На березі Південного Бугу у Вінниці, там, де річкова прохолода межує з історичною частиною Старого міста, привабливою для власників дорогої приватної нерухомості, розгортається чергова історія, що яскраво ілюструє знайому схему конвертування великої політики у приватні гешефти.
Новий етап забудови прибережної зони має стартувати після рішення виконкому Вінницької міської ради від 16 квітня 2026 року. Цим документом ТОВ «Сайбор» дозволили забудувати 36 соток землі просто біля води. Йдеться про ділянку на вулиці Євгена Коновальця, 52-А, де вже багато років вінничанам муляє очі заморожений довгобуд — ресторанний комплекс, зведення якого стартувало ще у 2016 році.
Тепер замовник отримав містобудівні умови та обмеження для проєктування так званих «допоміжних будівель туристичної інфраструктури» й альтанок. В українських реаліях подібні формулювання нерідко стають юридичною оболонкою для створення повноцінного закритого відпочинкового комплексу просто в межах 30-метрової прибережної захисної смуги.
Дані інформаційно-аналітичної платформи YouControl про структуру власності ТОВ «Сайбор» проливають світло на те, хто стоїть за цим амбітним проєктом. Основною власницею компанії з часткою 55% є 23-річна Анна Борзова — донька впливового політичного тандему: народної депутатки від «Слуги народу» Ірини Борзової, яка очолює обласний осередок пропрезидентської партії на Вінниччині, та її чоловіка Сергія Борзова — колишнього голови Вінницької ОДА, який керував областю майже чотири роки і нині є депутатом Вінницької міської ради від «Слуги народу».
Будівельна компанія ТОВ «Сайбор» була зареєстрована у березні 2015 року у Вінниці. Керівником підприємства увесь час залишається Сергій Рудий. Раніше серед бенефіціарів компанії фігурувала Ірина Борзова, яка у 2019 році стала народною депутаткою України. У листопаді 2021 року відбулися зміни у складі власників, унаслідок яких частка Ірини Борзової фактично була переоформлена на її доньку. Наразі частка Анни Борзової у статутному капіталі становить 4,51 мільйона гривень, тоді як загальний статутний капітал товариства з моменту створення зріс з 10 тисяч до 8,2 мільйона гривень.
Компанія зареєстрована саме за тією адресою, за якою Вінницький міськвиконком надав ТОВ «Сайбор» дозвіл на проєктування нового будівництва та зведення альтанок, тобто на вулиці Євгена Коновальця, 52-А.
У 2016 році журналісти з’ясували, що Державне управління справами, яке на той момент очолював Сергій Борзов, виділило родині Борзових службову квартиру площею близько 190 кв. м у престижному будинку в центрі Києва — на бульварі Лесі Українки, 23. Згодом це житло було безкоштовно приватизоване.
Водночас Анна Борзова, як засновниця ТОВ «Сайбор», зазначена зареєстрованою за іншою столичною адресою — вул. Здановської Юлії, 71-Г. Це квартира в Голосіївському районі в житловому комплексі, який має охорону та закриту територію бізнес-класу.
Таким чином, у родини Борзових, судячи з усього, усе добре не лише зі зростанням статутного капіталу в бізнесі.
Повертаючись до історії з майбутніми альтанками на березі Південного Бугу, варто зазначити, що отримання містобудівних умов — це лише перший крок до фактичного переформатування недобудованого ресторану на повноцінний комплекс відпочинку. Документація передбачає облаштування туристичної інфраструктури, яка включатиме не лише альтанки, а й благоустрій прибережної території. При цьому сама земельна ділянка має цільове призначення для обслуговування об’єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.
Водночас ключовим залишається питання, яким чином приватна компанія, пов’язана з родиною високопосадовців, отримала можливість реалізовувати будівництво у водоохоронній зоні, де діють суттєві законодавчі обмеження.
Але поки вінничани у соцмережах обговорюють поступове «освоєння» берегів Південного Бугу провладною кастою, ТОВ «Сайбор» готується до реалізації отриманих вихідних даних. Фірма має розробити проєктну документацію з урахуванням вимог «Альбому стандартних рішень для міського простору». Втім, за планами облаштування рекреаційної зони та встановлення естетичних альтанок фактично проглядається перспектива появи повноцінного комерційного об’єкта на березі річки.
