Незважаючи на повномасштабну війну в країні, міська влада продовжує розбазарювати гроші з Вінницького бюджету. Мільйони та мільярди виділяють на бруківки, поки найкращі сини та доньки Української нації віддають свої життя на Сході України за нашу з Вами незалежність. Поховання загиблих героїв не спиняють місцевих феодалів від ласого шматочку заробітку. Вони продовжують виводити бюджетні кошти в офшори через сірі схеми, а нам показують тендери на асфальти та проєкти музеїв за мільйони гривень. Чи справедливо це? Чи розумно? Чи по-людськи? Коли той самий місцевий бюджет, який так показово розбазарюють, наповнюють саме наші вінничани, які служать в лавах ЗСУ та Тероборони.
Жителі Вінниці вже вийшли на перші протести та долучились до мітингувальників інших міст. Вже Київ, Львів, Одеса та Житомир місяцями вимагають місцеву владу припинити показове марнотратство бюджету та перенаправити кошти на допомогу ЗСУ та реабілітацію пораненим бійцям. Перші акції в Вінниці не викликали жодної реакції у місцевої влади!
Податкові кошти систематично направляються на проведення тендерів, які нібито мають покращити життя в місті. Мова йде про ремонт доріг, реконструкцію пам’ятних споруд, удосконалення зовнішнього стану вулиць. Та чи актуально це, поки в Україні триває війна? Чи врятує вінничан бруківка, яку змінили за 9 000 000 гривень на площі Шевченка від ракетного удару? Чи можливо бруківка врятує від атаки дронів? Чи допоможе нашим воїнам? Чи втихомирить біль матерів, які вже поховали своїх героїв?
Департамент комунального господарства і благоустрою міської ради готові виділити понад 7 мільйонів гривень на облаштування нового асфальту на дорозі та тротуарах у Вінниці.
Редакція “Ми-Вінничани” надає всім жителям міста та області заявити свою позицію стосовно суспільно значимих подій. У студії Міла Поворознюк та донька військового – Валерія. Вони першими у Вінниці вийшли протестувати проти не доцільного розподілу бюджетних коштів. Тобто проти розбазарювання бюджету на бруківки та асфальти.
«Безперечно, рівень напруги зростав уже давно, занадто багато інформації про те, куди діваються кошти платників податків, наскільки недоцільно використовується вся та сума, яка виділяється щомісячно, щорічно з бюджету. Ці всі кошти йдуть не на потреби армії. Те, що потрібно військовим закупляється на мізерні суми, порівнюючи з тими, що виділяють на асфальтування доріг, на якісь незрозумілі проекти та їх створення. Те, що, можливо, потрібно насправді для розвитку міста те, що було б корисно, те, що робило б наше місто ще кращим – але, безсумнівно, не в часи війни», – каже Міла Поворознюк – блогер, історичний реконструктор.
Як так склалося, що в такі скрутні часи влада все одно безпринципно влаштовує подібні заходи, ніби забуваючи, що цей грошовий ресурс можна перенаправити в правильне русло, допомагаючи нашим військовим? Чому війна не пробуджує докори сумління, ті зашорені кубла з реп’яхів, які розташувалися в найвіддаленішій частині мозку людей, що відповідають за прийняття рішень, дії яких суперечать здоровому глузду.
«У час війни, коли наші хлопці «на нулі» борються за те, щоб ми жили мирно – їм потрібна допомога! Максимально забезпечити їх усім необхідним: очима в вигляді дронів, якісними турнікетами, бронежилетами та навіть нормальною їжею. Поки виділяються ці неймовірні кошти на асфальти – хлопці самі собі купують їжу, бо їм присилають прострочені сухпаї! Як таке взагалі можливо?!» – продовжує Міла.
Також 7 липня на сайті «Prozorro» був опублікований тендер на майже 37 мільйонів гривень по термомодернізуванню Вінницького палацу дітей на юнацтва імені Лялі Ратушної. Під кінець серпня в місті Бар Вінницької області оприлюднили ще два тендери на 56 мільйонів гривень на реконструкцію стадіону. Поки наші військові борються за наше вільне проживання – мерія вирішила зайнятися окультуренням та осучасненням того, що зараз взагалі не на часі.
«Як їм не соромно? Я не розумію. Враження, ніби це якась хвороба, психопатія під час якої в людини немає жодної емпатії до інших людей», – заявляє Міла Поворознюк.
«Ті кошти, які виділяють на ремонт доріг – краще б їх направляли на медицину для хлопців та техніку для військових операцій», – каже Валерія – донька військового з Вінниці.
Вінничани, дивіться, хто керує цим містом! Хто диктує тут правила та закони! Хто скинув декілька років тому погруддя Шевченка в Центрі міста і хто зараз набиває і далі свої кишені, коли наші з Вами побратими та посестри щодня жертвують своїм життям в ім’я Великої Перемоги та НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ. Не будьте байдужими! Давайте разом боротись за права наших військових, наших захисників!
