Міський голова Дніпрорудного, Запорізької області, Євген Матвєєв загинув у російському полоні після майже трьох років катувань. Його життя обірвалося трагічно, а тіло було передано Україні під час нещодавнього обміну. Матвєєв був законно обраним мером міста, однак для російського режиму його статус та проросійське політичне минуле не стали перешкодою. Кремль вчергове показав своє справжнє обличчя: навіть ті, хто раніше підтримував його, не мають права жити через те, що вини українці.
Закатували за те, що український мер
13 березня 2022 року Євген Матвєєв поїхав допомогти працівникам Запорізького залізорудного комбінату, яких росіяни затримали на блокпосту. Гірників відпустили, але мера захопили окупанти. Подальша його доля залишалася невідомою. Лише нещодавно з’ясувалось, що він загинув у полоні. Про це розповіли в Запорізькій обласній військовій адміністрації.
Матвєєв тричі обирався міським головою Дніпрорудного. Він прийшов до влади в 2006 році, а на момент повномасштабного вторгнення рф продовжував керувати містом. Незважаючи на проросійське політичне минуле, його дії, за словами речників Запорізькій обласній військовій адміністрації, були спрямовані на підтримку громади: організація народної дружини, облаштування блокпостів, випікання хліба в умовах дефіциту, а також щоденні звернення до жителів для підтримки морального духу.
Величальний життєпис Євгенія Матвєєва у виконанні прес-служби Запорізької обласної військової адміністрації зрозумілий з точки зору трагічної насильницької смерті безневинної людини. Але треба не забувати і про інше. Особливий цинізм цієї трагедії полягає в тому, що Матвєєв обіймав посаду мера від проросійської партії «Опозиційна платформа – за життя». Здавалося б, це мало б уберегти його, але Кремль продемонстрував байдужість навіть до колишніх «союзників».
Кум путіна Віктор Медведчук міг хоча б спробувати врятувати свого однопартійця від смерті, домовившись з Москвою. Але цього не сталося. Медведчук промовчав. І зараз мовчить. Той, хто зрадив Україну, зрадив і свого соратника. Його байдужість до смерті Матвєєва — це і є справжній «руський мир».
Що ж у загибелі Матвеєва найстрашніше? Те, що його навіть не можна було назвати «ворогом» за логікою Кремля. Він не був військовим, не був активним політичним опонентом росії, не був «бандерівцем», скоріше навпаки, раз перебував у проросійській партії. Вся його провина полягала в тому, що Матвєєв просто був українським мером — і цього для росіян було достатньо, щоб позбавити його життя.
Смерть Євгена Матвєєва — це нагадування кожному, хто мав чи досі має ілюзії щодо співпраці з окупантами. Для росії немає «хороших українців». Тортури, катівні, страти безневинних — ось що чекає кожного, хто насмілиться просто бути українцем. Навряд чи хтось з «Опозиційної платформи – за життя» до 2022 року міг собі уявити, що росіяни колись будуть страчувати їх. Варто усвідомити: ні проросійські політики, ні «нейтральні» позиції не рятують. Проголошена путіним «денацифікація» – це і є тотальне знищення українців на національною ознакою. Для російсько-фашистського режиму немає «хороших українців». Катівні, тортури й страти загрожують кожному, хто насмілиться залишатися українцем. Навіть ті, хто раніше підтримував проросійські сили, тепер бачать, що співпраця з окупантами не гарантує захисту.
Обставини затримання та полон Матвєєва
13 березня 2022 року, незадовго після початку повномасштабного вторгнення Росії, мер Дніпрорудного Євген Матвєєв був викрадений російськими військовими. Дніпрорудне – це невелике місто у Запорізькій області, яке на момент викрадення вже перебувало під окупацією. Матвєєв повідомили, що на одному з блокпостів росіяни затримали автобус із працівниками Запорізького залізорудного комбінату. Не вагаючись, міський голова вирушив до місця інциденту, щоб допомогти людям.
На блокпості гірників зрештою відпустили, але самого Євгена Матвєєва захопили окупанти. За попередніми даними, це сталося через його посаду та діяльність, яка сприяла життєзабезпеченню та обороні міста в умовах російської агресії. Його викрадення відбулося без будь-яких юридичних підстав – без суду, звинувачень чи навіть формальних пояснень.
Одразу після викрадення зв’язок із Євгеном Матвєєвим було втрачено. Російські окупанти тривалий час не надавали жодної інформації про його місцеперебування та стан. Родина, громада та колеги з міської ради сподівалися на його повернення, однак доля мера залишалася невідомою майже три роки.
Його утримували у полоні в умовах, які супроводжувалися постійними фізичними і психологічними тортурами. Це підтверджується висновками експертів після передачі тіла. Ймовірно, затримання Матвєєва було частиною кампанії залякування українських громадян та лідерів місцевого самоврядування, яких окупанти вважали загрозою для встановлення їхнього контролю.
Хто ще з представників влади у російському полоні
За даними Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ), станом на сьогодні в російському полоні перебувають щонайменше 8 осіб, які представляють місцеве самоврядування. Про це повідомила керівниця департаменту документування МІПЛ Анастасія Пантелєєва в ефірі Громадського радіо.
За словами Пантелєєвої, окупанти не роблять різниці між військовими та цивільними, включаючи представників місцевого самоврядування. Усі дії ворога проти цивільних є частиною загальної політики переслідувань.
Затриманих цивільних, як і військових, часто утримують у тих самих місцях — без зв’язку із зовнішнім світом, у неналежних умовах та піддають тортурам.
Представники місцевого самоврядування, що перебувають у полоні:
- Олександр Бабич — міський голова Голої Пристані (Херсонщина).
- Володимир Миколаєнко — колишній міський голова Херсона.
- Ігор Колихаєв — чинний міський голова Херсона.
- Анатолій Сірий — староста села Нові Боровичі (Чернігівщина).
- Ігор Протоковило — депутат Новокаховської міської ради.
- Олександр Слісаренко — директор територіального центру селища Горностаївка (Херсонщина).
- Олександр Зарівний — начальник управління гуманітарної політики Херсонської РДА.
- Микола Маслій — депутат Куп’янської міської ради.
Окрім підтверджених випадків, є також кілька осіб, які, за даними МІПЛ, можуть перебувати в російському полоні. Однак через проблеми зі зв’язком на окупованих територіях їхній статус залишається невстановленим.
