Не встигли вінничани оговтатися від січневого траншу у 33 мільйони гривень, як мерія Вінниці підготувала новий «подарунок» для комунального підприємства «Вінницяоблводоканал». Виконком Вінницької міської ради 26 березня 2026 року ухвалив рішення виділити чергову субвенцію — цього разу сума зросла до рекордних 55 000 000 гривень. І знову — з кишень міських платників податків.
Згідно з рішенням міськвиконкому, 55 мільйонів гривень планують передати з бюджету Вінницької громади до обласного бюджету. Офіційне формулювання залишається незмінним і до болю знайомим — «на проведення розрахунків за електричну енергію (постачання, передачу та розподіл)». Остаточне слово має сказати міська рада, проте, враховуючи попередній досвід, сумнівів у «правильному» голосуванні слухняної більшості немає.
Історія з дотаціями водоканалу давно перетворилася на погане дежавю: підприємство, яке де-юре підпорядковується обласній раді, де-факто стало бездонною бочкою для міського бюджету. Хронологія останніх «щедрот» вражає: у червні 2025 року — 40 мільйонів гривень, у жовтні 2025 року — ще 40 мільйонів, у січні 2026 року — 33 мільйони, а вже в березні 2026 року узгоджено ще 55 мільйонів.
Знову і знову виникає логічне запитання: чому міська влада роками обіцяє забрати водоканал на баланс міста, але процес постійно «гальмується», натомість гроші туди ллються рікою без жодного реального важеля контролю? Відповідь лежить у політичній та родинній площині.
Як уже неодноразово зазначалося, «Вінницяоблводоканал» фактично перетворився на «сімейне підприємство» родини Володимира Кістіона — першого заступника голови Вінницької обласної ради, одного з найближчих соратників «сірого кардинала» Вінниччини Володимира Гройсмана та висуванця «Української стратегії Гройсмана» — фамільної партії ексмера Вінниці та експрем’єр-міністра України.
Раніше Кістіон очолював водоканал особисто, а нині підприємством керує його син Дмитро. Водночас підприємство вже тривалий час перебуває в центрі корупційних скандалів і кримінальних розслідувань щодо неефективного використання та можливого розкрадання бюджетних коштів на мільйони гривень.
Очевидно, що в межах одного політичного табору, який, як відомо, фактично монополізував владу у Вінниці та значною мірою контролює її в області, набагато зручніше залишати підприємство у статусі обласного, не несучи прямої відповідальності перед містянами за його стан, водночас регулярно спрямовуючи на нього кошти громади.
Іронія долі: місто дає десятки мільйонів саме на оплату електроенергії, тоді як правоохоронці розслідують багатомільйонні махінації на підприємстві саме із закупівлею цієї ж електроенергії. Нагадаємо, колишній заступник директора водоканалу Олександр Стельмащук отримав підозру за укладання завідомо невигідних договорів зі значно завищеними цінами на електроенергію, що завдало збитків підприємству на понад 9 мільйонів гривень.
Крім того, у Вищому антикорупційному суді досі розглядається справа про розтрату 10,3 мільйона гривень бюджетних коштів через фіктивні компанії, до якої були залучені колишній очільник водоканалу (і кум Кістіона) Олександр Чернятинський. На початковому етапі розслідування цієї кримінальної справи серед фігурантів згадувався і Володимир Кістіон. Втім, у підсумку обвинувачення було висунуто лише Чернятинському та начальнику відділу капітального будівництва КП «Вінницяоблводоканал» Сергію Григоруку.
В той же час, поки Вінницька мерія переймається стабільною роботою водоканалу, Служба безпеки України спільно з екологічною інспекцією продовжують розслідувати ймовірний екоцид Південного Бугу. Замість чистої води — забруднення головної водної артерії регіону, замість роботи на громаду — використання комунальних потужностей у приватних інтересах та переховування фіктивних працівників від мобілізації. Саме так і надалі описуються дії керівництва «Вінницяоблводоканалу» у останніх матеріалах слідства, доступних у відкритих джерелах.
Примітно, що розслідування резонансної справи виведено на найвищий міжрегіональний рівень. Хоча епіцентр екологічної катастрофи розгортався на Вінниччині, досудове слідство веде Головне управління СБУ у місті Києві та Київській області за оперативної підтримки вінницьких колег.
