Нічне затримання Германа Галущенка на кордоні стало черговим яскравим епізодом масштабної багаторічної схеми з виведення мільярдів з української енергетики. Поки країна боролася за кожен мегават, високопосадовець, за версією слідства, будував офшорну імперію для своєї родини.
Нічний марш-кидок до Варшави
У ніч на неділю, 15 лютого 2026 року, на державному кордоні розігралася сцена, гідна шпигунського трилера. Колишнього міністра енергетики та юстиції Германа Галущенка, який ще нещодавно визначав стратегію виживання енергосистеми України, зняли з поїзда «Київ — Варшава».
Як з’ясувалося, ексміністр намагався перетнути кордон, скориставшись статусом батька чотирьох дітей. Проте «зеленого світла» від прикордонників він не отримав: НАБУ та САП заздалегідь внесли його до бази моніторингу як ключового фігуранта справи «Мідас».
Затримання відбулося безпосередньо у вагоні. Вже вранці 16 лютого йому офіційно вручили підозру за участь у злочинній організації та відмивання коштів (ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 209 КК України).
Справа «Мідас»: офшорна павутина на Карибах
Розслідування, яке правоохоронці назвали «Мідас», розкриває цинічну схему легалізації тіньових доходів. За даними слідства, у лютому 2021 року на острові Ангілья (заморська територія Великої Британії) було створено фонд, який мав залучити нібито 100 млн доларів «інвестицій». Насправді ж фонд став «пральною машиною».
Його очолив професійний схемщик із Сейшельських островів, а реальними бенефіціарами через складну структуру на Маршаллових Островах та у Сент-Кітс і Невіс стали колишня дружина та четверо дітей Галущенка.
Механіка збагачення була такою: через довірену особу на прізвисько «Рокет» злочинна організація отримала понад 112 млн доларів готівкою від махінацій в енергетичному секторі; надалі ці кошти конвертували у цифрові активи та перераховували на рахунки фонду в трьох швейцарських банках. Наразі встановлено, що понад 7,4 мільйона доларів опинилися безпосередньо в розпорядженні родини ексміністра. Ще 1,3 мільйона швейцарських франків та 2,4 мільйона євро було передано родині готівкою або прямими переказами у Швейцарії. Ці кошти витрачалися на розкішне життя, розміщувалися на депозитах, що приносили нові дивіденди, а також спрямовувалися на оплату навчання дітей в елітних закладах Швейцарії.
Енергетика на «відкатах»
Як відомо, справа «Мідас» — це не лише про приватні рахунки. Це історія про системне пограбування «Енергоатома».
Слідство стверджує, що угруповання під кураторством бізнес-партнера Володимира Зеленського Тимура Міндіча (який наразі перебуває у розшуку, переховуючись в Ізраїлі) організувало систему «відкатів» у розмірі 10–15% від усіх контрактів державного атомного гіганта.
Найстрашнішим у цій схемі є те, що під ніж корупції потрапили кошти, призначені для захисту енергооб’єктів від ракетних атак та будівництва нових потужностей у розпал війни
.
Шлях міністра: від «людини Деркача» до підозрюваного
Кар’єра Германа Галущенка від самого початку супроводжувалася скандалами та політичними зв’язками, які викликали запитання у професійному середовищі. Досвідчений юрист, він працював у НАЕК «Енергоатом» ще у 2013–2014 роках, де, за даними журналістських розслідувань і політичних оглядачів, входив до орбіти впливу Андрія Деркача — одного з найсуперечливіших політиків України.
Андрій Деркач — колишній народний депутат кількох скликань, син ексголови СБУ Леоніда Деркача та випускник Академії ФСБ рф — тривалий час вважався неформальним куратором енергетичного сектору. У різні роки його пов’язували з впливом на державні енергетичні компанії, зокрема «Енергоатом», а також із просуванням лояльних до нього управлінських кадрів. У 2020 році Міністерство фінансів США запровадило проти Деркача персональні санкції, прямо назвавши його російським агентом впливу, який діяв з метою дестабілізації України та втручання у внутрішньополітичні процеси.
Після початку повномасштабного вторгнення росії Деркач залишив територію України. Українські правоохоронні органи повідомили йому про підозру у державній зраді. Згодом він опинився в росії, де, за наявною інформацією, отримав політичний притулок і був делегований до ради федерації рф як сенатор від Астраханської області, фактично інтегрувавшись у російську владну систему.
Саме на тлі цього політичного бекграунду формувалася кар’єра Галущенка в енергетичному секторі. Очоливши Міністерство енергетики у квітні 2021 року, він швидко став одним із найвпливовіших гравців урядової вертикалі, отримавши контроль над стратегічною галуззю в умовах зростаючих безпекових ризиків. Попри постійну критику за непрозорі кадрові рішення, концентрацію повноважень і ручне управління державними енергетичними підприємствами, Галущенко зберігав свою посаду протягом кількох років. А у 2025 році навіть був призначений міністром юстиції.
Ситуація кардинально змінилася лише у листопаді 2025 року, коли після оприлюднення так званих «плівок Міндіча», які, за твердженням слідства, викривали масштабні корупційні механізми в енергетичній галузі, його політичні позиції різко ослабли. Верховна Рада звільнила Галущенка з посади міністра юстиції, і відтоді його ім’я дедалі частіше почало фігурувати у контексті кримінальних розслідувань, що зрештою призвело до нинішніх підозр і краху політичної кар’єри.
Що далі?
Сьогодні ексміністр перебуває під вартою. Прокурори САП готують клопотання про обрання запобіжного заходу з рекордною сумою застави.
Сам Галущенко через адвокатів відкидає звинувачення, називаючи справу «політичним замовленням», а свою поїздку до Варшави — «плановою відпусткою».
Проте для суспільства, яке пройшло через блекаути та енергетичний терор, ця справа має стати іспитом на справедливість. Якщо провину буде доведено, «справа Мідаса» стане найбільшим корупційним вироком в історії української енергетики.
