Транс Ойл 1» (група компаній Oil Transit), після початку повномасштабного вторгнення залишився на тимчасово окупованій території, зберіг активну підприємницьку діяльність і прийняв громадянство російської федерації. До повномасштабної війни Попов активно співпрацював з українською владою – його компанії отримували нагороди, він особисто позував із грамотами та дипломами. Але після окупації він швидко змінив орієнтацію і став частиною бізнес-структури, що забезпечує інтереси окупаційного режиму. Тепер він розвиває птахівничий бізнес і продовжує з’являтися в російських пропагандистських сюжетах як «успішний підприємець на нових територіях».
У період з травня по червень 2023 року Попов, у співпраці з окупаційною адміністрацією, організував постачання бензину та дизельного пального з території рф через Крим до тимчасово окупованих Херсонської та Запорізької областей. Реалізація пального здійснювалася через власну мережу автозаправних станцій. Крім того, Попов разом із приятелем і спільником-зрадником Ігорем Бондарєвим займається ще одним прибутковим бізнесом — скупкою та вивезенням зерна з окупованих територій під прикриттям ФСБ.
За даними Міністерства юстиції, він контролює мережу АЗС Oil Transit (приблизно 10 станцій, переважно на нині окупованих територіях) і співпрацює з окупаційною владою через компанію «Фенікс», постачаючи паливо на загарбані території. Група також володіла нафтобазою у Вінницькій області.
Міністерство юстиції подало позов про конфіскацію активів Олексія Попова, однак 24 квітня 2025 року Вищий антикорупційний суд відмовив у його задоволенні. Апеляційна палата ВАКС скасувала це рішення та винесла нове — на користь держави. В результаті транспортні засоби, нерухомість, корпоративні права та кошти підсанкційного бізнесмена були стягнуті до державного бюджету. Рішення набуло чинності й не підлягає оскарженню.
Проблемна нафтобаза
Ще до остаточного рішення про конфіскацію активів Олексія Попова, нафтобаза у селі Оратів Вінницької області, що належала компанії «Юг Ойл», перебувала в управлінні Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА) — відповідне рішення суд ухвалив ще в жовтні 2022 року.
Втім, управління цим об’єктом виявилося для АРМА непростим завданням. 13 січня 2025 року Агентство оголосило конкурс на пошук управителя для майнового комплексу, до якого входили резервуари, трубопровід, станція для заправлення, паливороздавальна колонка та вантажівка МАЗ. Проте через повну відсутність зацікавлених учасників тендер довелося скасувати.
Втім, як повідомляли «Ми Вінничани», уже в травні 2025 року АРМА прозвітувало про успішне завершення нового конкурсу: переможцем стало ТОВ «Стройбудінвест комплект» із Дніпропетровської області. За оцінкою 2024 року, ринкова вартість нафтобази становить 20,2 мільйона гривень. В Агентстві наголошують на її високій інвестиційній привабливості та повідомляють, що 70% прибутку від її управління надходитиме до державного бюджету.
Зв’язки з криміналом та шахрайськими кол-центрами?
«Ми Вінничани» розповідали, що ТОВ «Стройбудінвест комплект» було зареєстроване 29 листопада 2022 року зі статутним капіталом у 2 мільйони гривень. Основними напрямками діяльності компанії вказано оптову торгівлю паливом, а також будівельні та демонтажні роботи. Кінцевими бенефіціарами значаться Артур та Ігор Новоточинови. Однак найбільше запитань виникає саме щодо фігури Артура Новоточинова.
У грудні 2021 року російський блогер Олексій Малахов, який позиціонує себе як борець із шахрайськими схемами, оприлюднив розслідування щодо діяльності сумнозвісних кол-центрів у Дніпрі. За його твердженням, до їхньої організації була причетна злочинна група «Дев’ятки». Серед 12 осіб, яких вдалося зафіксувати прихованою камерою в одному з таких центрів, Малахов назвав повного тезку Артура Новоточинова.
Звісно, довіряти російським джерелам, особливо в умовах війни, слід із великою обережністю. Водночас інформація про Дніпро як центр діяльності шахрайських кол-центрів, а також про згадане угруповання «Дев’ятки», яке пов’язують із Ігорем Хромовим на прізвисько «Жаба», неодноразово з’являлася й у відкритих українських джерелах.
Більш переконливими виглядають відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень України. Так, особа з прізвищем, ім’ям і по батькові, які повністю збігаються з даними Артура Новоточинова, фігурує у вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра. 2 листопада 2017 року його засудили за крадіжку з проникненням у житло (ч. 3 ст. 185 КК України): разом зі спільником він викрав планшет та годинник, за що отримав три роки позбавлення волі з іспитовим строком.
Інший — або, ймовірно, той самий — повний тезка Новоточинова був обвинуваченим у справі, що розглядалася Дніпропетровським районним судом. Спочатку вона кваліфікувалася як крадіжка, але згодом була перекваліфікована на самоправство та незаконне проникнення до житла. Серед чотирьох фігурантів — особи, прізвища яких збігаються з тими, кого Малахов ідентифікував як учасників шахрайських схем у Дніпрі: Ігор Хромов («Жаба»), Олександр Бугай, Євген Чепурнов та Артур Новоточинов. За матеріалами справи, 10 жовтня 2017 року вони, посилаючись на прострочену боргову розписку, увірвалися до житла потерпілої та винесли майно на майже 180 тисяч гривень. Зрештою, справу закрили через відмову постраждалої від обвинувачення.
Питання без відповідей
Таким чином, ситуація з передачею в управління нафтобази, що раніше належала російському колаборанту, викликає обґрунтоване занепокоєння. Тим паче, що серед співвласників компанії-переможця (або, принаймні, його повний тезка) фігурує особа з вкрай суперечливим минулим. Конфіскація активів пособників агресора — це важливий і необхідний крок на шляху до справедливості та відновлення державних ресурсів. Водночас не менш принциповим є питання прозорості й доброчесності подальшого управління такими активами. Чому конкурс, що раніше не зацікавив жодного учасника, раптово завершився перемогою компанії з неоднозначною репутацією — питання, яке досі залишається без відповіді.