Зміна географії є показовою. Санкції на обшуки, арешт майна та інші слідчі дії видають виключно столичні суди. Це має на меті забезпечити максимальну неупередженість і заблокувати будь-які спроби місцевих посадовців «зам’яти» справу.
За даними київських слідчих та прокуратури, на комунальному підприємстві роками функціонувала налагоджена злочинна схема. Вона складалася з трьох основних напрямків.
Через перевантаження очисних споруд підприємство систематично скидало неочищені стоки у Південний Буг. Екологічні інспекції фіксували катастрофічні показники: вміст шкідливих речовин (зокрема, азоту амонійного) перевищував норму у 7–8 разів. Це створило пряму загрозу отруєння водних ресурсів не лише Вінницької, а й Одеської та Миколаївської областей. Аби приховати сліди злочину, керівництво давало прямі вказівки працівникам лабораторії розбавляти стічні води чистою водою перед перевірками екологів та підробляти результати аналізів.
З матеріалів слідства випливає, що нинішній директор водоканалу Дмитро Кістіон організував схему власного збагачення. У 2023 році він придбав три вантажівки-асенізатори. До управління ними залучили підставну особу (фіктивно працевлаштовану на водоканал), на яку відкрили ФОП. Ці машини збирали нечистоти по всьому Вінницькому району, а скидали їх на очисні споруди «Вінницяоблводоканалу» абсолютно безкоштовно. Весь тіньовий прибуток конвертувався у валюту та, за версією слідства, передавався особисто керівнику.
Під час дії воєнного стану на підприємство масово оформлювали людей, які там ніколи не з’являлися. Ця махінація мала подвійну мету: по-перше, незаконне отримання відстрочки від призову (наприклад, фіктивна посада «машиніста компресорних установок»), а по-друге — безпідставне нарахування зарплат, що є прямою розтратою майна громади.
Масштабна операція з викриття схеми відбулася 11 вересня 2025 року, коли столичні правоохоронці провели обшуки в адміністративній будівлі «Вінницяоблводоканалу». Улов виявився багатим: слідчі вилучили чорнову бухгалтерію, документи про фіктивне бронювання, сфальсифіковані журнали аналізів води та мобільні телефони керівної ланки (зокрема флагманські iPhone 16 Pro Max, iPhone 13 та iPhone 11, що належали начальнику підприємства, головному інженеру та керівнику лабораторії).
Посадовці спробували повернути свої гаджети через суд. Наймані адвокати скаржилися, що фігурантам ще не оголошено про підозру, а телефони вилучили «силоміць». Зокрема, у листопаді 2025 року Солом’янський районний суд Києва наклав арешт на майно, а фігуранти подали апеляцію.
Однак 21 січня 2026 року колегія суддів Київського апеляційного суду поставила крапку у цьому питанні, відхиливши скарги посадовців. Суд підтримав доводи прокурора: діяльність підозрюваних мала глибоко законспірований характер, а на смартфонах можуть міститися віддалені файли та переписки — прямі докази організації тіньових схем.
Наразі телефони проходять детальну комп’ютерно-технічну експертизу в Києві. Розслідування триває одразу за трьома статтями Кримінального кодексу України: порушення екологічних норм (ст. 242), зловживання владою (ст. 364) та привласнення майна (ст. 191). Попереду — результати експертиз та оголошення офіційних підозр у справі, яка ледь не призвела до екологічної катастрофи цілого регіону.
У підсумку маємо ідеальну схему. Родина Кістіонів та їхнє оточення продовжують контролювати стратегічне підприємство, обростаючи кримінальними провадженнями за махінації на тендерах, маніпуляції з електрикою та знищення екології.
А оплачують цей «банкет» прості мешканці Вінниці. Причому двічі. Спочатку — коли щомісяця сплачують чималі суми у квитанціях за воду. А вдруге — коли міська влада Сергія Моргунова спокійно братиме з міського бюджету (сформованого з податків вінничан) ще 55 000 000 гривень, аби покрити чергові борги підприємства, яке остаточно загрузло в схемах і криміналі.
