Голосіївський районний суд Києва виніс вирок колишньому командиру київського полку міліції особливого призначення «Беркут» Сергію Кусюку, призначивши йому 10 років позбавлення волі. Це вже другий заочний вирок для уродженця Вінниччини, який після втечі до росії продовжив свою «службу» в лавах ОМОНу та встиг відзначитися участю в розгонах антипутінських протестів.
In absentia
Суд, що відбувався за процедурою in absentia, встановив: саме Кусюк організував масштабну операцію зі знищення доказів після масових розстрілів протестувальників на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 року.
Окрім покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, Сергія Кусюка позбавлено звання «полковник міліції» та зобов’язано відшкодувати державі майже 680 тисяч гривень матеріальних збитків. Строк відбування покарання обчислюватиметься з моменту його фактичного затримання. Вирок суд ухвалив 27 жовтня 2025 року.
Як «замітали» сліди
Після найтрагічнішого дня Революції Гідності, коли снайпери та «беркутівці» розстріляли десятки беззбройних активістів, керівництво силових структур кинулося приховувати докази своїх злочинів. Ключову роль у цьому, як встановило слідство, відіграв саме Сергій Кусюк.
Зловживаючи службовим становищем, він віддав наказ на таємне вивезення та знищення табельної зброї, що використовувалася під час розстрілів. З території дислокації київського полку «Беркут» зникли 24 автомати АКМС, снайперська гвинтівка Драгунова (СВД) та рушниці «Форт-500» і «Форт-12».
План знищення був ретельно продуманий: зброю розрізали на частини, видалили серійні номери, а залишки втопили у річці Віта — притоці Дніпра, на території київського острова Жуків. Частину фрагментів закопали на березі.
Такі дії мали на меті унеможливити подальшу ідентифікацію зброї та її зв’язок із конкретними виконавцями вбивств.
За наказом Кусюка також було знищено або приховано службову документацію — книги обліку та видачі зброї, журнали інструктажів і бойові розрахунки. Це суттєво ускладнило слідство, адже саме ці документи могли б пролити світло на весь ланцюг злочинних наказів — від керівництва держави до виконавців на місцях.
Професійний «м’ясник»
Кар’єра Сергія Кусюка, уродженця села Мала Мочулка на Вінниччині, тісно пов’язана з придушенням громадянських протестів. Ще задовго до Євромайдану він регулярно керував діями «Беркуту» під час розгонів мирних акцій, часто діючи у цивільному та відмовляючись представлятися журналістам.
Перший вирок, який Кусюк отримав заочно у листопаді 2024 року (5 років позбавлення волі), стосувався подій квітня 2010-го. Тоді він керував жорстоким побиттям учасників протесту проти антиукраїнської виставки «Волинська різня — польські та єврейські жертви ОУН-УПА», організованої одіозним «регіоналом» Вадимом Колесніченком.
Під час Революції Гідності Кусюк став одним із ключових виконавців силового сценарію. Саме він керував жорстоким побиттям студентів у ніч на 30 листопада 2013 року, що стало каталізатором масових протестів, а також штурмом Євромайдану в ніч із 10 на 11 грудня того ж року. За даними окремих джерел, за розгін студентів 30 листопада «беркутівці» отримали грошову винагороду.
Втеча та нова «служба»
Після перемоги Революції Гідності, коли спецпідрозділ «Беркут» було розформовано, Кусюк разом із десятками підлеглих утік до окупованого Криму, а звідти — до росії. Там він швидко «працевлаштувався», отримав російське громадянство й посаду полковника ОМОНу Росгвардії.
Його неодноразово ідентифікували під час розгонів опозиційних мітингів у Москві — зокрема, 12 червня 2017 року та 3 серпня 2019 року. Україна оголосила Кусюка в міжнародний розшук, однак росія традиційно відмовила у його видачі, посилаючись на наявність у нього російського паспорта.
