«Нульовий толераст» Соколовий продовжує клопотати про нагороди для вінницьких фігурантів реєстру корупціонерів

Коли чиновника, внесеного до реєстру корупціонерів, висувають на відзначення державною грамотою — це вже не просто абсурд, а яскраве свідчення системної деградації принципів доброчесності у владі. Втім, для голови Вінницької облради В’ячеслава Соколового така деградація давно перетворилась на «фірмовий стиль».

Наприкінці березня 2025 року В’ячеслав Соколовий, голова Вінницької обласної ради та колишній прокурор області, що представляє партію «Українська стратегія Гройсмана», ініціював клопотання перед Верховною Радою про нагородження грамотами кількох керівників підпорядкованих облраді комунальних установ. Серед номінантів опинилася і Ірина Федорчук, директорка комунального закладу «Центр естетичного виховання», яку запропоновано відзначити «за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та вагомий внесок у розвиток галузі освіти».

Пані Федорчук очолює Центр естетичного виховання (колишній Вінницький обласний будинок культури вчителя) з 2019 року. Вона є випускницею філологічного факультету Вінницького педінституту (1992 р.), тривалий час працювала в системі освіти та редакторській справі. Окрім адміністративної роботи, Ірина Федорчук відома як творча особистість: поет, прозаїк, публіцист, членкиня Національної спілки журналістів України. Вона керує літературно-мистецьким об’єднанням «Імпреза», є авторкою поетичної збірки «Хочеться дощу» (2018 р.) та книги для дітей «Перлинки від Іринки» (2019 р.), її твори друкуються в періодиці та альманахах. Також вона є упорядницею і редакторкою регіональних літературних видань та лауреаткою низки літературних фестивалів і конкурсів.

Однак ця, на перший погляд, почесна ініціатива має скандальний підтекст: Ірина Федорчук також є фігуранткою Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. 12 жовтня 2023 року Вінницький міський суд визнав її винною за ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП (порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів). Суд встановив, що пані Федорчук, не повідомивши належним чином керівництво про конфлікт інтересів, видала наказ про встановлення самій собі надбавки, що перевищувала передбачену штатним розписом. За це корупційне адміністративне правопорушення, вину в якому вона визнала, їй було призначено штраф і вона потрапила до реєстру корупціонерів.

Таким чином, виникає парадоксальна ситуація, коли особу, офіційно визнану винною у корупційному діянні, представляють до високої державної відзнаки. Втім, для В’ячеслава Соколового, який на словах декларує нульову толерантність до корупції, на ділі це вже давно не є перешкодою. Ба більше, призначення та просування осіб із корупційним шлейфом, схоже, стає характерною рисою його кадрової політики.

Згадаймо попередні випадки. Соколовий вже клопотав про нагородження грамотою Верховної Ради гендиректора «Віноблагролісу» Анатолія Іванця, попри те, що той обвинувачувався у розтраті держкоштів в особливо великих розмірах (справа досі розглядається судами, де облрада є потерпілою стороною). Пізніше Соколовий влаштував ціле шоу навколо призначення керівників Ладижинського психоневрологічного інтернату, які, як на підбір, виявилися фігурантами Єдиного державного реєстру корупціонерів. Черговим його «антикорупційним тріумфом» стало призначення керівником Тиврівського обласного будинку-інтернату однопартійця та депутата облради від «Української стратегії Гройсмана» Віталія Донця, який теж фігурує в реєстрі корупціонерів.

Найгучнішим кадровим скандалом Соколового, звісно, стало призначення 7 січня 2025 року Ігоря Чорного в.о. начальника новоствореного «Центру підготовки громадян до національного спротиву» з бюджетом майже 180 мільйонів гривень. На момент призначення Чорний був обвинуваченим у справі про шахрайство, а вже 6 лютого його затримали СБУ та Нацполіція по іншій кримінальній справі – як організатора злочинної групи, що торгувала фальшивими висновками ВЛК.

Щодо правопорушення Ірини Федорчук, то воно належить до так званої «формальної корупції», пов’язаної з недотриманням процедур при конфлікті інтересів. Цього легко було уникнути, просто повідомивши керівництво. На жаль, подібні випадки серед посадовців комунальних установ Вінниччини є непоодинокими, що свідчить про їхню кричущу необізнаність із вимогами антикорупційного законодавства.

Замість сумнівної практики нагородження ритуальними відзнаками, обласній раді, можливо, було б значно доречніше організувати для своїх посадовців ефективні просвітницькі курси з антикорупційної грамотності. Послідовне ігнорування корупційних ризиків під час кадрових призначень та присудження відзнак лише підриває й без того невисокий рівень довіри до обласної влади.

А у першу чергу антикорупційний лікнеп має обов’язково пройти сам голова обласної ради.