Днями італійський Неаполь став ареною запеклих спортивних баталій, де збірна України з волейболу сидячи виборола почесне третє місце на міжнародному турнірі Champions Cup Men 2025–2026. Одним із ключових гравців національної команди, чия майстерність та воля допомогли здолати потужних суперників, став ветеран війни Євген Савченко.
Про вагомий здобуток вінничанина повідомила начальниця Вінницької ОВА Наталя Заболотна, наголосивши, що у вирішальному матчі за бронзові нагороди українці продемонстрували справжній характер, вигравши у господарів майданчика — італійців. Цей успіх став логічним результатом системної підготовки на базі Вінницького регіонального центру «Інваспорт» під керівництвом досвідченої тренерки Оксани Орлової.
Шлях Євгена Савченка до великого спорту — це історія надзвичайної стійкості. Уродженець Черкащини, випускник Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, він зустрів велику війну в лавах 28-ї окремої механізованої бригади. Пройшовши шлях від командира взводу до офіцера саперного підрозділу, Євген виконував найскладніші завдання на передовій. Під час одного з бойових виходів, рятуючи життя побратима, він отримав важке поранення, яке призвело до ампутації ноги. Реабілітацію захисник проходив саме на Вінниччині, де згодом разом із дружиною вирішив залишитися жити. Саме тут ветеран відкрив для себе нову сторінку життя — адаптивний спорт, який став для нього не лише засобом відновлення, а й способом знову захищати честь країни, але вже під синьо-жовтим прапором на міжнародних аренах.
Турнір у Неаполі, що відбувся 10–12 квітня, став одним із найвідповідальніших стартів сезону в європейській ієрархії параволейболу. Змагання зібрали елітні клуби з Німеччини, Нідерландів, Польщі та Боснії і Герцеговини. Попри високий рівень конкуренції та участь таких фаворитів, як легендарний боснійський клуб «OKI Fantomi Sarajevo», українські волейболісти зуміли впевнено заявити про себе. Для Євгена Савченка, який лише торік почав грати за область, а вже у 2026 році увійшов до складу національної збірної, цей турнір став черговим доказом професіоналізму. Поєднуючи інтенсивні тренування з роботою куратора навчально-наукового інституту в Харківському національному університеті внутрішніх справ, ветеран демонструє, що можливості людини справді безмежні, якщо є мета і воля до перемоги.
Попереду у нашого земляка та всієї національної збірної ще відповідальніший виклик. Уже в червні команда представлятиме Україну на чемпіонаті світу в Китаї. Там наші спортсмени виборюватимуть не лише медалі, а й ліцензію на Паралімпійські ігри 2028 року.
Сьогодні ветеранський спорт виконує надважливу місію, показуючи всьому світу, що українські захисники залишаються переможцями в будь-яких обставинах — чи то на полі бою, чи то на спортивному майданчику найвищого рівня.
