Цілували в усі місця: як на Вінниччині вшановували Онуфрія з російським паспортом

Його зустрічали з короваями, урочисто вели у процесіях, усаджували на почесні місця. Він освячував престоли, храми, школи й дитсадки, відправляв літургії та очолював хресні ходи. І все це — на Вінниччині. І все це — у той час, коли розпочата росією ще у 2014 році війна вже забирала життя українців і перетворювала схід країни на кримінальні анклави.

Йдеться про митрополита української православної церкви московського патріархату  Онуфрія — в миру Ореста Березовського, якого президент України Володимир Зеленський щойно позбавив українського громадянства.

Звісно, з погляду чистого права це рішення не позбавлене дискусійності — в Україні досі тривають суперечки, чи можна громадянина України позбавити паспорта де-факто одним указом. Але хай цим переймаються правники.

А ми просто згадаємо, як зовсім нещодавно нинішні великі «патріоти» з Вінниччини цілували «блаженнішого» у всі можливі місця — попри те, що той, як встановила СБУ, ще з 2002 року мав російський паспорт, тісно співпрацював з московською патріархією та протидіяв незалежності української церкви.

Російський паспорт

2 липня 2025 року Служба безпеки України повідомила: митрополит Онуфрій добровільно отримав громадянство рф ще у 2002 році. Однак українським органам про це не повідомив, хоча й далі користувався всіма правами громадянина України.

Більше того — він підтримував зв’язок з російською православною церквою, відкрито виступав проти автокефалії української церкви та зберігав вірність патріарху Кирилу, який не тільки благословив окупаційну війну Кремля проти України, а й роками виправдовує геноцид українців.

Президент України Володимир Зеленський під час вечірнього звернення 2 липня прокоментував рішення про позбавлення громадянства митрополита Онуфрія, наголосивши, що Україна продовжує очищення від осіб, пов’язаних із державою-агресором.

«Ми продовжуємо нашу цілком справедливу роботу щодо осіб, які пов’язали себе з Росією. Це фігури з політичним впливом і російським паспортом, люди, які працюють проти української незалежності в усіх її вимірах — зокрема й проти духовної.
Кожен, хто підтримує агресію чи виправдовує її — усім цим персонам місця в Україні немає і не буде. Ми ухвалюємо відповідні рішення. І вже готуємо нові українські санкції — будуть рішення РНБО», — наголосив Зеленський.

За його словами, мова йде не лише про покарання, а про принципову державну позицію: в Україні не може бути місця для тих, хто сприяє агресору — незалежно від ряси, посади чи статусу.

До речі, 7 квітня 2023 року вийшло журналістське розслідування, яке викрило наявність російських паспортів у низки священнослужителів української православної церкви московського патріархату.

Зокрема, російське громадянство мали предстоятель української православної церкви московського патріархату митрополит Онуфрій, митрополит Тульчинський і Брацлавський Іонафан (Анатолій Єлецьких, уже засуджений за державну зраду), а також єпископ Ладижинський Сергій (Сергій Аніцой), який у жовтні 2024 року був призначений керівником Тульчинської єпархії з титулом «архієпископ Тульчинський і Брацлавський» і не засудив російську агресію навіть після того, як 13 квітня 2025 року путінська ракета вбила десятки цивільних у Сумах, у тому числі його рідного брата.

Згодом митрополит Онуфрій узявся публічно заперечувати своє російське громадянство. Його заяву опублікував інформаційно-просвітницький відділ української православної церкви московського патріархату. Щоправда, у процесі довгих пояснень та опису свого життя настоятель промосковської церкви таки визнав, що російський паспорт у нього був, проте громадянином росії він себе не вважає.

Почесті для «блаженнішого» на Вінниччині

А тепер згадаємо те, про що сьогодні якось не надто люблять говорити. Війна вже тривала — росія анексувала Крим, вела бойові дії на Донбасі, в Україні гинули військові й цивільні. А тим часом на Вінниччині митрополита Онуфрія зустрічали як духовного лідера й майже як візитера з царських палат.

18 жовтня 2015 року в Тростянці він освячував новозбудований храм. Після богослужіння тодішній голова ОДА Валерій Коровій вручив йому Святе Євангеліє зі словами:

«Його святі слова даватимуть щедрі плоди — народження нового покоління, вірного Богу і рідній Україні».

Сказано це було, нагадаємо, людині, яка на той момент мала громадянство країни-агресора. Можливо, Коровій і не знав про російський паспорт Онуфрія — але ж він представляв державну владу України, яка згідно з Конституцією є світською державою, де церква відділена від держави. І точно не мав би сприяти авторитету священнослужителів, підпорядкованих московській патріархії.

29 серпня 2017 року митрополит Онуфрій освячував престол у храмі Хрестовоздвиженської громади Вінниці. Ось як тоді урочисто звітувала про подію Вінницька влада:

«До освячення храму долучилися голова облдержадміністрації Валерій Коровій, заступники голови обласної ради, представники міськради, народні депутати та віряни. Після літургії митрополит Онуфрій молився за мир в Україні та за загиблих під Іловайськом…»

Усе це — з пафосом, ламаними голосами й емоційними фразами про «відродження духовності краю». А ще — з фінансовими витратами. Переліт митрополита Онуфрія гелікоптером із Києва до Вінниці обійшовся московській церкви у понад 100 тисяч гривень (на той час не малі гроші). Хто саме покривав витрати — залишилося за кадром.

Батько наш Онуфрій

4 січня 2019 року у Вінниці відбулася масштабна акція священиків української православної церкви московського патріархату. Вони протестували проти переходу парафій до Православної церкви України, заявляли про «утиски» та «гоніння».

Учасники ходи несли плакати з написами: «Наша церква — УПЦ», «Вінниччина за Блаженнішого Онуфрія».

Акція стартувала біля ОДА, після чого священики пройшли до Свято-Вознесенської церкви.

Примітно, що координували акцію архієреї з Тульчина, Шаргорода й Могилева-Подільського — зокрема держзрадник митрополит Іонафан. І навіть тоді, коли в Україні вже було створено Православну церкву України, і тривала активна фаза війни, місцева влада фактично толерувала проросійську риторику.

Хрестовий похід за «московською благодаттю»

15 серпня 2017 року митрополит Онуфрій очолив хресний хід у Шаргородському районі до так званої Йосафатової долини — православної святині, яку ще називають «долиною хрестів». Участь у заході взяли тисячі людей.

А у червні 2025-го, буквально за кілька тижнів до позбавлення громадянства, Онуфрій знову готувався приїхати на Вінниччину на запрошення митрополита Варсонофія. Планували «першосвятительські торжества» у Браїлівському монастирі…

Сьогодні легко говорити про «агентів впливу» і «російську п’яту колону». Та варто пам’ятати, що зовсім нещодавно чимало теперішніх «державників» щиро вітали «блаженнішого», стояли з ним на одній сцені, фотографувалися і закликали до «єдності у вірі». І не рідко — за бюджетні кошти.

А тепер ці самі люди з таким самим пафосом розповідають, що «ніколи не підтримували московську церкву».

Історія — добрий суддя. Варто тільки не забувати, хто і коли з ким цілувався.