У розпал війни, коли енергетична безпека є питанням виживання для мільйонів українців, на поверхню спливають факти, що вчергове кидають тінь на найвищі щаблі української влади. Зокрема, з’ясувалося, що Наталія Герус — дружина голови парламентського комітету з питань енергетики, народного депутата від «Слуги народу» Андрія Геруса — протягом кількох років вела спільний бізнес із родиною Кирила Дмитрієва.
Цей факт набуває особливого цинізму, з огляду на постать Дмитрієва — не просто високопоставленого російського чиновника, а уродженця Києва, який відверто зрадив свою малу батьківщину й став довіреною особою сім’ї одного з найнебезпечніших і найкривавіших диктаторів сучасності — путіна.
Журналісти видання «Главком» зафіксували ці зв’язки у відкритих українських держреєстрах. Бізнесова колаборація з представниками держави-агресора набуває ще більш загрозливого контексту на тлі сумнозвісної та скандальної «поправки Геруса». Саме її у 2019 році «протиснув» у парламенті «головний енергетик» «Слуги народу»та одночасно лобіст інтересів олігарха Ігоря Коломойського Андрій Герус. Ця правка відкрила шлях для імпорту електроенергії з Росії, завдавши українській економіці мільярдних збитків.
Уродженець Києва на службі сім’ї кремлівського фюрера
Постать Кирила Дмитрієва є ключовою для розуміння масштабів загроз, що ховаються за фасадом енергетичних та бізнесових зв’язків. Народжений у Києві, з дипломами провідних американських університетів, він зробив блискучу кар’єру в Москві, перетворившись на одного з найвпливовіших фінансистів путінського рейху.
Реальний вплив Дмитрієва значно перевищує рамки офіційних посад. За даними численних журналістських розслідувань, саме тісні особисті зв’язки з родиною путіна зробили Дмитрієва незамінною фігурою — не лише у фінансових колах, а й на політичній арені. Він відіграє роль неформального переговорника Кремля у чутливих питаннях, насамперед у контактах із Заходом. Зокрема, курує економічні та політичні напрями у взаємодії з американськими елітами, представляючи інтереси російського диктатора.
З 2011 року Дмитрієв очолює російський фонд прямих інвестицій (РФПІ) — інструмент впливу Кремля на глобальні ринки. Він входить до рад директорів ключових компаній російської економіки: «Газпромбанк», «Ростелеком», «Російські залізниці», «Транснефть», «Алроса», «Россеті». Він є наближеним до Катерини Тихонової — дочки путіна. Зокрема, з 2015 року їх почали помічати разом на міжнародних заходах, зокрема на Всесвітньому економічному форумі в Давосі.
Дружина Дмитрієва — Наталія Попова — теж добре інтегрована у кремлівську верхівку. Вона веде програму «Наука» на телеканалі «Росія 24», є близькою подругою дочки путіна Катерини Тихонової та обіймає посаду першого заступника генерального директора фонду «Іннопрактика». Крім того, Попова є акціонеркою низки комерційних підприємств і президенткою великої IT-компанії ТОВ «Віжн Медіа Центр». З грудня 2019 року вона також виконує функції громадського омбудсмена з питань захисту прав високотехнологічних компаній-лідерів.
У лютому 2025 року Путін надав Дмитрієву ще одну важливу роль — спеціального представника з інвестиційно-економічного співробітництва із закордоном. Одним із епізодів його діяльності стали переговори з представниками адміністрації США в Ер-Ріяді, де він курував економічний блок від імені Кремля.
Дмитрієв також фігурував у розслідуванні спецпрокурора Роберта Мюллера щодо втручання Росії у президентські вибори США 2016 року. Його пов’язують із контактами з найближчим оточенням Дональда Трампа — зокрема, з Еріком Прінсом, Джаредом Кушнером та Дональдом Трампом-молодшим.
