Президент України Володимир Зеленський завізував скандальний законопроєкт №12089 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Цей документ, ухвалений Верховною Радою 12 березня 2025 року, викликав значний суспільний резонанс та критику з боку громадських організацій та експертів через потенційні ризики легалізації незаконно відчужених державних та комунальних земель. Про це повідомив рух «Чесно».
Суть законодавчих змін та їхні наслідки
Законопроєкт запроваджує суттєві зміни до механізмів повернення незаконно виведеного майна, зокрема земельних ділянок, у власність держави чи територіальної громади. Ключовим нововведенням є встановлення десятирічного терміну, після спливу якого держава чи громада фактично втрачають право вимагати повернення незаконно відчужених активів, навіть якщо йдеться про цінні природні території, такі як ліси чи прибережні смуги. Якщо ж з моменту незаконної оборудки минуло менше десяти років, і суд підтвердить факт незаконного виведення землі чи нерухомості, держава або громада зможуть витребувати це майно у так званого “добросовісного набувача”. Однак, це можливо лише за умови повної компенсації цьому набувачу ринкової вартості активу. Важливо зазначити, що механізмів компенсації збитків, завданих державі чи громаді внаслідок самої корупційної схеми відчуження, закон не передбачає.
Хоча формально закон містить винятки для земель стратегічного значення, об’єктів критичної інфраструктури, земель природоохоронного фонду та культурної спадщини, експерти вказують на низку нюансів, які можуть суттєво ускладнити або навіть унеможливити їх повернення. Однією з ключових проблем є те, що межі багатьох таких особливо цінних земель часто не визначені чітко на місцевості та не зафіксовані належним чином у Державному земельному кадастрі. За таких умов довести в суді, що конкретна ділянка належить до природоохоронного фонду чи є об’єктом культурної спадщини, стає вкрай складно, що фактично позбавляє державу інструментів для захисту цих активів.
Ключові ризики та критика законопроєкту
Головний ризик, на якому наголошують критики документу, полягає у тому, що закон створює лазівку для фактичної легалізації будь-якої землі чи нерухомості, незаконно виведеної з державної або комунальної власності, якщо з моменту оборудки минуло десять років. Це може «амністувати» численні корупційні схеми минулих років.
Автор законопроєкту, нардеп від «Слуги Народу» Ігор Фріс, анонсував документ, як необхідний крок для захисту інвесторів та бізнесу, які могли придбати майно «з третіх рук», не будучи причетними до початкових незаконних оборудок. Метою нібито був захист справді добросовісних покупців від втрати активів. Проте, як зазначали аналітики, зокрема з Центру протидії корупції, у фінальній версії законопроєкту, підтриманій профільним комітетом на чолі з Денисом Масловим (також «Слуга Народу»), не було враховано критично важливі аспекти.
По-перше, часто предметом незаконного відчуження ставали землі, які за законом взагалі не підлягали приватизації чи передачі у приватну власність (наприклад, пляжі, лісові ділянки в межах населених пунктів). Будь-який покупець такого активу, навіть формально «добросовісний», мав би усвідомлювати сумнівність його походження. По-друге, численні антикорупційні розслідування свідчать, що так звані «добросовісні набувачі» нерідко є невід’ємною частиною самої корупційної схеми. Відчуження цінних активів часто структурується таким чином, щоб майно пройшло через ланцюжок підставних власників перед тим, як опинитися в руках кінцевого бенефіціара, який від самого початку був обізнаний про схему. Формально саме він і виступає «добросовісним набувачем».
На думку громадських активістів, цей закон може сприяти і легалізації так званих «туалетних схем», пов’язаних із Денисом Комарницьким — фігурантом резонансної корупційної справи «Чисте місто» та особою, яку називають «смотрящим за Києвом», який за сприяння правоохоронців, безперешкодно покинув Україну напередодні оголошення йому підозри.
Окрім вже згаданої проблеми з невизначеністю меж цінних земель, експерти вказують на потенційну неконституційність окремих положень закону, які ставлять державу та територіальні громади у завідомо програшне становище порівняно з приватними набувачами у питаннях захисту власності. Щодо цього серйозне занепокоєння зазначили навіть фахівці Головного юридичного управління Верховної Ради: у їх висновку наголошується на тому, що запропоновані формулювання можуть створити значні перешкоди для повернення майна та земель, які опинилися на тимчасово окупованих росією територіях України.
Потенційні наслідки для резонансних справ
Набрання чинності законопроєктом №12089 може призвести до того, що низка земельних схем, які наразі розслідуються правоохоронними органами, з часом можуть бути визнані законними, а можливість повернення незаконно виведених активів буде втрачена. Як приклад громадські діячи наводять кримінальне провадження НАБУ щодо колишнього міністра аграрної політики Миколи Сольського, якого підозрюють в організації схеми заволодіння державною землею на суму понад 290 мільйонів гривень. У цій схемі, за версією слідства, державні землі спочатку передавалися підставним особам під виглядом реалізації їхнього права на безкоштовну землю, а ті, в свою чергу, за винагороду передавали ділянки агрохолдингу, який таким чином набував статусу «добросовісного набувача».
Таким чином, підписаний Зеленським закон може призвести до незворотної втрати державою та громадами численних незаконно виведених активів. А в тих випадках, коли повернення все ж буде можливим (в межах 10 років), державному та місцевим бюджетам доведеться сплачувати значні суми компенсацій, потенційно навіть тим особам, які були бенефіціарами початкових корупційних схем.
Варто додати, що наприкінці березня 2025 року петиція з вимогою до Зеленського накласти вето на цей законопроєкт швидко зібрала необхідні 25 тисяч голосів, що свідчить про значну стурбованість суспільства можливими негативними наслідками цього закону.