Ще у 2010 році, задовго до повномасштабної війни, Дмитрієв в ефірі українського телебачення відверто погрожував Україні «економічним голодомором» у разі її спроб дистанціюватися від росії. Цей факт надає ще більшої моторошності нинішнім викриттям його тісних зв’язків з українськими політиками.
Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Дмитрієв опинився під персональними санкціями низки країн — США, Канади, Великобританії, Австралії та Нової Зеландії. Саме як представник найближчого оточення путіна та ключовий провідник економічних інтересів Кремля за кордоном.
Попри санкції, у березні 2025 року американський інвестбанк Goldman Sachs невсподівано почав продавати деривативи, прив’язані до російського рубля. Це викликало гучний резонанс, оскільки водночас з’явилася інформація про нові канали економічної співпраці між рф та американськими фондами — саме на тлі переговорів, де головну роль грав Кирило Дмитрієв.
Бізнес-колаборація
До весни 2022 року Наталія Герус — дружина голови енергетичного комітету Верховної Ради Андрія Геруса — була співвласницею бізнесу, пов’язаного з Кирилом Дмитрієвим. Про це свідчать дані декларацій самого народного депутата «від «Слуги народу», а також інформація з аналітичного порталу Opendatabot.
Після того, як Дмитрієва у 2025 році путін призначив своїм спецпредставником з економічно-інвестиційного співробітництва із Заходом та на тлі зростання суспільної уваги до особи Дмитрієва, у лютому 2025 року Наталія Герус почала виходити зі спільного бізнесу. У щорічній декларації за 2024 рік Андрій Герус ще вказував, що його дружина є контролером ТОВ «Українська мрія» — компанії, яка надає послуги з розміщення реклами в медіа.
Однак вже 22 лютого 2025 року Наталія Герус вийшла зі складу кінцевих бенефіціарних власників цієї фірми. Її місце посів мешканець Києва Микола Лисак. Того ж дня вона також склала повноваження директора ТОВ «Українська мрія», яке очолювала з серпня 2019 року. До цього, з 2011 по 2019 рік, директором «Української мрії» був сам Андрій Герус.
Серед партнерів компанії фігурує Кирило Олександрович Дмитрієв — повний тезка і, судячи з усього, та сама особа, яка нині є одним із головних лобістів економічних інтересів родини Путіна за кордоном, перебуваючи одночасно під персональними санкціями низки західних країн.
Сумнозвісна «поправка Геруса»: збіг чи закономірність?
Андрій Герус — впливовий український політик і енергетичний лобіст, голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг. У 2019 році був представником президента Зеленського в Кабміні, а згодом пройшов до парламенту за списком партії «Слуга народу».
У вересні 2019 року за ініціативою Андрія Геруса парламент ухвалив поправку до закону, що відкрила можливість імпорту електроенергії з росії. Уже за кілька тижнів російський струм, зокрема постачений компанією, пов’язаною з олігархом Ігорем Коломойським (Герус неодноразово фігурував у зв’язках із лобіюванням його інтересів), спричинив обвал українського ринку. Державні компанії, навіть такі великі, як «Енергоатом», понесли величезні збитки, у той час як приватні гравці отримали надприбутки. Крім того, українські підприємства фактично почали фінансувати економіку росії, яка з 2014 року не припиняла гібридну загарбницьку війну проти України.
Чи можна вважати простим збігом, що настільки вигідне для Росії рішення просувала людина, чия родина мала бізнес-зв’язки з особою з найближчого оточення Путіна? Це питання досі залишається без відповіді.
Мовчання Андрія Геруса щодо цих фактів виглядає особливо красномовно. Він уникає будь-яких пояснень щодо бізнесу своєї родини з представниками держави-агресора.
Ця історія — вже не про етику, а про національну безпеку. Коли політики, відповідальні за стратегічну галузь, пов’язані з ворогом — навіть опосередковано через сімейний бізнес, — це створює прямі ризики для держави. Толерування таких зв’язків є небезпечним сигналом, що остаточно підриває довіру до влади та ставить під загрозу майбутнє України.
